Що б не відбувалося в Україні та світі, українську культуру та її розвиток не зупинити. Harper's Bazaar Ukraine продовжує цикл інтерв’ю з представниками індустрії, які працюють над формуванням культурної спадщини нашої країни, закарбовуючи свої імена на власних полотнах та сторінках історії.
Лілія Небера виросла в Одесі. Будучи школяркою, вона відвідувала художню школу, після закінчення загальноосвітньої школи вступила до Одеського національного університету на спеціальність «Культурологія». Наразі живе і працює в Одесі.
«Сон, тендітність, застиглість»
— такими словами охарактеризувала своє мистецтво наша нова героїня.
Раніше майстерня Лілії була розташована на території старого заводу, однак «через часті обстріли порту я стала почувати себе там небезпечно, кожна хвилина відчувалась тривожно… Довелося переїхати у більш безпечне місце». Це героїня нам розповіла в матеріалі «Там, де народжується мистецтво: майстерні українських художниць».
У своїх роботах мисткиня досліджує сни, відчуття нереальності та дереалізації, зачіпає екзистенційні питання, теми часу та циклічності.
«Мені подобається брати якусь об’ємну, важку тему, пропускати її через себе, перетворюючи у символи, знаки, звертати увагу на дрібниці, які приховують за собою набагато більше або разом переплітаються у цілу систему».
Її автопортрети, які частіше зустрічаються в більш ранньому періоді, — «це спроба зрозуміти себе, окреслити, розповісти саме свою історію».
Її герої — «це символ людини, найчастіше жінки, які не мають окремих характеристик. Як правило, вони оголені, щоб не було додаткових контекстів. Я концентруюсь не на особистості героїв, а на тому, що вони переживають. Герої моїх картин — і глядач, і я, і люди в цілому».
Про свій творчий шлях, першу роботу та рішення остаточно піти в мистецтво, про те, чому вона любить читати пояснення до картин та коли вважає їх непотрібними, про стан українського сучасного мистецтва, його проблеми та перспективи — про це та інше Леся Пахарина розпитала у Лілії Небери в інтерв’ю для Harper's Bazaar Ukraine.
БЛІЦ
Ваш улюблений художник. Взагалі їх багато. Багато тих, хто цікавить, особливо сучасних українських, але складно когось сильно виділити. Зі старих — Сальвадор Далі, Фріда Кало. Класика. А ще Діно Вальс.
Ваша улюблена картина. Всі мої. (Посміхається. — Прим. ред.)
Ваш улюблений напрям у мистецтві. Сюрреалізм, символізм.
Ваш улюблений музей/галерея. Одеський національний музей.
Ваші улюблені кольори, поєднання кольорів. Синій і червоний.
Малювання — це дар чи ремесло? Можливо, дар. Це посидючість, чуйність та інші якості, які допомагають оволодіти ремеслом малювання. Я вважаю, що за бажання навчитись малювати можуть усі.
Опишіть своє мистецтво кількома словами. Сон, тендітність, застиглість.
Якби не мистецтво, то… Все одно малювала б, можливо, в інших сферах. Для мене важливий процес створення і придумування.
Ви інтроверт чи екстраверт? Екстраверт всередині інтроверта.
Ваш найбільший страх. Смерть.
У порядку пріоритетності: самореалізація, слава чи гроші? Для мене це все про одне і те ж.
З ким із митців або відомих людей ви б хотіли зустрітися? В мене немає такого списку, рада зустрічам з усіма цікавими людьми.
Коли та з чого почався ваш творчий шлях? Чи пам'ятаєте ви свою першу роботу і якою була реакція інших на неї?
Взагалі я малювала завжди, скільки себе пам’ятаю, ще з дитинства. Можна виділити момент, коли мама вперше привела в художку. Атмосфера мене вразила: стійкий запах фарби, якісь незрозумілі прикольні штучки — мольберти, мастихіни, купа всяких баночок і пензлів, відчуття свободи і творчості.
Перша робота. Мені було років 7 чи 8, я намалювала русалоньку, але не пам’ятаю реакції на це. Згодом на мої роботи були різні реакції оточення — батьки дуже довго не розуміли, але старались підтримувати, за що я їм дуже вдячна.
Розкажіть, будь ласка, про техніку малювання, яку ви використовуєте.
Раніше дуже багато писала темперой, тепер лише акрил. Іноді люблю додавати елементи балончиком чи маркерами. Діджитал-арт, але зараз рідше.
Чи відбулися якісь зміни у вашому мистецтві протягом творчого шляху? Якщо так, то які? Що було їхнім рушієм, причиною?
Більшість часу я малювала і вчилась малювати саме як діджитал-художник, хотіла йти в геймдев (розробка відеогри. — Прим. ред.), бо це здавалось легше і зрозуміліше, ніж займатися мистецтвом.
Хоча я завжди хотіла робити саме те, що роблю зараз. Пам’ятаю це відчуття, коли я вперше зрозуміла, що займаюсь саме тим, чим хотіла завжди. Незабутня радість і наповненість.
Влітку 2023 я вирішила повністю піти в мистецтво, довго кружляла, не розуміла, що саме я хочу робити і як. Мені допомогли заняття з Євою Кафідовою — вона допомогла мені розібратись у сфері мистецтва, зорієнтуватись, куди саме я хочу йти. Зараз моє мистецтво трансформується і розвивається, у мене «перехідний етап».
Скільки картин ви створили? Чи є якась певна робота або серія, яка, на вашу думку, була ключовою або дуже вагомою у вашій кар’єрі?
Ніби й багато, але здається, що мало, багато, що ще треба створити. Не знаю точну кількість. Ключова або вагома ще попереду.
Чи відокремлена ваша ідентичність як мисткині від вашої ідентичності як особистості?
Ні, саме завдяки цьому і можливе моє автентичне мистецтво.
Чи стикалися ви з критикою? Як відноситеся і реагуєте на неї? Чи впливає це на бажання продовжувати займатися улюбленою справою?
На критику реагую нормально, хоча не те щоб її було багато в моєму житті. Ймовірніше, було нерозуміння. Люблю конструктивну критику, тоді можна щось покращити, поглянути на те, що я роблю свіжим поглядом. Але неконструктивну теж можна, тоді у мене буде можливість похихикати.
Звідки ви черпаєте натхнення? Чи відомі вам так звані муки творчості? Якщо так, то як з ними впоратися?
Та як і всі — з життя, ситуацій, емоцій, почуттів. Зараз у мене майже немає «творчих криз», буває, не вистачає енергії та концентрації.
Що найбільше сприяє творчості? Якщо говорити як про внутрішні стани, так і про зовнішні фактори.
Для мене це хороший настрій, налаштованість на роботу. Віра в те, що те, що ти робиш, — важливо, хоча б для тебе. Кайфування від процесу.
Що найскладніше в процесі створення картини? Яка картина далася вам найскладніше?
Найскладніше — те, що в процесі моє бачення змінюється, хочеться щось змінити, покращити, змінити колір. Тому дуже часто створення картин розтягується надовше, ніж планувалось.
Найскладніше — вчасно зупинитись і завершити картину.
Як ви вважаєте, ваша творчість більше виражає ваші внутрішні почуття чи відображає зовнішній світ? Що ви хочете транслювати своїми роботами?
Зовнішній світ виражається, проходячи через мене в моїх картинах.
Для мене важливо вести діалог з глядачем. У своїх роботах мені подобається брати якусь об’ємну, важку тему, пропускати її через себе, перетворюючи у символи, знаки, звертати увагу на дрібниці, котрі приховують за собою набагато більше або разом переплітаються у цілу систему. Коли сенс створює новий сенс.
Подобається досліджувати через своє мистецтво усталені культурні речі, усталені людські цінності й почуття. Впіймати оці якісь невловимі речі та відобразити їх на полотні.
Чи потрібно додавати пояснення до картин, на вашу думку?
Пояснення не потрібні, потрібні направляючі слова, введення в контекст твору. Пояснення точно не потрібні, якщо картини створені, щоб сприйматись естетично та емоційно.
Але для мене більшість сучасного мистецтва неможлива без текстів. Добре, що я їх дуже люблю. Завжди читаю тексти до виставок чи картин, щоб повністю проникнутись ідеєю автора, звіряю зі своїми відчуттями і думками, тодв враження найповніші.
Ідеальна атмосфера для творчості — це…
Сонячний день, чистий простір, улюблена музика чи подкаст у навушниках.
Як ви оцінюєте стан сучасного українського мистецтва? Які є у ньому проблеми? І які шляхи їх вирішення можуть бути?
Зараз українське мистецтво активно розвивається. Мені подобається, що люди більше цікавляться ним, з’являються нові імена і не забуваються, вивчаються старі.
Ми в процесі, буде багато проблем, я бачу, що багато чого треба покращити, реформувати. По-перше, це реформування художньої (і не тільки) освіти, осучаснення. Потрібно більше орієнтуватися на сьогоднішні реалії — навчати сучасного мистецтва, створювати школи/гуртки сучасного мистецтва тощо.
Далі — ставлення людей і влади до української культури, розуміння його важливості. Щоб більше не було такого, що українські митці вважаються російськими, а їхні картини вивезені за кордон. Щоб зберігали, поважали українське мистецтво і культуру загалом. Потрібно більше уваги у цій сфері від влади.
Потрібно більше державних грантів, художніх інституцій по всій Україні, децентралізація. В Одесі, наприклад, два музеї та одна галерея, яка теж не те щоб нормально функціонує.
Це насправді довга тема, можна говорити й говорити. Головне — це створювати сприятливі умови для розвитку митців і культури. Бо культура — це і дипломатія, і міжнародний статус.
Які перспективи розвитку ви бачите для сучасного українського мистецтва?
Я з оптимізмом дивлюсь у майбутнє. Думаю, що все буде гаразд. Головне, щоб була підтримка суспільства, активність мистецьких діячів і художніх інституцій. Не треба боятися змін і прогресу.
Кого з українських митців ви можете виділити? З ким ви споріднені духом?
Зараз це Єва Кафідова, Даша Чечушкова, Вася Дмитрик.
Чи важлива відповідна освіта для митця, на вашу думку?
Ні, всі знання можна знайти в інтернеті, інформації безліч, треба лише трохи пошукати.
Мені навіть здається, що освіта може заважати художнику, великою мірою саме через це я і не пішла навчатися до художнього університету. Хоча я і не знаю, що було б, якби я обрала вступити. Іноді мені не вистачає деяких практичних знань чи я жалію, що не вдалось побути у колі художників — ці прогалини міг би заповнити універ. Думаю, тут кожен повинен обирати для себе.
Як митцю-початківцю заявити про себе та почати продавати свої роботи?
В мене лише банальні поради, вони дійсно працюють. Активно вести соцмережі, в мене більшість картин продались саме завдяки інстаграму. Не боятись і активно проявлятися, подаватися на open calls, нетворкати на виставках інших художників чи в тих же соцмережах.
Чи пам'ятаєте ви, як уперше продали свою картину? Які це були емоції? Що ви купили на зароблені кошти?
Це були невеликі гроші, на жаль, не пам’ятаю, скільки точно, але вистачило на нові пензлі та маркери.
Що, на вашу думку, робить митця великим, видатним?
Розмах думок.
Про що ви мрієте як мисткиня та як людина?
Про перемогу, безпеку і спокій.
Чим ви любите займатися, крім малювання?
Люблю гуляти на природі, по полях чи на пляжах, проводити час у барах і грати в комп’ютерні ігри. Вивчати історію, релігію, філософію, психологію. Гуляти з собакою.
Як на вашу творчість вплинула війна?
Війна змусила мене поглибити своє мистецтво, шукати нові теми, способи реагування і рефлексії.
Читайте більше в нашому матеріалі «Мистецтво під час війни: художники про життя, роботу та творчість».
Чи є картини, які були намальовані в період, коли ви відчували себе дуже щасливою, і навпаки? Як вони називаються?
Коли я щаслива, то мені не до малювання, і навпаки. Люблю створювати картини, коли відчуваю себе стабільно і спокійно.
