6 червня ми відзначили День журналіста — професіонала, який своїм словом здатен впливати на тисячі людей, змінювати суспільство, підсвічувати нагальні питання та розв'язувати актуальні проблеми. Таким є вплив майстерності журналістів абсолютно у кожній сфері, і fashion-індустрія не є винятком.
Коли йдеться про моду і fashion-редакторів, на думку одразу спадають декілька культових фільмів, перш за все «Диявол носить Prada» з Енн Гетевей, де за кулісами вирішувалися долі трендів, і «Забавне личко» з Одрі Гепберн, де головна редакторка журналу диктувала всім одягати рожеве. Саме таку роль у формуванні модного порядку денного колись відігравали модні видання. І Harper’s Bazaar серед них посідав провідне місце.
Заснований у 1867 році, Harper’s Bazaar став першим у світі жіночим журналом про моду і культуру. Вперше видання було опубліковано з гаслом «Репозитарій моди, задоволення та інструкцій» на обкладинці, що й надалі супроводжувало його діяльність. На сторінках Harper’s Bazaar були представлені роботи Сальвадора Далі, Енді Воргола та Кассандра, саме Harper’s Bazaar розкрив потенціал fashion-фотографії зі знімками Річарда Аведона, Патріка Демаршельє і Пітера Ліндберга, а також презентував Америці Кейт Мосс.
Тож у День журналіста пропонуємо вам згадати найвпливовіших редакторок Harper’s Bazaar і їхній вплив на світ моди.
Мері Луїз Бут
Безперечно, поява Harper’s Bazaar (тоді ще Bazar — без подвійної «а») з його першою головною редакторкою Мері Луїз Бут докорінно змінила світ моди. Попри те що мета видання була визначена як «стати величезним сховищем усіх рідкісних і дорогих речей землі: шовку, оксамиту, кашеміру, прянощів, парфумів і блискучих дорогоцінних каменів — одним словом усього, що може втішити серце і радувати око», журнал одразу вийшов за рамки цієї дефініції.
Мері Луїз Бут не лише публікувала на сторінках видання твори таких авторів, як Чарльз Дікенс, Джордж Еліот і Генрі Джеймс, а й активно виступала за виборче право для жінок і скасування рабства.
Кармел Сноу
До сьогодні Кармел Сноу зберігає свій вплив на fashion-індустрію і лишається тією, хто найдовше обіймав посаду головного редактора — з 1934 по 1958 рік. Тож не дивно, що її персонажка з’являється одразу у двох серіалах — про Крістіана Діора та Крістобаля Баленсіагу.
Кармел Сноу переосмислила саме поняття fashion-видання, зробивши його справжнім мистецьким простором, де розміщуються роботи художників, фотографії, літературні твори. Вона оновила Harper’s Bazaar, залучивши до співпраці Сальвадора Далі, Марка Шагала, Жана Кокто та інших знаних митців.
Окрім цього, Кармел підштовхнула розвиток кар’єр Річарда Аведона і Трумена Капоте, вплинула на долю бренду Balenciaga, а також подарувала назву цілій епосі (разом із завершенням якої вона згодом і покинула модну арену).
Так, на показі Крістіана Діора, де кутюр’є представив підкреслено жіночні, квітучі образи, що так відрізнялися від моди воєнної епохи, Кармел Сноу вигукнула:
«It’s such a New Look!»
Одразу ж світ побачили десятки статей із таким заголовком, а за силуетами колекції, що стали культовим елементом свого часу, закріпилася назва New Look.
Діана Вріланд
Згадаймо ще раз кінофільм «Забавне личко» 1957 року з Одрі Гепберн та Кей Томпсон у ролі екстравагантної головної редакторки, що запам’яталася глядачам вигуками Think Pink! Образ останньої був натхнений саме Діаною Вріланд — «імператрицею моди», її вплив був настільки значним, що редакторка нікого не лишала байдужим.
«Вона підняла на мене очі й сказала: "Абердін, Абердін, тобі не хочеться плакати?" Я повернувся до Кармел і сказав: "Я не можу працювати з цією жінкою, вона називає мене Абердін". Кармел Сноу сказала: "Ти будеш працювати з нею". І я працював, на мою величезну користь, протягом майже 40 років»,
— згадував першу зустріч з Діаною фотограф Річард Аведон.
Надалі він тісно співпрацював із Вріланд, так само як і Луїза Даль-Вульф і Ненсі Вайт. Окрім цього, Діана «відкрила» акторку Лорен Беколл, яка згодом увійшла до переліку 20 найвизначніших жінок класичного Голлівуду.
Місис Джеймс Родні
Розпочавши свою кар’єру в Сіетлі у 1910-х роках як Френсіс Олдем, вона пройшла довгий шлях до місис Джеймс Родні — саме під таким ім’ям навіть після загибелі чоловіка публікувалися її роботи у британському Harper’s Bazaar, модною редакторкою якого її було призначено в 1934 році. Після переїзду до Шотландії, де журналістка вийшла заміж за місцевого лорда, її ідентичність змінилася на місис Френсіс Фаркухарсон. Однак не так важливі імена, як постать, що стояла за ними.
«Мій горностай має завжди лишатися незаймано-білим. Ніколи не одягати квіти та пір’я разом. Обирати корсети, ремені, ліфи, спідню білизну до початку весняних підлаштувань. Пити горілку з ікрою та шампанське з мушлями»,
— давала свої настанови місис Джеймс Родні напередодні початку 1935 року.
До того ж редакторка була подругою однієї з головних новаторок світу моди — Ельзи Скіапареллі.
