«Мій підхід до кожного персонажа зазвичай перетворюється на справу життя і смерті», — каже шведський актор Білл Скашґорд. І його новий фільм «Ворон» буквально втілює цю тезу, адже тут він зіграв героя, що повертається зі світу мертвих. «Ворон» — сучасна екранізація культового графічного роману Джеймса О’Барра, який спеціально до прем’єри фільму у серпні вперше видадуть українською.
Це новий погляд на історію, а не римейк однойменного фільму 1994 року з Брендоном Лі. Картину хвалять за її динамічні екшн-сцени та водночас драматичну і чуттєву історію кохання. Після жорстокої розправи над ним та його коханою, головний герой стрічки на ім'я Ерік повертається до життя, щоб помститися злочинцям. Партнеркою Білла Скашґорда у фільмі стала FKA Twigs.
Білла, що є сином Стеллана Скашґорда і братом не менш відомого артиста Александра Скашґорда, вважають одним з найцікавіших акторів свого покоління, «темним принцом» Голлівуду, що є майстром перевтілень і не боїться моторошних ролей: зловісного клоуна Пеннівайза у фільмі «Воно», маркіза Венсана де Грамона у стрічці «Джон Вік 4», а тепер також і містичного Ворона. Наприкінці року на екрани вийде ще одна гучна робота за участі актора — горор «Носферату», де Білл зіграв знаменитого вампіра графа Орлока.
В ексклюзивному інтерв’ю Harper`s Bazaar Україна актор розказав про свій шлях до слави, роботу над ролями та особисті трансформації, а також про улюблений жанр фільмів, який, як не дивно, зовсім не є горором.
Кадр із фільму «Ворон»
Світове визнання вам принесла роль Пеннівайза у фільмі «Воно». Що ви відчували, коли взялися за проєкт, на який покладалося стільки очікувань? Адже це один з найвідоміших романів Стівена Кінга, що вже мав вдалу телеекранізацію у 1990-х.
Коли тобі двадцять шість, ти зовсім не відчуваєш себе молодим, але зараз, озираючись назад, я розумію, що під час знімань у «Воно» був ще дитиною (9 серпня Біллу виповнюється 34. — Прим. ред.). Досить рано у своїй кар'єрі я взявся за проєкт, що мав такий рівень уваги та очікувань. Думаю, я пережив усі можливі емоції під час підготовки до цієї ролі — від жаху й сумнівів до захоплення. Але я не хотів би асоціюватися з одним персонажем — я прагну грати різні ролі. Взагалі, Пеннівайз виглядає і звучить настільки відмінно від мене, що я після «Воно» міг би знятися в романтичній комедії, і люди, певно, навіть не зрозуміли б, що це той самий хлопець.
Могли б, та натомість продовжуєте обирати доволі моторошні ролі у проєктах з історією, ось як у новій екранізації «Ворона»...
Підлітком я був великим фаном першої екранізації цього графічного роману, тож для мене велика честь взяти на себе роль Еріка Дрейвена. Але головне, що мене зацікавило, — це те, що режисер Руперт Сандерс прагнув зробити з цією історією. Він хотів повністю переосмислити як її саму, так і мого персонажа, адаптувати їх для сучасної аудиторії.
Кадр із фільму «Ворон»
Ваш Ворон справді виглядає дуже сучасним і динамічним. У ньому є темрява, але, здається, немає тієї готичної меланхолії, котра відчувалася у версії Брендона Лі.
Так, погоджуся, мій Ворон зовсім інший. І зовні також дуже сильно відрізняється… Знаєте, мені видається, що я був занадто підкачаним на момент зйомок — на мою думку, Ерік не має бути таким м'язистим. Я хотів, щоб він був дуже худим! Він ніколи не займався спортом. В реальності він був би набагато менш м'язистим, принаймні у першій половині фільму, до свого містичного повернення з мертвих.
А як щодо культового статусу, що має як сам графічний роман «Ворон», так і його перша екранізація? Чи немає у вас відчуття, що тут очікування від вас можуть бути навіть вищими, ніж від «Воно»?
Так, є певне занепокоєння з цього приводу. А також побоююся, що ця роль приверне до мене ще більше уваги, а я направду не дуже це люблю. Я взагалі намагаюся сприймати славу як виклик, якому треба дати раду і попри все відшукати щастя. Я дійсно не вважаю, що моя професія є рецептом для щастя або задоволення. Не багато з нас, акторів, щасливі. І що більшою стає твоя слава, то буремнішим і страшнішим — твоє життя. А щодо очікувань від самого проєкту… Знаєте, фанати жанрів горору і містики — це щось неймовірне. Вони надзвичайно віддані, і мені дуже подобається цей аспект. Вони готові сприймати нове, якщо воно зроблене якісно і з такою ж любов’ю до жанру, яку мають вони. А «Ворона» робили саме фанати оригінального коміксу і першого фільму. Тож маю надію, що ми виправдаємо всі очікування.
А ви самі любите дивитися горори?
Я не великий фанат жахів — більше люблю комедії.
Яка найулюбленіша?
«Великий Лебовські» (стрічка Ітана і Джоела Коенів 1998 року. — Прим. ред.).
Кадр із фільму «Ворон»
Любите комедії, але все одно продовжуєте раз у раз зніматися в горорах. Наприкінці цього року має вийти «Носферату», де ви зіграли графа Орлока — фактично того ж Дракулу, але під іншим ім’ям. Розкажіть про цю роботу.
Почну з того, що я давній шанувальник режисера Роберта Еґґерса — ще з тих часів, коли 2015 року вийшла його «Відьма», яку я обожнював. Коли ми з ним зустрілися в реальному житті, це було схоже… Не знаю, найближче, з чим я можу порівняти, — закоханість. Коли ти закохуєшся в когось і не можеш перестати думати про цю людину. У мене таке було всього кілька разів у житті, але з Робертом було саме так. Це відчувалося так: «Що б цей хлопець не робив, я просто хочу бути частиною всього, що він створює». Я пробувався на різні ролі в «Носферату» і був готовий грати кого завгодно. Але кожного разу щось не клеїлося: наш палкий роман з Робертом, якого я прагнув, так і не розквітнув! Але тут раптом він попросив мене прочитати роль графа Орлока… І ось він — метч!
Як ви готувалися до ролі?
Я хотів зробити графа Орлока максимально темним і зловісним. Ми знімали у Празі, там я звернувся по допомогу до оперного співака, щоб зробити свій голос якомога нижчим. Від трьох до шести годин щодня на знімальному майданчику я був у гримі та протезах, що імітували вампірські ікла. Я тримався осторонь від решти акторів, був повністю зосереджений на образі. Загалом це відчувалося, наче викликання чистого зла. І потім мені знадобився певний час, щоб позбутися демона, якого я пробуджував у собі.
У кіно вампірів часто зображують дуже сексуальними. Ваш граф Орлок сексуальний?
Він огидний. Але… це дуже сексуалізовано. Це гра із сексуальним фетишем про силу монстра і з тим, який потяг це викликає у вас. Сподіваюся, ви відчуєте певний потяг і водночас огиду від свого потягу.
Вже не терпиться побачити вас у цьому образі, а також в амплуа Ворона. Скажіть, а чи є шанс, що нова екранізація коміксу Джеймса О’Барра — це перший, але не останній раз, коли ви перетворитесь на Ворона?
Направду є. Без спойлерів, але я проголосував би за інший фінал, аніж той, що зрештою вийшов у фільмі. Особисто я віддавав би перевагу чомусь більш визначеному, проте ця версія фіналу лишає можливість для сиквелу.
Нагадуємо, що фантастичний фільм «Ворон», головні ролі у якому виконали Білл Скашґорд і FKA Twigs, вийде в український прокат 22 серпня.
