Талина Бейко — українська тенісна тренерка, мама однієї з найкращих тенісисток України Марти Костюк і людина, яка виховала не лише спортсменку, а й особистість. Ми поговорили про любов до тенісу, дисципліну, виховання дітей, роль стилю у професійному спорті та майбутнє українського тенісу.
Ви часто називаєте теніс найкрасивішим видом спорту. Звідки почалася ця любов?
Моя історія в тенісі почалася завдяки татові. Ми жили поруч із київським спорткомплексом «Наука», де він мав можливість грати, адже працював науковим співробітником. У ті роки теніс був дуже камерним видом спорту. На кортах зустрічалися професори, академіки, інтелігенція.
Пам'ятаю, як ми їхали на турніри з ракетками в чохлах, а люди в транспорті запитували, чи не музичні інструменти ми веземо. Тоді теніс ще не був настільки популярним.
Для мене він завжди був більше, ніж спорт. Це про витонченість, інтелігентність, самодисципліну й повагу до традицій.
Чим вас досі захоплює світ професійного тенісу?
Напевно, найбільше — Вімблдон. Це місце, де дуже бережно ставляться до історії. Понад сто років вони зберігають традиції, і це викликає величезну повагу. Навіть правило виходити на корт лише в білому одязі — це не просто дрескод, а частина культури цього спорту.
Мені подобається, що теніс від самого початку привчає людину до дисципліни, охайності та естетики.
Ви виховали одну з найуспішніших українських тенісисток. Які принципи були для вас найважливішими?
Насамперед чесність із собою. І не лише в спорті.
Я завжди кажу дітям: особистість формується вдома. Наші звички, наші щоденні рішення і є тим, ким ми стаємо. Саме тому так важливо навчитися бути чесним із собою, зі своїм тренером, зі своєю командою.
І, звичайно, дисципліна. Без неї не буває великих результатів.
Ви часто говорите не лише про успіх, а й про цінності. Чому це для вас настільки важливо?
Бо спортивні досягнення — це не єдине, що залишається після людини.
Я ще в дитинстві говорила Марті: «Якщо ти станеш першою ракеткою світу, тебе бачитимуть мільйони людей. Вони слухатимуть не лише те, як ти граєш, а й те, що ти говориш і які цінності несеш».
Зараз я повторюю це кожному своєму учневі. Повагу потрібно заслужити. Саме вона робить твій голос вагомим.
Про що ви сьогодні найбільше мрієте як тренерка і мама?
Я мрію виховувати чемпіонів.
Одна велика мрія вже здійснилася — моя донька стала чемпіонкою. Але я знаю, що вона ще не сказала свого останнього слова. Я щиро вірю, що Марта здатна виграти турнір Grand Slam і стати першою ракеткою світу. Для українського тенісу це була б історична подія.
Талина Бейко, мама Марти Костюк та її молодша сестра - Зоряна
Сьогодні Марта також вважається однією з найстильніших тенісисток туру. Це завжди було для неї важливо?
Так. Вона ще змалку любила гарно виглядати — і на корті, і за його межами.
Зараз вона працює зі стилістом, уважно ставиться до свого гардероба, і це теж спосіб самовираження. Чесно кажучи, тепер уже я багато чому вчуся у Марти.
Ви й самі нещодавно стали обличчям тенісної капсули українського бренду Lona Prist. Як почувалися в ролі моделі?
Це був дуже цікавий досвід. Більшість часу я проводжу на корті у спортивному одязі, тому іноді просто лінуюся приділяти багато уваги власному гардеробу. Але я переконана, що стиль і краса теж мають значення. Вони можуть надихати, дарувати впевненість і навіть хороший настрій.
Мені дуже подобається, що сьогодні мода й теніс дедалі більше взаємодіють. Українських тенісисток бачить увесь світ. Так само світ дедалі більше відкриває для себе українських дизайнерів. Разом вони можуть зробити український голос ще гучнішим.
Яким ви бачите майбутнє українського тенісу?
Воно вже виглядає дуже перспективним. Сьогодні одразу семеро українок входять до топ-100 світового рейтингу WTA. Це величезне досягнення української тенісної школи.
Дуже важливу роботу також проводить Благодійний фонд Марти Костюк, який допомагає залучати дітей до спорту. Я переконана, що теніс мав би бути доступнішим і навіть з'явитися у шкільній програмі. Так ми могли б знаходити нові таланти значно раніше.
Звичайно, війна сильно вплинула на розвиток спорту. Сьогодні в Україні не проводять міжнародні турніри, які завжди були важливою частиною цього процесу.
Але я вірю, що український теніс має дуже сильне майбутнє. Ми продовжуємо працювати заради нього щодня.
