Декоруючи власний простір, що є продовженням нашої особистості та місцем відновлення, на що ми звертаємо увагу? Значення мають не лише якість та функціональність, а й оригінальність виробів, ідейна складова, історія, що стоїть за їх створенням, та культурний пласт, що лежить в їх основі. Українські бренди це прекрасно розуміють і шукають натхнення як у сьогоденні та сучасних формах, так і в традиціях та образах минулого, переосмислюючи їх.
Команда Gurtok створює об’єкти на перетині декоративного мистецтва, крафту й сучасного дизайну з 2023 року. Вона орієнтується не на один стиль, а прагне до постійного діалогу з культурною пам’яттю: від етнографічних музеїв і старих книжок до живого відчуття українського побуту, ремесла, природи й декоративності.
Коли майстер вручну виготовляє глечик, дерев’яну скриню чи керамічну іграшку й вкладає в неї близькі серцю символи, локальні образи або характер своєї місцевості — у цьому багато турботи й чесності, що є великою частиною натхнення Gurtok.
У команді відмічають, що з приходом масового виробництва багато предметів стали зручнішими, але, на жаль, втрачають індивідуальність й емоційну цінність. Gurtok цікавить протилежний рух — повернути предметам для дому відчуття мистецької присутності в побуті.
«Українська декоративна традиція дуже багата на образи, сюжети, історії, виразні засоби й стилі. У ній є і простота, і казковість, і драматична глибина, в якій відбились досвід, біль і краса різних поколінь. Для нас це не застигла спадщина, а жива візуальна мова, яка має величезний потенціал для розвитку»,
— зазначають у бренді.
Команда прагне створювати сучасні об’єкти для дому з українським звучанням. Не через пряме цитування чи буквальне відтворення музейних експонатів, а через впізнавані форми і символічне наповнення.
Команда подорожує Україною, відвідуючи етнографічні та мистецькі музеї в різних регіонах. Серед важливих джерел натхнення — великі інституції на кшталт Львівського музею етнографії та художнього промислу, Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», а також локальні осередки: Музей косівської кераміки, майстерні гутного скла, регіональні гончарні школи, старі книжкові джерела й приватні мистецькі зібрання.
«Ми також колекціонуємо народні та академічні мистецькі альбоми, до яких можемо дотягнутися: від української гравюри XVI століття до текстильної орнаменталістики Полтавщини. Такі джерела дозволяють дивитися ширше на мистецький зріз певного періоду, формувати надивленість і знаходити мотиви, які можуть перегукуватися із сьогоденням або заслуговують на нове життя в сучасній формі»,
— додають у Gurtok.
Бренд не намагається репродукувати архівні чи музейні зразки. Команді цікаво дивитися на їхню логіку: як працює форма, ритм, символ, пропорція, настрій — і продовжувати цю лінію власною мовою.
Так, під час створення свічника «Ранок-Вечір» одним із джерел натхнення стали текстильні роботи Михайла Біласа — романтичні пасторальні сюжети. У виробі це проявилося не як пряма цитата, а як загальний настрій: трохи казковий, але впізнавано український пейзаж на кришці, з відчуттям побутової радості, властивої народному мистецтву.
Свічковий триптих «Форма» народився на стику гончарства і свічкарства. За основу взяли форми глечиків початку XX століття з Наддніпрянщини та перенесли їх в інший контекст. Таким чином свічки працюють і як функціональний об’єкт, і як декоративна скульптурна присутність в інтер’єрі.
Керамічні коники — окрема важлива історія для бренду. Ідея першого коника народилася на початку повномасштабної війни як символічний подарунок друзям-іноземцям — об’єкт, який міг би транслювати волю, стійкість і прагнення до свободи. Під час дослідження традиційної української іграшки поступово вималювалася власна авторська форма Gurtok. Згодом з’явилося розуміння, що коники можуть стати колекційною серією (як закордонні поп-арт іграшки kaws чи Bearbrick), але вкоріненою в українській символіці.
Так кожен коник почав символізувати певну техніку або стиль народного мистецтва. Димлений коник відсилає до чорнодимленої гаварецької кераміки — через колір, фактуру й орнаментальність. Полтавський коник створений на основі ручного розпису, натхненого традиційною полтавською вишивкою синім по білому. Пшеничний коник нагадує про техніку гаптування золотом.
Джерела натхнення команди
Працюючи над свічкою «Узір», створеною разом із медіа Ukraїner, команда використала фотоархіви з подорожі до Музею писанки в Коломиї. Метою було представити об’єкт, у якому зустрічаються писанкарські традиції східних і західних регіонів України.
Західна писанка часто сприймається як складний орнаментальний килим із великою кількістю деталей і образів; східна — більш лаконічна, з просторішою геометричною ритмікою та крупнішими символами.
У процесі команда обрала два образи: писанкову пташку з Карпат і квітку з Наддніпрянщини. Вони зустрілися в одному об’єкті, продовжуючи традицію вже у сучасній формі. У символіці писанкарства птах часто пов’язується з відродженням життя, а квіткові орнаменти — з розквітом природи. Для Gurtok це стало важливою метафорою: звичні образи отримали нову форму через багато поколінь.
Водночас команда не обмежується лише музейними колекціями, архівами чи мистецькими добірками, а спостерігає за природою, сезонними станами й намагається зафіксувати у виробах красиві прояви щоденного життя. Так народилась остання серія виробів «Розквіт», що говорить про рослинний світ, який прокидається, росте і квітне. Мильниці нагадують про ліс, поле, трояндовий сад та узбережжя. А стакани продовжують цю історію у формі ще не розквітлих бутонів.
