Наприкінці жовтня в український прокат вийшла романтична драма «Час жити», головні ролі в якій зіграли голлівудські актори Ендрю Гарфілд і Флоренс П'ю. За сюжетом шеф-кухарка на ім'я Алмут випадково збиває машиною Тобіаса, і аварія кардинально змінює життя героїв. Це історія кохання двох абсолютно несхожих людей. Стрічка показує поетичні моменти стосунків, які символізують справжню близькість, довіру, боротьбу з труднощами та любов до життя. Режисером фільму став Джон Кроулі, відомий за картинами «Бруклін» і «Щиголь», сценарій написав Нік Пейн, що працював над серіалом «Корона», а продюсером виступив Бенедикт Камбербетч.
Лауреат «Золотого глобуса» та номінант на премію «Оскар» Ендрю Гарфілд зізнається, що проєкт знайшов його в складний життєвий період, коли актор свідомо взяв паузу в кар’єрі. Однак ця стрічка допомогла йому відшукати нові сенси та рухатися вперед. Докладніше про роботу над картиною та співпрацю з Флоренс П'ю актор розказав в ексклюзивному інтерв'ю Harper`s Bazaar Ukraine.
Флоренс П'ю та Ендрю Гарфілд у фільмі «Час жити»
Чим саме вас привабив проєкт «Час жити» і ваш герой Тобіас?
Перш за все я давно хотів знову попрацювати з Джоном Кроулі (у 2007 році режисер зняв стрічку «Хлопчик А», що стала для актора повнометражним дебютом. — Прим. ред.). Ми неодноразово обговорювали співпрацю, але графіки та проєкти не збігалися. А з «Часом жити» нарешті все склалося. Цей фільм дав мені можливість зіграти новий тип персонажа — відданого партнера та батька. Знаєте, таких часто втілює на екрані Том Генкс, один із моїх улюблених акторів.
«Час жити» став логічним завершенням складного особистого періоду. Коли мене запросили взяти участь у зйомках, я був на паузі, відпочивав. Я відчував певний зсув, було багато думок і змін у стосунках — зі світом, з роботою, з... Ви можете назвати це кризою середнього віку, якщо хочете чогось лаконічного, але це був точно час переходу. Я втратив матір (Лінн Гарфілд померла від раку у 2019 році. — Прим. ред.), і половина моїх амбіцій зникла разом із нею. В моїй голові постійно крутилися питання: «Що тепер? І хто я? І що все це означає? Що важливо? Що ні?» Я справді не відчував бажання працювати, а потім з'явилася ця картина, яка наче принесла з собою певні відповіді. Її сюжет резонував із тим станом, у якому я перебував. Я подумав, що можу використати те, що переживаю, висловивши через героя весь біль і тугу, плутанину своїх міркувань та емоцій. Ну, і звісно, у цьому проєкті мені дісталася неймовірна партнерка: Флоренс П’ю — це рідкісний талант. Тож зрештою я подумав: «Чорт! Ми просто мусимо це зробити!»
Флоренс П'ю й Ендрю Гарфілд у фільмі «Час жити»
Ваш із Флоренс акторський дует — головна складова магії фільму. Складається враження, ніби ви справді дуже близькі. А як у реальному житті?
Насправді на початку ми з Флоренс ледь знали одне одного. Джон Кроулі організував для нас зустріч у Zoom за кілька місяців до старту знімань. І ще ми разом вийшли на церемонії «Оскар-2023» вручати нагороди за найкращий оригінальний сценарій та найкращий адаптований сценарій.
Уявляю, як непросто незнайомцям грати настільки емоційні та відверті сцени, що є в цьому фільмі…
Так. Найбільшим випробуванням, певно, стала сцена пологів — у ній ми повинні були зробити найінтимніші речі, які, на мій погляд, взагалі можуть робити люди. І сексуальні сцени наших героїв теж повинні були бути неймовірно інтимними.
Флоренс П'ю й Ендрю Гарфілд у фільмі «Час жити»
Флоренс П’ю казала в інтерв’ю, що знімання в «Часі жити» змусили її замислитися про материнство. Чи відчули ви щось подібне?
Так, але поки що я не маю для себе відповіді на це питання. Я вже втомлений хлопець, і я не хочу бути втомленим батьком. Мені здається, що це взагалі дуже складне і відповідальне рішення — привести дитину в цей світ. А особливо — включення нового життя в контекст мого життя, де досі є важкий тягар.
А які ще питання та відповіді приніс вам Тобіас і чи лишилося у вас щось від нього після закінчення роботи над фільмом?
Він співзалежний. Один із великих викликів, через які йому доведеться пройти, полягає в тому, що Тобіас має дозволити людині, яку він любить, робити те, що вона хоче, — навіть якщо він думає, що знає краще, прагне захистити її тощо. Є щось сумне в прийнятті того факту, що ви не маєте контролю над чиєюсь долею. Але є і щось прекрасне в тому, що кожен має власну силу, покликання і мусить пройти свої випробування. Це звільняє тебе і дозволяє зосередитися на своєму житті. Я думаю, це важкий, але важливий урок і для Тобіаса, і для мене. Я теж страждаю від співзалежності — це те, над чим мені потрібно працювати постійно. Інакше я просто виснажуюсь, намагаючись загасити пожежі, які насправді не є моїми справами.
Флоренс П'ю й Ендрю Гарфілд у фільмі «Час жити»
«Час жити» — щемкий фільм, який може змусити глядачів плакати…
І хіба це погано? Ми живемо в дуже цинічну епоху. Сьогодні почуття мають погану репутацію. Але при цьому ми потайки — або не потайки — хочемо відчувати. Ми хочемо, щоб наші серця були розбиті на шматки. Адже саме там, серед цих уламків, знаходиться життєва сила. Саме там наше життя. Усі захисти, які відмежовують нас від почуттів, зрештою віддаляють нас від нашої людяності.
І саме тому, що ми забуваємо про власне серце, ми миримося із жахливими актами нелюдяності, які щодня відбуваються у світі. Стаємо до них байдужими. Тому твори мистецтва та фільми, що змушують нас відчувати, є життєво важливими.
А що ви найгостріше відчуваєте зараз, завершивши роботу над цим фільмом?
Як біжить час. У мене зараз середній вік, мені 41, і час спливає. Я розумію це гостріше, ніж будь-коли. Можливо, я вже пройшов половину шляху. Хто знає, що приготувало для мене життя? Що воно приготувало для всіх нас? Цей фільм загострив у мені відчуття реальності в усіх її проявах. «Час жити» — для кожного, хто колись любив; для кожного, хто колись прагнув жити повною мірою. Завдяки йому помічаєш, як всередині тебе розповідається власна історія.
