Українська ідентичність — це живий організм, сплетений з культурних, мовних, історичних та соціальних ниток. З початком російського вторгнення у 2022 році він зазнав значних змін. Нація з новою силою почала відстоювати свої культурні надбання та мовну унікальність, що стало символом стійкості та єдності.
Ідентичність — це не даність, а результат постійної праці та самоусвідомлення. Як зазначає український журналіст та публіцист Микола Рябчук: «Це не те, що фізично вимірюється, як вага, зріст чи маса тіла. Це змінна, дуже химерна величина».
З початком війни ми стали свідками справжнього відродження української ідентичності. Це відображається в різних сферах життя: видавництва активно публікують українські книги, театри переживають розквіт, митці втілюють свої роботи державною і відзначають її вплив, а музиканти переходять на українську мову, вплітаючи національні мотиви у свою творчість.
Спеціально для Harper's Bazaar Ukraine комунікаційна менеджерка агенції та ГО Port of Culture Діана Цимбал досліджує, що складає українську ідентичність, чому вона важлива, як війна вплинула на її розвиток і як зберегти цей неоціненний спадок.
Історичний контекст: Віхи формування української ідентичності
Українська ідентичність має глибокі корені, ще з часів Київської Русі, та розвивалася протягом століть під впливом численних історичних подій та видатних особистостей. Початок цього шляху прокладає Григорій Сковорода, чиї ідеї про свободу і моральність глибоко вплинули на українську культуру. Відповідно, Іван Котляревський започаткував нову українську літературу, перетворивши античну епопею на комічну розповідь про українське козацтво у своєму творі «Енеїда».
Важливий етап у формуванні української ідентичності — творчість Тараса Шевченка, який став символом національного відродження та боротьби за свободу. Його спадок продовжив Іван Франко, укріпивши національну свідомість українців через свою літературну діяльність.
Леся Українка стала символом боротьби за культурну незалежність та національну гідність, а її сучасник, композитор Микола Лисенко, заклав основи української класичної музики. Важливою віхою в історії національно-визвольної боротьби був Богдан Хмельницький, який очолив рух за незалежність, що призвів до створення козацької держави.
Михайло Грушевський, видатний історик і політик, був першим президентом Української Народної Республіки, і його дослідження української історії стали основою для самого розуміння національної ідентичності. Лесь Курбас реформував український театр, привівши його до світового рівня, тоді як радянські репресії надали особливого значення постаті поета Василя Стуса, який став символом боротьби за права людини і свободу.
Наприкінці XX століття Іван Драч, поет і сценарист, активно долучився до національно-визвольного руху, попри на переслідування. Кінорежисери Сергій Параджанов та Юрій Іллєнко через свої фільми продемонстрували багатство української культури, а Соломія Крушельницька, видатна оперна співачка, репрезентувала українську музику на міжнародній арені.
Ці особистості своїми досягненнями та життєвим прикладом виступили фундаментом для формування української ідентичності, яка продовжує надихати сучасних українців на збереження культурної спадщини і розвиток національної самосвідомості.
Літературний бум в Україні та світові тенденції у 2023 році
У 2023 році література в Україні та за її межами пережила важливий етап розвитку. Як зазначає Forbes Ukraine, зацікавленість українськими книжками значно зросла, це відзначається як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку.
Сергій Жадан, Макс Кідрук і Ілларіон Павлюк стали найбільш популярними авторами року, а українська класика, зокрема твори Івана Багряного, Валер'яна Підмогильного і Володимира Винниченка, отримала нове життя. За даними Forbes Ukraine, попит на книги Багряного зріс у 12 разів, на твори Підмогильного — у десять разів, а на Винниченка — у дев’ять разів.
На світовій арені бестселерами стали твори Агати Крісті, популярність якої зросла у вісім разів у порівнянні з 2021 роком. Стівен Кінг також привернув значну увагу, з тричі більшим попитом на свої твори, а антиутопії Джорджа Орвелла стали вчетверо популярнішими. Особливо важливо відзначити, що Стівен Кінг — один з перших західних авторів, хто активно підтримав Україну після початку війни, значно підвищив популярність своїх творів в Україні.
Сучасна українська література знайшла нову аудиторію не лише в Україні, але й за кордоном. Такі автори як Андрій Курков, Сергій Жадан та Оксана Забужко стали помітними фігурами на міжнародній літературній сцені. Роман Куркова «Сірі бджоли» отримав престижні американські нагороди, включаючи Foreword INDIES в категорії «Book of the Year».
Сергій Жадан, який нині служить у Національній гвардії України, продовжує радувати читачів своїми творами «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Антена» тощо у Чехії, Хорватії, Іспанії та Швеції.
Сергій Жадан, Instagram: @serhiy_zhadan
Тімоті Снайдер, відомий американський історик і автор бестселерів, відреагував на заяву українського автора, приєднатися до української армії:
«Сергій Жадан, один із найвидатніших творців культури світу, має тримати Нобелівський диплом, а не гвинтівку».Важливо також зазначити, що Тімоті Снайдер розповів Суспільному Новини про те, що у вересні 2024 року вийде його нова книга «Про свободу», значна частина якої присвячена Україні.
Водночас антиутопія Джорджа Орвелла «1984» набуває особливої актуальності в контексті сучасних подій. В умовах «закручування гайок» у Росії та Білорусі, де продаж роману заборонено, а чиновники спеціально перекручують його зміст, очевидні паралелі між антиутопією Орвелла та реальним життям у цих країнах стають ще більш помітними. Орвелл описує тоталітарний режим, що контролює всі аспекти життя та має багато спільного з сучасними реаліями в Росії та Білорусі.
На фото — активіст Дмитро Силін, якого звинуватили у дискредитації російської армії за роздачу книги Джорджа Оруелла.
Фото: obozrevatel.com
У 2023 році літературні фестивалі та культурні заходи, такі як Книжковий Арсенал у Києві, сприяли популяризації української літератури як в Україні, так і за її межами. Локальні автори були представлені на міжнародних платформах, зокрема на Франкфуртському книжковому ярмарку, де засвітилося понад 500 українських книг, а також на Літературному фестивалі у Лондоні, Книжковому ярмарку у Варшаві та фестивалі «Literature Across Frontiers» у Лісабоні.
Попри це, ситуація в культурному секторі України залишається складною. Олександра Коваль, директорка «Українського інституту книги», зазначає, що з 560 видавництв активні лише 250, а кількість книгарень зменшилася з 200 до 130. В Україні одна книгарня на 200 тисяч осіб, тоді як у Європі — одна на 20 тисяч. Ці дані, отримані на початку 2024 року, свідчать про потребу в підтримці для покращення культурної інфраструктури.
«Відьма», «Гуцулка» і «Шафа»: Театральний бум
Український театр сьогодні переживає справжній ренесанс, перетворюючись на епіцентр культурного відродження та національної спадщини. Вистави, такі як «Конотопська відьма», «Шафа» і «Гуцулка Ксеня» — ознаки новітнього культурного буму, кожна з них привертає увагу та перетворює театральний досвід на незабутню подію. А за квитками на них вистроюються онлайн та офлайн-черги.
«Конотопська відьма» безперечно виділяється серед нових театральних зірок. Вистава не лише розмила межі між реальністю і міфом, але й здобула визнання на міжнародному рівні. Вона потрапила на шпальти таких впливових ЗМІ, як The New York Times, BBC news Україна тощо. Під час повномасштабного вторгнення це дійство стало символом стійкості та національної гордості, а згадка про нього на Саміті миру у Швейцарії привернула увагу світових лідерів. Вистава за мотивами повісті Григорія Квітки-Основ'яненка, перетворилася на «місцеву легенду», а повторні покази стали культурним феноменом.
«Конотопська відьма», фото з офіційного сайту театру
«Шафа», створена українською хореографинею, режисеркою-постановницею Оленою Коляденко і Freedom Ballet, розширює горизонти українського балету, досліджуючи особистісну свободу та емоційну відвертість.
«Шафа». Фото: moemisto.ua
«Гуцулка Ксеня» стала театральною сенсацією Івано-Франківщини. Мюзикл під керівництвом Ростислава Держипільського має сучасний підхід до класики, 100 аншлагів та велику популярність. Музика Ярослава Барнича в сучасному аранжуванні, масштабність дійства з 30 акторами та лазерне шоу створюють атмосферу, спогадами про яку хочеться ділитися. Сюжет розповідає про українських емігрантів, які приїжджають до Карпат, щоб знайти наречену для молодого чоловіка, що отримав мільйон доларів за умови одруження.
«Гуцулка Ксеня». Фото: moemisto.ua
Вистава «Калігула» в Театрі імені Івана Франка під керівництвом Івана Уривського вдало поєднує класичну драматургію Альбера Камю із сучасними соціальними проблемами, створюючи потужну сценічну атмосферу.
«Калігула»
«Декамерон» від Андрія Білоуса, перенесений у постапокаліптичне майбутнє, захоплює своєю оригінальністю та емоційним змістом.
«Декамерон»
Реп-мюзикл «Ти Романтика» про трагічну долю митців Розстріляного Відродження зібрав понад 2 тисячі глядачів у Жовтневому палаці й може похвалитися рецензіями від BBC news Україна та Forbes. Вистава «Білка, яка прожила 100 років» відзначається своєю філософською глибиною, а «Для домашнього вогнища» повертає глядачів до скандальних справ Львова ХIХ століття. Не забуваємо й про «Нехай щастить», «Камінний господар» та «Романтичну легенду» — усі ці постановки тримають глядачів у напрузі завдяки актуальності та глибині змісту.
«Ти Романтика». Фото: shotam.info
Цей театральний бум — яскравий приклад того, як мистецтво може стати потужним інструментом для вираження та збереження національної ідентичності. Успіх цих вистав демонструє зростальний інтерес до культурної самосвідомості та готовність українців підтримувати й розвивати свою культурну спадщину в умовах сучасних викликів.
Музичні гурти: фольклор і суржик знову в тренді
Українська музична сцена останніх років набуває чітких форм. Нові гурти стали важливими гравцями у музичній індустрії, пропонуючи оригінальні підходи та жанрові експерименти. Класичні композиції поступаються місцем новим звучанням, які рвуть чарти та підкорюють серця. Розглянемо п’ять гуртів, що не бояться експериментувати, бути незрозумілими, і впевнено вибудовують майбутнє української музики.
«Щука-Риба» — фольклорний гурт нагадують про гарну традиційну українську музику. Їхні виступи — це справжні свята автентики, де можна почути пісні, що виконувалися задовго до радянської ери. Їхні танцювальні вечірки в Києві залучають молодь до збереження національної культурної спадщини.
Фото: MEGOGO
Гурт Latexfauna створив власний стиль у жанрі чилвейв, використовуючи українську мову та суржик. Їхні треки, такі як Ajahuaska та Lime, занурюють слухачів в атмосферу ескапізму, далекі галактики та легендарні історії. Завдяки своїй оригінальності гурт здобув визнання серед української молоді, і тепер неможливо уявити, як соліст переходить на чисту літературну мову і викидає з текстів слова «ти мені нравишся» та «мене всьо устраює».
Instagram: @latexfauna
Хіп-хоп-гурт Курган & Agregat з Харківщини відомий своїм впізнаваним стилем, що поєднує суржик та слобожанський говір. Під час свого благодійного туру містами України «Дома ах**нно» гурт зібрав понад 13 мільйонів гривень на потреби ЗСУ, демонструючи свою відданість та підтримку української армії.
Instagram: @kurgan_ram
thekomakoma — електронний музикант та саундпродюсер Сергій Сілаков, відомий під сценічним псевдонімом thekomakoma, поєднує клубний техно рейв з традиційними українськими танцювальними піснями. Його треки «Простотак» та «Танцюю сам» стали хітами на електронній сцені. Віднедавна Сергій пішов служити на фронт як військовослужбовець батальйону «Гроза».
Instagram: @thekomakoma
Шмальгаузен — театрально-музичний ансамбль, який майстерно поєднує елементи театру, кабаре та перформансу. Їхні виступи пропонують непересічний культурний досвід, що захоплює глядачів енергією та творчим підходом. Особливої популярності їм додала пісня «Кров і Вино», після виходу якої в українців з’явилося нове слово — «ляля».
Фото: zhyteli.org
Це лише частина представників нової хвилі української музики, але тенденція радує. Вони продовжують традицію інновацій, закладену такими культовими колективами, як DakhaBrakha, Onuka, Go-A, Folknery, «Бумбокс» та «Океан Ельзи».
Українська музика переживає справжню революцію: традиційні інструменти — бандура, кобза, сопілка — зливаються з сучасними аранжуваннями, створюючи неповторне звучання. Ці новаторські підходи не лише відновлюють національну ідентичність, а й розширюють горизонти світової музики, відходячи від старих шаблонів і зросійщення.
П’ять українських фільмів: від магії лісів до героїзму війни
Українське кіно також переживає золоту добу. Фільми «Поводир», «Пропала грамота», «Тіні забутих предків», «Кіборги», «Мої думки тихі», «Совість», «Плем’я» та інші задали новий стандарт і темп розвитку локального кінематографа.
«Мавка. Лісова пісня» — це лише анімаційний фільм, а справжнє занурення в магічний світ української міфології. Екранізація за мотивами драми-феєрії у трьох діях Лесі Українки відбулась у 2023 році. Це казка, де лісова німфа Мавка і простий селянин Лукаш борються з темною чаклункою Килиною за чарівне джерело. Держкіно України назвав фільм найкасовішим з українських, його побачили в 140 країнах.
Фото: Facebook-сторінка Mavka
«Будинок Слово. Нескінченний роман» — душевний і болісний погляд на трагедію українських інтелектуалів часів сталінських репресій. Фільм розкриває правду про знищення українських письменників і поетів у Харкові, де зібралися найяскравіші культурні уми того часу. «Розстріляне відродження» — саме так називатимуть кластер тодішньої української інтелігенції. Проте варто розмежовувати вигадку і правду у фільмі, адже хоч перед глядачами постають живі та справжні постаті Хвильового, Курбаса, Тичини, Семенка тощо, деякі сцени залишаються суто художніми. Їхні долі переплітаються з атмосферою страху і терору, що панувала в той час. Стрічка нагадує про важливість пам’яті та боротьби за свободу слова.
Фото: Facebook «Будинок Слово. Нескінченний роман»
«Довбуш» — це епічна подорож у Карпати XVIII століття. Фільм про легендарного ватажка опришків Олексу Довбуша, який веде боротьбу за справедливість проти польської шляхти. Історія, сповнена гніву і надії, показує нам, як особиста помста стає частиною великої боротьби за свободу. З величезним бюджетом та грандіозною постановкою, «Довбуш» демонструє справжній український героїзм у найсміливіших кольорах.
«20 днів у Маріуполі» — це не просто документальний фільм. А свідчення і хроніка жахливих подій, що відбувалися в Маріуполі під час війни. Кожен кадр, кожна розповідь про героїзм і страждання мирних жителів вражає до глибини душі. Фільм отримав визнання на міжнародному фестивалі BAFTA та перемогу на «Оскар» 2024 року у категорії «Найкращий повнометражний документальний фільм» вносячи важливий вклад у розуміння трагедії та стійкості українського народу.
Кадр із фільму
«Щедрик» — історична драма, що переносить глядача в часи Другої світової війни. Фільм показує життя трьох родин різних національностей у Станиславові (сучасний Івано-Франківськ), об'єднаних спільними випробуваннями війни та репресій. Сюжет слідкує за дітьми української, польської та єврейської родин, які переживають жорстокість радянської і нацистської влади. В умовах війни та репресій, пісня «Щедрик» стає символом їхньої надії та єдності. Музика та культурні традиції в фільмі допомагають зберегти ідентичність у важкі часи.
Кадр із фільму
Культурні сили: як медіапроєкти формують сучасну українську культуру
Сучасні медіапроєкти допомагають переосмислити та популяризувати українську культуру, розповідаючи правдиві історії та розвінчуючи стереотипи.
YouTube-канал Cultural Forces Music, або «Культурні сили України», знайомить з музикою фронту. В цьому проєкті військові після виконання своїх службових обов'язків беруть до рук музичні інструменти, висловлюючи свої переживання через пісні. Фронтова студія записує та популяризує музику, створену безпосередніми учасниками війни. Ведучими проєкту є Миколай Сєрга, військовослужбовець та очільник Культурного Десанту, і Саша Чемеров, музикант та музичний продюсер.
Фото: knukim.edu.ua
З початку вторгнення троє друзів започаткували освітній проєкт «МУР», спрямований на популяризацію українських письменників і поетів, руйнування стереотипів та поширення поезії. Вони створюють освітні відео, записали музичний альбом на вірші українських авторів, і навіть вигадали історичний мюзикл, з яким зараз гастролюють по Україні.
Авторський проєкт Тіни Кароль «Дім звукозапису» має на меті поповнювати музичний каталог України та надавати нове життя забутим пісням. У цьому проєкті артисти відтворюють давно забуті українські шедеври. Випуски знімають у Будинку звукозапису Українського радіо, де понад 50 років записували знакові українські хіти. Гостями шоу вже побували Onuka, Юлія Саніна, Shumei, Lely45, Klavdia Petrivna.
Instagram: @tina_karol
Проєкт «Реальна історія»від Акіма Галімова створює відео на важливі історичні теми, якими маніпулює Росія. Цей канал допомагає зрозуміти правду про історичні події, пов’язані з Україною, та розвінчує міфи, які нав'язувала російська пропаганда. Всі факти у кожному відео перевіряють професійні історики, що робить проєкт важливим інструментом у боротьбі з дезінформацією. Народжений у Росії, українець і кримський татарин Акім Галімов має на меті відновити історичну справедливість та показати правду про минуле України.
Instagram: @akimgalimov
Авторський проєкт «Концерт-аукціон» — це унікальний захід, де глядачі формують плейліст, який має виконати артист або гурт під час концерту. Пісні вибираються через аукціони, а зібрані кошти йдуть на підтримку ЗСУ через фонд Musicians Defend Ukraine. Відомий гуморист Олександр Сердюк (Колмен) у 2023 році провів понад 150 благодійних аукціонів, зібравши значні кошти для української армії.
Ідентичність через об'єднання та гумор
Боротьба за ідентичність є основою нашого національного єднання. Як зазначив Богдан Тихолоз, директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка,
«Війна, яка зараз триває в Україні, — це не тільки війна за територію, це не тільки збройний конфлікт за економічні, фінансові ресурси. Це значною мірою війна за ідентичність, і це війна ідентичностей».
Українська ідентичність — це не лише мова, але й культурні традиції, спільний досвід і спосіб життя. В умовах війни українці демонструють неймовірну здатність об'єднуватися, виражаючи свою позицію через гумор, меми та щирі донати. Ці жартівливі інструменти та доброчинні ініціативи не лише підтримують оптимізм, але й відзначають нашу стійкість у важкі часи.
Наша здатність захищати кордони, коли інші відвертаються, підтримка війська у вигляді донатів під час і після повітряних тривог — це також частина нашої ідентичності. З перших днів вторгнення ресторатори віддавали їжу, люди голими руками зупиняли танки, а під час відключень електроенергії ми ділилися лайфхаками і підіймали настрій кумедними відео в TikTok. Ми можемо розклеїтися і відчути безпорадність, проте попри все продовжуємо рухатися вперед, тримаючись за нашу спільну мрію про майбутню Україну. Кожен бачить її по-своєму, але саме це уявлення надихає нас на зміни та дії.
