Що б не відбувалося, українську культуру та її розвиток не зупинити. Harper's Bazaar Ukraine продовжує цикл інтерв’ю з представниками індустрії, які працюють над формуванням культурної спадщини нашої країни, закарбовуючи свої імена на власних полотнах та сторінках історії.
«Один з викладачів, побачивши, чим я займаюсь, порадив мені не псувати полотна і не витрачати фарби, а через декілька днів я відправив цей триптих до Лондону і чекав на SWIFT-переказ, що дорівнював п’яти стипендіям. Тоді я зрозумів, що моя практика викликає інтерес, мої роботи щось значать і комусь потрібні».
29-річний Євген Лісняк народився і виріс у Кривому Розі. На творчу стезю, як розповідає сам митець, став ще з раннього дитинства, намалювавши на асфальті біля власного будинку провокаційний напис. Після закінчення школи навчався на факультеті образотворчого мистецтва і реставрації (кафедра монументального живопису) Львівської академії мистецтв України, згодом вирішив переїхати до столиці.
«Київ на фоні Львова був тоді екстремально волелюбним, свобода була розлита в повітрі, було це відчуття "столиці" і відчуття причетності до цивілізації, розвитку і прогресу».
Що саме намалював 4-річний Євген, чому критика — це прекрасно, яку викуплену роботу хотів би повернути, чим би займався, якби не малював, про що мріє як митець і як людина, що хоче транслювати через свої роботи Євген Лісняк поділився з Лесею Пахариною в інтерв’ю для Harper's Bazaar Ukraine.
БЛІЦ
Ваш улюблений художник. Ох, як же тут коротко сказати... Зараз я захоплююсь Марісоль Ескобар. Але якщо улюблений художник на всі часи, то це Сай Твомблі.
Ваша улюблена картина. «Герніка».
Ваш улюблений напрям у мистецтві. Доісторичне, первісне мистецтво, найчесніше і найщиріше з усього, що у нас є. Печерний живопис (Ласко, Альтаміра) і скульптура (палеолітичні Венери).
Ваш улюблений музей/галерея. Турбінний зал «Тейт Модерн».
Ваш улюблений фільм про мистецтво. Inside (2023). Не буквально про мистецтво, але там найхудожніше виконання тих самих «мук творчості».
Ваші улюблені кольори, поєднання кольорів. Строгий з ніжним.
Малювання — це дар чи ремесло? Малювання — однозначно ремесло. Це один з інструментів вираження художнього висловлювання, як і робота з кольором, об'ємом, простором, тілом тощо..
Опишіть своє мистецтво кількома словами. Ніби щось розумієш, здогадуєшся, щось, чого ти раніше не знав.
Якби не мистецтво, то... Пішов би жити в ліс.
Ви — інтроверт чи екстраверт? Пн, ср, пт — інтроверт, вт, чт, сб — екстраверт, нд — вихідний.
Ваш найбільший страх. Кінець свободи (остаточний).
У порядку пріоритетності: самореалізація, слава чи гроші? Самореалізація, слава, гроші. Все вірно!
З ким із митців або відомих людей ви б хотіли зустрітися? Сем Альтман — СЕО OpenAI (за умови, що він був би зі мною чесним). Штучний інтелект — це як вогонь, колесо чи порох, це все міняє.
Розкажіть, будь ласка, про техніку малювання, яку ви використовуєте.
Я працюю з абстракцією, використовую все, що має колір і текстуру на полотні: різні фарби, спрей, кольорові напої, пил, земля — все, що можна замішати з клейовою основою.
В останній серії своїх робіт я відмовляюсь від канонічного ґрунтованого полотна і працюю на вимочених тканинах, це мені дозволяє звільнитись від наперед заданих формату і пропорцій, майже нескінченно масштабуватися в різні сторони та виходити за межі площини, додавати знайдені об'єкти і працювати в просторі.
Чи відбулися якісь зміни у вашому мистецтві протягом творчого шляху? Якщо так, то які? Що було їхнім рушієм, причиною?
Останнім часом я відчуваю непереборне бажання розказувати історії, а будь-який наратив не так вже й просто подружити з абстракцією, тому я трохи борюсь в майстерні з живописом, простором і собою також.
Думаю, це через зміни в нашому суспільстві, які на мене теж впливають. Інтерес викликають лозунги. Немає більше часу на напівтони, поезію і роздуми, на жаль. Виразна історія завжди читається і засвоюється легше, ніж щось, що можна тлумачити в різний спосіб.
Скільки картин ви створили? Чи є якась певна робота або серія, яка, на вашу думку, була ключовою і/або дуже вагомою у вашій кар’єрі?
Я б виділив першу абстрактну картину, яку в мене купили. Це був триптих, який я писав в аудиторії академії після занять.
Один з викладачів, побачивши, чим я займаюсь, порадив мені не псувати полотна і не витрачати фарби, а через декілька днів я відправив цей триптих до Лондону і чекав на SWIFT-переказ, що дорівнював п’яти стипендіям. Тоді я зрозумів, що моя практика викликає інтерес, мої роботи щось значать і комусь потрібні.
Чи відокремлена ваша ідентичність як митця від вашої ідентичності як особистості?
Зовсім ні, я — Євген Лісняк, живий сучасний художник.
Чи стикалися ви з критикою? Як відноситеся і реагуєте на неї? Чи впливає вона на бажання продовжувати займатися улюбленою справою?
Критика — це прекрасно! Критика — це індикатор здоров'я цілої сфери, всіх учасників процесу, це інститут експертності, якого нам сильно не вистачає.
Звідки ви черпаєте натхнення? Чи відомі вам так звані муки творчості? Якщо так, то як з ними впоратися?
Трохи проявляється берет на моїй голові зараз, але так, я знаю, що таке муки творчості, і не бачу в цьому нічого романтичного — схоже на тупняки в глухому куті, тож не раджу. Мені вибратися допомагали подорожі. Натхнення ж беру з визнання.
Що найбільше сприяє творчості? Якщо йдеться як про внутрішні стани, так і про зовнішні фактори?
Десь, як і в будь-якій роботі, — закрита піраміда Маслоу і хороший настрій. І добре б знаходитись у середовищі, в якому є артринок.
Що найскладніше у процесі створення картини? Яка картина далася вам найскладніше?
Мені після повномасштабного вторгнення було важко повернутись до своєї практики, хоч це і таке потрясіння, що для артиста відкриває доступ до нескінченної кількості живих тем. Просто технічно важко було зібратися.
Як ви вважаєте, ваша творчість більше виражає ваші внутрішні почуття чи відбиває зовнішній світ? Що ви хочете транслювати своїми роботами?
Однозначно внутрішні почуття, які є відображенням подій зовнішнього, пропущені через фільтр художнього вираження.
У своїх роботах, працюючи з темами, які мене хвилюють, я намагаюсь відокремити, очистити суть від форми і подати її в художній інтерпретації. Тобто взяти суть проблеми й «одягнути» її у властиві моїй художній практиці форми.
Чи потрібно додавати пояснення до картин, на вашу думку?
Деяким роботам це необхідно, це невіддільна її частина, а деякі й без стейтменту справляються. Мені особисто імпонують роботи, в яких майже все необхідне для прочитання є на видноті. І це необов'язково означає, що вони прості. Наприклад, «Один і три стільці» Джозефа Кошута, об'ємна концептуальна робота, в якій з першого погляду видно, шо це про «платонівську ідею», форми репрезентації та їхня роль у творі мистецтва. Або більш поетичний, чи шаманський, чи сакральний приклад — полотна Ротко. Можна вичитати в тексті про те, як вони мають працювати, а можна дати час самим роботам і відчути, пережити цей досвід.
Ідеальна атмосфера для творчості — це…
Для мене це хаос, у процесі його упорядкування мені суперкомфортно.
Як ви оцінюєте стан сучасного українського мистецтва? Які є в ньому проблеми? І які шляхи їх вирішення можуть бути?
Проблеми є на всіх рівнях, всі учасники процесу ці дискусії знають напам'ять. Рішення банальне — фінансування фундаментальних інституцій. Створення музею сучасного мистецтва нарешті (ця штука уже мем в укрсучарті), музей Шредінгера. Його існування підтягне за собою і рівень глядача, і артистів, і, можливо, потребу в колекціонуванні. Але це якщо у вакуумі, не найближчим часом.
Які перспективи розвитку ви бачите для сучасного українського мистецтва?
Я завжди всім говорю, що у нас дуже конкурентна артсцена, цікава і автентична, можливо, навіть проявляється щось схоже на школу тут у Києві (коли по роботі можна припустити, що автор з конкретного місця і часу, як, наприклад, «Харківська школа фотографії») на противагу Європі та Штатам, де я бачу тенденцію до згладженості й однотипності.
Кого з українських митців ви можете виділити? Хто вам близький по духу?
Не близькі по духу, але хочу виділити Катю Лісовенко, Люсю Іванову і Тамару Турлюн (Тамарина робота висить у мене вдома на стіні).
Чи важлива відповідна освіта для митця, на вашу думку?
Я б сказав, що так, але не в Україні. Ці наші академії не допомагають стати художником.
Як митцю-початківцю заявити про себе та почати продавати свої роботи?
Якісні роботи + бути на видноті = рано чи пізно тебе помітять дилери та галереї.
Чи пам'ятаєте ви, як вперше продали свою картину? Які це були емоції? Що купили на зароблені кошти?
Одна з перших моїх свідомих, окремих від академії робіт — білі піони на білому. Я дуже соковито їх написав, але не кічово, а холодно і навіть геометрично, і дуже скоро відправив до Британії. На зароблені гроші купив більше фарб і полотен, що ж іще. Із задоволенням зараз викупив би цю картину назад, якби зберіг контакти мого першого колекціонера.
Що, на вашу думку, робить митця великим, видатним?
Якщо ідеалістично, ігноруючи реальність, то хочу думати, що великим митця робить регулярна можливість «заглянути за» і тримати фокус на тому, щоб розказати іншим про те, що там знаходиться (в візуальному мистецтві. Це для мене той же Марк Ротко, в кіно — Девід Лінч, у фешні — Рік Оуенс. Це якщо розрізняти видатного художника й успішного. Успішному ж достатньо якісно обслуговувати потреби інститутів і ринку.
Про що ви мрієте як митець і як людина?
Як людина мрію про кінець епохи битв за ресурси, об'єднання людства для єдино планетарного управління, початок епохи спільності і рівності. Як художник, я цього боюсь, бо це значить кінець війн, трагедій і драм, а драми, суперечності та пристрасті — поживний ґрунт для всього, що художнє. Моя субособистість «художник» наразі рада тому, що кінець історії так і не настав.
Чим ви любите займатися, крім малювання?
Все, що гуманізм і культура, — моє: соціальні науки; мистецтво візуальне, літературне, перформативне, аудіальне, мультимедійне; філософія і релігія. Дослідження тем, що наближають до розуміння, хто ми і навіщо ми. І теніс.
Як вплинула війна на ваше мистецтво?
Додаючи до вищеописаної потреби у виразному наративі, скажу, що і за формою мої роботи теж змінилися. З'явилися глухі пусті кольори, фактура, схожа на шрами, багатошаровість, що навіює на думку, що і це теж мине.
Чи є картини, які були намальовані в період, коли ви відчували себе дуже щасливим, і навпаки? Як вони називаються?
Серію робіт для першої київської виставки я писав дуже веселий. Це була осінь 2020-го. Тоді я нещодавно переїхав до столиці, і куратор Єгор Анцигін запропонував мені соло-виставку в галереї White World. Це були кольори вирви око — чи то абстракція, чи то фігуратив, розмазана і поплавлена тема. Це читалось, як щось між снами з температурою і ЛСД-тріпом на тему того, як нам важко переживати ковід-потрясіння. Класні були часи, і проблеми хороші. А в пригніченому стані я навіть не пробую працювати, бо потрібні сили та енергія, щоб робити щось годне, якщо ти артист.
