У межах Тижня моди в Мілані у четвер під тьмяним індустріальним освітленням і під акомпанемент важкого баса бренд MM6 Maison Margiela представив свою колекцію весна-літо — 2025. На подіумі, що нагадував бункер, бренд знову втілив дух деконструкції, який завжди був у ДНК цього модного дому.
Колекція вшановує ранню творчість Маржели за допомогою впізнаваних елементів, таких як прозорі текстури, схожі на пластик, та навмисна недбалість у конструкції одягу. Водночас MM6 розширює прихильність бренду до нейтральних відтінків, максимально акцентуючи на домінантному кольорі — титановому білому.
Деякі силуети повертають нас до початку 2000-х: тут можна побачити топи з капюшонами, жилети-смокінги та великі спортивні сонцезахисні окуляри. Джинсова тканина, яка вже стала візитівкою бренду, була доведена до крайнощів: зношені «джегінси» зі скіні-силуетом та глибокі V-подібні вирізи, які могли б здатися застарілими у виконанні інших брендів, у Maison Margiela набувають нового життя, перетворюючись на сучасний витвір мистецтва.
На одному з етапів показу модель з'явилася в топі, що нагадує пом'ятий пластиковий пакет для покупок, який доповнював образ з поношеними джинсами та яскравими золотими аксесуарами. Цей момент міг би змусити нас сприймати колекцію як критику швидкої моди або культури підробок, які нескінченно копіюють продукти Margiela, відтворюючи форму без належної уваги до змісту. А можливо, MM6 продовжує досліджувати тактильний діалог між деконструкцією та відтворенням.
Ця колекція — не просто повернення до джерел, але й нагадування про засновницький принцип деконструкції, закладений Мартіном Маржелою. Бренд MM6 відроджує його бачення, даруючи нове дихання класичним елементам, які зберігають свою актуальність і в сучасному світі. Залишаючись вірними естетиці деконструкції, вони знову і знову випробовують межі того, що можна вважати одягом.
Maison Margiela не боїться випереджати свій час і продовжує створювати речі, які змушують замислитися про справжню суть моди. Попри мінливі тренди, MM6 зберігає ідеї, які залишаються поза часом, водночас оновлюючи старі традиції у нових формах.
