Серед тисяч гостей цьогорічного Каннського кінофестивалю була й українська продюсерка Ельвіра Патерсон-Гаврилова — як одна з учасниць великого проєкту. Вона разом із командою створила фільм Holiguards — перший за понад 20 років режисерської роботи Кевіна Спейсі. Картина, сповнена екшну та політичного підтексту, викликала широкий резонанс ще до виходу на екрани, а сама Гаврилова стала частиною міжнародного продюсерського кола, яке стоїть за фільмом.
Це не перший її досвід у кіноіндустрії, але Канни 2025 стали для Ельвіри особливим маркером — визнанням у професійній спільноті, можливістю говорити з рівними про майбутнє кіно, про нові індустріальні формати та відповідальність продюсерів у часи глобальних змін. У розмові для Harper’s Bazaar Ельвіра розповідає про роботу над фільмом, враження від цьогорічного фестивалю, тренди у світовому кінематографі, а також — про власні бізнес-проєкти, які розвиває паралельно з кіно.
Канни 2025 та фільм Holiguards
Які враження у вас залишились після цьогорічного Каннського кінофестивалю?
Вдячність: світ чує Україну! Мене вразила енергія нашої присутності — від фільмів про війну до активної ролі української делегації. Документальні прем’єри Zelensky та 2000 Meters to Andriivka мали гучне резонансне звучання. Я побачила в Каннах щире бажання почути правду — важку, політичну, людяну. Український голос на світовому екрані стає гучнішим.
Як виникла ваша участь у проєкті Holiguards? Що стало вирішальним аргументом для вас як продюсерки?
Це був виклик для мене та команди Elledgy Media Group — ідея зняти щось масштабне, серіал з міжнародним акторським складом, з візією, яка виходить за рамки жанру. Я побачила проєкт із меседжем, адже створила Elledgy Media як платформу для запуску міжнародних франшиз і Holiguards став першим великим кроком. А участь Кевіна Спейсі — це результат довіри до нашої концепції та матеріалу. Він прийшов сфокусований. Без пафосу, без его. Як людина, яка хоче повернутися через працю. У нього неймовірна дисципліна. Як режисер, мислить глибоко. Це був новий рівень комунікації.
Якою була атмосфера на зйомках Holiguards? Що найбільше вразило в процесі?
Енергія, повна віддача. Міжнародний каст — Дольф Лундгрен, Ерік Робертс, Крістофер Ламберт — кілька мов на майданчику, напружений графік і при цьому… злагодженість. В Мексиці зйомки проходили інтенсивно, але організовано. Спейсі тримав команду в тонусі — без авторитаризму, власним прикладом. Не спізнювався, не знижував темп, уважний до деталей.
Чи змінилось ваше сприйняття Кевіна Спейсі як режисера після цієї роботи?
Безперечно. Якщо раніше він сприймався як зірка, під час Holiguards, побачила режисера з глибоким внутрішнім світом і величезною повагою до ремесла. Що слухає команду, бере на себе відповідальність, і разом з тим вміє захистити бачення. Це дуже тонка грань — Кевіну вдалося її втримати попри стереотип про «токсичний фон», який досі переслідує його ім’я. Holiguards — це його перша режисерська робота за понад 20 років, Спейсі працював із повною віддачею.
Як ви оцінюєте прийом фільму в Каннах — чи відчувається зрушення у поглядах кіноспільноти?
Holiguards — постапокаліптична драма з елементами бойовика, де дві фракції ведуть війну за майбутнє людства. У центрі — конфлікт, але також і надія. Це кіно, яке ставить питання про владу, відповідальність, сімейну лінію й внутрішню силу. Ми хотіли, щоб це було видовищно, але змістовно. До Holiguards з’явився інтерес з боку міжнародних дистриб’юторів: трейлер показали на Buyer’s Screening, а Кевін отримав нагороду amfAR. Помічаю, що частина індустрії готова до повернення професіоналів, якщо за цим стоїть якість. А ми дали саме це — сильну картину з потенціалом.
Сучасне авторське кіно та його трансформації
Які теми, на вашу думку, домінують у світовому кіно 2025 року?
Рефлексія на колективну травму. Війна, еко-катастрофи, пошук ідентичності, самотність, еміграція. Це теми, що проходять через усе — і артхаус, і жанрове кіно. Вони резонують із тим, що відбувається в Україні, тому наші історії сьогодні мають унікальний шанс стати універсальними.
Чи не здається, що фестивальне кіно дедалі більше зосереджується на соціально-чутливих темах?
Так і є, новий стандарт. Кіно більше не може бути лише красивою картинкою. Воно має викликати дискусію. Ось чому українські фільми — документальні й ігрові — так потужно заходять у фестивальні програми: ми не вигадуємо драму, ми її переживаємо в реальному часі.
Які стрічки на Каннському фестивалі цього року особливо вас вразили — і чому?
Запам’ятались Sentimental Value Йоахіма Трієра — дуже інтимна історія з точним акторським ансамблем. І Alpha — потужне метафоричне висловлювання про втрату. Обидва фільми об’єднує глибина — вони працюють на рівні сенсу. Хотілося бачити таке й в українському кіно.
Що б ви хотіли зняти або підтримати як продюсерка в найближчі 2 роки?
Теми української діаспори, адаптації, повернення, культурної пам’яті — близько мені. Разом з Elledgy Media Group хотілося б створити те, що стане містком між поколіннями та культурами. Також планую працювати з новими режисерами, які мислять масштабно, але не бояться глибинних тем.
Бізнес і продюсування — нові виклики
Ви залучені до проекту I& Ihaven Premium Bunkert. Як виникла ідея поєднати інвестиції в нерухомість і безпеку?
Ihaven — хоч і не про кіно, але про ту ж саму ідею: безпека, автономність, майбутнє. Ми будуємо підземні житлові комплекси, які здатні функціонувати незалежно від зовнішнього світу. Відповідь на час, у якому живемо. В Ihaven закладено мою філософію продюсера: бачити наперед, створювати простір для форм життя — чи то у кіно, чи в архітектурі. Надто багато факторів стали неконтрольованими. Війни, клімат, техногенні кризи. Ми на межі. Під землею — це про стабільність. Про повернення контролю. І водночас — про дизайн, комфорт, технології. Ми створюємо простори, які не лише захищають, а й надихають.
Наскільки для вас важливою є бізнес-складова у продюсуванні кіно?
Це фундамент. Ми не можемо створювати кіно тільки з позиції натхнення. Бізнес-мислення дозволяє реалізовувати навіть найризикованіші ідеї — бо за ними стоїть чітка економічна модель. Я прагну, щоб українські продюсери думали стратегічно, не знижуючи художніх планок.
У чому головна перевага мультиформатного підходу: серіал Holiguards, девелопмент Elledgy Media Group, будівництво бункерів Ihaven?
У стійкості та гнучкості. Ви вірно підкреслили, працюю на перетині трьох галузей: кінематограф, девелопмент, інвестиції. Немає окремо «творчості» та «бізнесу» — це єдиний організм.
Які ваші плани до кінця 2025 — в кіно та в бізнесі?
Ми завершуємо постпродакшн Holiguards. Паралельно разом з командою Elledgy Media Group розпочинаються зйомки двох великих проєктів: незалежна психологічна драма Nicolas та міжнародна картина з Ніколасом Кейджем і Маріон Котіяр у головних ролях. Історія з глибоким філософським підтекстом, де поєднаються європейська інтелектуальність і голлівудська виразність.
Також запускаємо нові етапи будівництва бункерів Ihaven в Португалії та Україні — вже залучено стратегічних партнерів. Усе — частина великого плану: поєднувати кіно, бізнес і цінності на глобальному рівні.
