Після липневих обстрілів Києва в мене було одне просте бажання — виспатися. Без сирен, без постійної напруги, без звичних міських тригерів. Так я опинилася в УЛІС.Дудки — лісовому просторі, який за останній рік для багатьох став синонімом перезавантаження. І саме цього разу я вперше потрапила не просто «в ліс», а на відкриття нового формату — подій просто неба, простору для камерних зустрічей і — чого я точно не очікувала — басейну без бару і музики. Лише вода, дерева і тиша.
Який вигляд усе це має? І головне — як воно проживається? Про свій досвід розповіла шеф-редакторка сайту Harper's Bazaar Катерина Попова.
Місце, де слухаєш тишу, а чуєш себе
УЛІС запросив друзів простору 15 липня з дуже продуманою програмою, щоб разом відкрити нову сторінку своєї історії: запуск подій в УЛІС, а саме подієвого простору, басейну просто неба і формату затишних вечер серед лісу.
Нас зустрічали поступово, щоби кожен встиг перевести подих після комфортної дороги назустріч відпочинку. Хтось вибрав прогулянку серед дерев, хтось — відпочинок у басейні, а попереду нас усіх чекала особлива програма і кілька сюрпризів.
Моя перша зупинка — біля нового басейну, і вперше за довгий час я просто лягла на шезлонг і не читала новини. Навкруги — тиша, лише шелест лісу й голоси кількох людей, які теж обрали відпочивати в тиші. Тут усе — про можливість залишити контроль і втому в місті.
Це справжній відкритий басейн, але без вечірок і барної стійки. Без музики й гучних голосів. Його спеціально створили як частину філософії УЛІС: нічого зайвого, лише те, що дозволяє розслабитися. Це відчувається навіть у деталях: обмежена кількість людей, жодних черг, тиша та спокій, де можна повністю розслабитися: насолоджуватися плаванням, засмагати під сонцем і відновлювати сили в гармонії з природою
Перед вечерею нас запросили на прогулянку лісом. Але це була не просто прогулянка — ми слухали голос Мавки, записану аудіоісторію про сам УЛІС, його сенси, дерева, які тут ростуть, і те, як це місце з'явилося на мапі. Це був рідкісний досвід — коли історію простору ти не читаєш на сайті чи в брошурі, а чуєш, буквально занурюєшся в неї під час прогулянки. Мені здавалося, що я слухаю голос самої землі. Це, до речі, був один із найщиріших моментів за весь день.
Вечеря в стилі «Лісової пісні»
Після аудіопрогулянки нас запросили до нового подієвого простору — це затишне приміщення серед дерев. Простір площею 66 кв.м вміщує до 30 гостей та включає все необхідне для подій, де важливі атмосфера і зміст: великий дерев’яний майданчик із терасою, зона для вогнища, столи та стільці, проєктор і екран. Це місце не для галасу, а для подій із сенсами. Тут можуть проходити стратегічні сесії, заняття з йоги, кінопокази чи закриті презентації. Поряд розташовані відкритий басейн, котеджі та кебіни для проживання й повного перезавантаження.
Але того вечора головною подією стала вечеря, натхнена «Лісовою піснею».
Вечір набрав особливого звучання, коли почалася магія справжньої «Лісової пісні». Мавка і Лукаш, немов уособлення лісової магії, разом зі звуками сопілки створили атмосферу спокою, сили й любові до природи. Цей настрій природно перейшов у святкову вечерю, де кожна страва відображала гармонію з лісом.
Концептуальне меню вечері стало справжньою гастрономічною поемою, натхненою лісом: від вурди і грибів до гольця, паленої цибулі та аґрусу. Завершенням стала десертна композиція з фундуком, ружею, суницею та порічкою. Меню створив шеф-кухар Артем Кабулахін, відомий своїм тонким чуттям до локальних інгредієнтів і здатністю перетворювати вечері на емоційні події.
Вогнище, щирі розмови та відчуття єдності зробили вечір незабутнім. Тут не було місця для поспіху чи зайвого шуму — лише момент, коли можна було зупинитися і відчути єднання з природою та одне з одним.
Тут не було випадкових людей. Зібралися представники різних сфер, зокрема інфлюенсери, блогери, а також представники медіа, культури, ветеранської спільноти й громадського сектору — але головне, що всі вони були друзями УЛІС. Я познайомилася з тими, кого давно читала в соцмережах або бачила в інших контекстах.
Я повернулась до Києва наступного дня з дуже приємним відчуттям: я нарешті виспалася. Не тільки фізично, а і внутрішньо. І це був той самий відпочинок, який повертає його.
УЛІС продовжує розвиватися саме як спільнота. Вони запускають події, але роблять це по-особливому. Сюди можна приїхати самій, з друзями, з партнером або з сім’єю. І просто бути, відпочивати та насолоджуватись.
Тиша в УЛІС — це простір, у якому ви знову можете почути себе. А новий формат — басейн, подієвий зал, вечері в лісі — лише продовжує цю філософію.
