Протягом своєї близько 60-річної кар’єри Вівʼєн Вествуд закріпила за собою звання ікони світу моди, «матері» (або також «хрещеної матері») панку та активістки.
Відкривши разом зі своїм партнером Малкольмом Маклареном бутик Let it Rock на 430 Kings Road, вона відчула протест молодого покоління британців проти застарілих і репресивних норм. Вловивши енергію, що захоплювала молодіжну культуру, Вівʼєн вивела на передній план субкультуру панків, які так прагнули свободи, незалежності й підкреслювали індивідуальність.
Згодом дизайнерка (а в минулому — шкільна вчителька) згадувала, що люди часто обирали одяг з бутика Let it Rock для фотосесій. Так, на світлині з платівки Golden Hour of Rock n` Roll 1973 року кожна річ, за винятком сірого жакета на другому чоловікові зліва, була створена саме Вівʼєн Вествуд і Малкольмом Маклареном. Сама Вівʼєн згодом згадувала, як власноруч шила чорно-білу смугасту спідницю з вельвету.
У 1972 році бутик перейменували у Too Fast to Live, Too Young to Die. А у 1974 році він отримав ще більш провокативну назву — SEX. Відтоді в його асортименті з’являлися й елементи, натхнені садомазохізмом.
З часом магазин SEX став центром панк-моди Великої Британії й Лондона, зокрема.
Не менш відома Вівʼєн Вествуд й своєю особливою увагою до історизмів, адже навіть у роки шаленої популярності панк-культури дизайнерка зверталася до різноманітних форм одягу минулих епох. Зокрема, відомий костюм «Бондаж»1976 року повторював елементи військової форми початку XX століття, а одна з культових колекцій Вівʼєн — «Пірати» — була натхнена гравюрою XVIII століття.
Костюм «Бондаж»
Щодо самої лінійки «Пірати» сезону осінь-зима — 1981/82, зазначимо, що вона стала першою офіційною колаборацією Вівʼєн Вествуд і Малкольма Макларена. До неї увійшли аутфіти, що відсилали до образів бандитів, денді та піратів і водночас мали дещо романтичний настрій.
Звісно, коли йдеться про Вівʼєн Вествуд та переосмислення історичних предметів, першим на думку спадає корсет. Уперше дизайнерка використала цей елемент ще в 1970-х роках — під час роботи над речами для SEX, а згодом Вівʼєн представила корсет як вишуканий верхній шар одягу та навіть частину кутюрних колекцій.
Не менш важливе місце у творчості Вествуд посідало й мистецтво. Так, колекція «Портрет» сезону осінь-зима — 1990/91 була присвячена олійному живопису XVIII століття. Відображення у роботах дизайнерки знайшли такі полотна Франсуа Буше як «Дафніс і Хлоя», «Геркулес і Омфала» тощо.
«Я хотіла отримати вигляд моделі, яка щойно зійшла з портрета. Мені хотілося, щоб у моїй колекції було полотно — і навіть більше, я хотіла справжні фотокартини. Саме тоді я вирішила обрати Буше, оскільки він такий типовий і такий красивий»,
— розповідала Вівʼєн Вествуд.
Окрім цього, дизайнерка зверталася до Жана-Оноре Фрагонара («Гойдалка», 1767 рік), Андре-Шарля Буля та багатьох інших.
Відома Вівʼєн Вествуд і як піонерка екоактивізму, адже вона вказувала на роль індустрії моди у формуванні культури надмірного споживання та впливу на зміну клімату. Увагу міжнародної спільноти до екології дизайнерка прагнула привернути проєктом «Кліматична революція», який вона розпочала на церемонії закриття Паралімпійських ігор у Лондоні у 2012 році.
«Я хочу, щоб ви допомогли мені врятувати світ, я не можу зробити це самотужки!»
Сталий підхід Вівʼєн запровадила на кожному етапі виробництва, а також підтримувала численні екологічні проєкти й створювала колекції-маніфести.
