Specula Mundi («Дзеркало світу») — колекція Haute Couture весна-літо 2026 Алессандро Мікеле для Valentino, в якій дизайнер змінює спосіб презентації одягу: розмиває межі між мистецтвом і модою, перетворюючи показ на вуаєристичну гру, де кожен гість має можливість стати частиною цього дослідження краси та естетики.
Якщо останніми роками покази мод зсувалися все більше в сторону імерсивного театру, запрошуючи глядача стати частиною дійства, то Мікеле знову повернув високу завісу й оголосив «холодну війну» споживацькому відношенню до високої моди, наголошуючи, що мода — це передусім мистецтво. У Tennis Club de Paris звели круглі башти з маленькими ілюмінаторами по периметру, що нагадували старовинну кайзерпанораму. Гостям було запропоновано сповільнити час і зануритися в кожну деталь кутюрних образів. Ідея була одночасно проста й радикальна: показ мод перетворюється на дослідження, на спробу розгадати багатошаровість посилань і алюзій, закладених у кожному образі.
Кінематографічність, яка є невіддільною частиною творчості Мікеле, пронизувала все. Кутюрні образи перегукувалися з чорно-білою графікою костюмів Кетрін Хепберн у фільмі Woman of the Year (1942), створених дизайнером Адріаном для MGM; драматичною експресією костюмів Ейко Ішіоки для «Дракули» Френсіса Форда Копполи (1992), де ритм, контраст і об’єм замінюють класичну жіночність.
Навіть відкриття вечора супроводжувалося записом голосу самого Валентіно Гаравані з фільму «Валентіно: Останній імператор» Метта Тірнауера. В ньому дизайнер розповідає, як він закохався в журнали, кіно й моду:
«Я мріяв про зірок кіно, про все прекрасне у світі. Моя мама завжди говорила: 'Ти мрійник, ти завжди мрієш, мрієш, мрієш"».
Власне, ми всі прекрасно розуміємо, що Алессандро Мікеле ладний підписатися під кожним із цих слів. Він відверто прагне звернутися до спадщини Valentino, переосмислюючи її в контексті своєї особистої «мови», що поєднує пошану з інтерпретацією. Естетичні корені нової колекції — в захопленні Мікеле бароко і міфічними жіночими образами: Саломея з офортів Обрі Бердслі, героїні картин Ерте та Густава Клімта, легендарна маркіза Казаті. Їхні одяг та аксесуари, по суті, є культурним кодом, за яким ми легко впізнаємо кожну з них: розкішні халати, розшиті камінням плащі, невагомі сукні, які поєднують флаперську естетику та гламур і елегантність золотої ери Голлівуду.
У Specula Mundi Алессандро Мікеле нагадує, що висока мода — це один з інструментів збереження культурної пам'яті. Тут немає місця поспіху, адже це мистецтво та естетична насолода.
