Сьогодні, коли мода спрагло звертається до епохи 80-х за натхненням, його імʼя знову на вустах, а його роботи захоплено цитують. Колись він стояв біля витоків естетики power dressing і разом із Тьєрі Мюглером створював нову мову жіночності. Його називають архітектором силуету і королем плечових накладок, адже саме він увів у моду силует перевернутого трикутника.
Його шлях — це нагадування про те, як швидко змінюється мода, і навіть якщо сьогодні ти найзатребуваніший кутюрʼє Парижа, то вже завтра можеш лишитися на узбіччі індустрії.
Це історія Клода Монтани, дизайнера, який назавжди змінив наше розуміння краси і силуету. Дизайнера, якого несправедливо забули. Про його життя і творчість ексклюзивно для Harper`s Bazaar Ukraine розповів стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін.
Клод Монтана (Монтамат) народився 29 червня 1947 року у Парижі. Його батько був іспанським емігрантом, а мати — німкенею. Дитинство майбутнього дизайнера минуло в типовій буржуазній родині, де цінувалися стабільність і традиційні професії.
Батько мріяв, що син обере практичну роботу, як його старший брат, який став хіміком. Проте завдяки вихованню та впливу матері, яка захоплювалась історією і літературою, з раннього віку хлопця почав приваблювати світ театру та костюмів. Разом зі своєю молодшою сестрою Жаклін, він прокрадався на вистави до Опери-Гарньє всупереч забороні батьків і, затамувавши подих, спостерігав за пишністю дійств.
Після закінчення середньої школи, поступившись батьківському тиску, Клод вступив до ліцею Lycée Condorcet на факультет хімії, а пізніше перевівся на факультет юриспруденції. Однак серце юнака не лежало до теоретичних дисциплін, і у 1967 році, посварившись з сім’єю, він кинув навчання і переїхав до Лондона, намагаючись знайти свій шлях у творчості.
Саме тут, у столиці молодіжної революції та нових тенденцій, Монтана вперше спробував себе як дизайнер. Його кар’єра почалась зі створення екстравагантних прикрас з папʼє-маше, прикрашених стразами. Ці роботи стали квінтесенцією молодіжної культури 60-х — яскраві та незвичайні за формою, вони продавалися на блошиних лондонських ринках, але водночас потрапляли й на сторінки глянцю.
У той період експериментів і пошуків, Клод відкрив для себе шкіру як матеріал і почав освоювати складні техніки роботи з нею, що пізніше стали його візитівкою.
У 1973 році Монтана повернувся до Парижа і влаштувався у дизайн-студію Michelle Costas як асистент. Це стало його першою серйозною роботою у модній індустрії та першою школою кравецької майстерності. Клод зосередився на лінійці ready-to-wear та аксесуарній групі, опановуючи роботу з лекалами і техніками конструювання одягу.
Уже за рік Монтану запросили до студії MacDouglas Leathers на посаду головного дизайнера. Саме тут він остаточно усвідомив свою пристрасть до шкіри і почав розробляти унікальні техніки крою та експериментувати з драпіруванням і кроєм по косій. Паралельно з основною роботою, Монтана також працював і як фріланс-дизайнер для брендів Complice та Ferrer, розробляючи постійні ready-to-wear колекції.
Ще одним захопленням Клода стала фотографія. У вільний від роботи у студіях час він створював образи для фотосесій у модному глянці, що дозволило йому глибше зрозуміти мистецтво перформансу і подачі одягу для глядача.
У 1979 році, втомившись від «творчих рамок», що навʼязували йому роботодавці, Монтана заручився підтримкою друзів і заснував власну компанію The House of Montana. З перших днів існування Дому, Клод розвивав унікальну естетику, що поєднувала архітектурний підхід до крою з футуристичними елементами, які лише набирали популярність у ранніх 80-х.
Його лінійки відзначалися бездоганною точністю ліній, структурованими силуетами і використанням інноваційних матеріалів: натуральної та синтетичної шкіри, неопрену, металізованих тканин та латексу. Стиль Монтани був просякнутий силою і драматизмом.
У колекціях панували темні та насичені відтінки синього, червоного, металеві й ахроматичні тони. Дизайнер обирав лише найкращі лайкову шкіру, тонкий кашемір і шовк.
80-ті роки стали для Клода Монтани золотим періодом. Разом із ще одним візіонером світу моди, Тьєррі Мюглером, вони створили та ввели в моду головний силует десятиліття — «перевернутий трикутник» із гіпертрофовано широкими плечима й акцентовано тонкою талією.
Клод Монтана, жовтень 1979 року
Попри схожість у підході до роботи, Монтана і Мюглер ніколи не ворогували відкрито. Покази від Thierry Mugler завжди були іронічними та театралізованими виставами з акторами, танцюристами та акробатами. Сам одяг — чуттєвим та гіперсексуалізованим.
Шоу від Claude Montana відрізнялись графічною лаконічністю та майже «холодним» настроєм. Рухи моделей — математично вивірені, пози та проходки — еталонно рівні. Речі від Монтани були суворими, подібними до футуристичної уніформи, що підкреслювала войовничий характер їх володарки.
Париж аплодував і невпинно обговорював кожне з нових шоу Клода Монтани. За свої експерименти з пропорціями і силуетом, дизайнер отримав прізвисько «Король плечових накладок». Його крій був бездоганно гострим, а силуети — драматично-архітектурними за своїми пропорціями.
У роботі Клод надихався пізнім російським конструктивізмом, що стало рушійною силою для започаткування power dressing. Колекції бренду мали величезний успіх. Модний критик Александр Ф’юрі згадував, що на показах Claude Montana, гості плакали прямо під час шоу:
«На подіумі вони бачили більш сильні та самодостатні версії самих себе. Ідеал, до якого прагнули прийти».
Бренд Claude Montana блискавично став популярним і у зірок. Його клієнтами були Шер, учасники Duran Duran, Шарлотта Ремплінг і багато інших.
У 1990 році Монтану запросили очолити кутюрну лінію одного з найстаріших французьких будинків моди — Lanvin, який переживав не найкращі часи. Креативна та фінансова кризи змусили марку шукати способи повернути колишню велич і цитованість. І хто, як не найобговорюваніший кутюрʼє Парижа, був здатен це зробити?
Проте перший же показ Монтани для Lanvin виявився гучним провалом. Одна з найвідоміших модних критикинь того часу — Сьюзі Менкес у своїй рецензії написала:
«Його Lanvin нагадує роботу студента-випускника, з якою йому допомагала мати».
Інші критики були не менш гострі на язик. Як згадували друзі дизайнера, уся його квартира була завішана вирізками з газет і журналів з рецензіями на його дебют. Він був пригнічений, проте не опустив рук.
Наступні колекції Монтани для Lanvin були прийняті модними критиками набагато тепліше, а сам дизайнер навіть отримав за них дві престижні нагороди «Золотий наперсток».
Його хвалили за майстерність крою, архітектурність силуетів, драматизм і високий рівень виконання. Лінійки для Lanvin відрізнялися чіткою формою, фірмовими сильними плечима, але також і тонкою деталізацією та увагою до традицій Haute Couture: вишивки, аплікації, використання шовків, хутра і прикрас. Попре це з комерційного погляду колекції Монтани були провальними.
Його стиль от-кутюр був красивий, але комерційно нежиттєздатний. Використання дорогих матеріалів, конструкційна складність і потреба у високій технологічній майстерності підіймали собівартість виробів до небес. Це ускладнювало отримання прибутку або хоча б окупності колекцій. За два роки роботи дизайнера на Lanvin збитки Дому сягнули понад 50 млн доларів, і у 1992 році Монтана був звільнений.
Клод Монтана працює над кутюрною лінійкою Lanvin, 1991 рік
У 1993 році Клод одружився зі своєю музою та моделлю Волліс Франкен. І хоча їхній шлюб був переважно партнерською угодою — адже Монтана ніколи не приховував своєї гомосексуальної орієнтації, — він по-справжньому захоплювався дружиною.
Однак шлюб був складним: Монтана мав репутацію дуже деспотичної особистості та часто виплескував свій негатив на Волліс. Інколи, за згадками спільних друзів, він навіть підіймав на неї руку.
До того ж обидва мали проблеми з наркотиками та страждали від депресії: Франкен — через занепад карʼєри, Монтана — через тиск індустрії та невдалі романи.
9 травня 1996 року весь Париж здригнувся від звістки про смерть Волліс Франкен. Її тіло знайшли під вікнами їхнього спільного з Монтаною будинку на вулиці Рю де Белешас. Поліція класифікувала смерть жінки як самогубство. Проведене розслідування та судово-медична експертиза не виявили ознак боротьби або зовнішнього втручання.
Монтана переживав смерть Франкен дуже важко. Як згодом згадували його друзі, це зламало його остаточно. Він фактично втратив інтерес до моди і перестав зʼявлятися у своїй студії. Клод усамітнився у власному домі та заглушав біль від втрати неконтрольованим вживанням алкоголю і наркотиків. Як наслідок — падіння продажів і занепад бренду Claude Montana.
Клод Монтана і Волліс Франкен
У спробах втриматись на плаву та розширити авдиторію марки, Монтана запустив одразу кілька більш демократичних дифузних лінійок бренду, серед них — Montana BLU, натхнена спортом і хайтек-естетикою.
Montana BLU повинна була стати рятувальним кругом для бренду та залучити молоду аудиторію. Проте колекції виглядали мов розбавлена версія Claude Montana, позбавлена драматичної сили, що робила його одяг унікальним. У результаті жоден із цих запусків не був вдалим: бренд лише вкінець втратив свій престиж і привабливість, а численні безуспішні фінансові операції привели марку до банкрутства.
У 1997 році бренд Claude Montana викупив французький бізнесмен Жан-Жак Лаяні — на цьому його історія фактично закінчилася. Сам Клод Монтана покинув Париж і переїхав на батьківщину батька, до Іспанії. Він вів усамітнений спосіб життя, спостерігаючи, як індустрія, яку він допомагав формувати, забуває його ім’я.
У 2019 році дизайнер спробував повернутися до світу моди й разом з інтернет-ритейлером Farfetch і вінтажним магазином Byronesque випустив капсульну колекцію своїх впізнаваних речей. Але індустрія змінилася. Епоха максималізму і power dressing поступилася місцем мінімалізму та комфорту. Колекція, що складалася лише з кількох базових речей — структурованих жакетів, пальт і суконь, що нагадували про славетні часи дизайнера, — виглядала ностальгічно-застарілою в контексті сучасної моди.
Самотній, з діагнозом хвороби Альцгеймера, він повернувся до Іспанії, де провів свої останні роки життя. Смерть Клода Монтана 23 лютого 2024 року позначила кінець епохи power dressing. Він помер у паризькій лікарні у віці 76 років, оточений кількома близькими друзями. Світ моди майже не помітив його відходу — це була смерть у забутті.
Сьогодні спадок Монтани лишається прикладом недосяжної майстерності роботи зі шкірою та силуетом, а його вінтажні речі стали на вагу золота у колекціонерів і зіркових стилістів.
Нове покоління дизайнерів — від Симона Порта Жакмюса до Ентоні Вакарелло — активно референсить його творчість, а особливо — підхід до структурованих силуетів і використання нетрадиційних матеріалів.
Монтана був першим кутюрʼє, хто почав використовувати неопрен в haute couture. Першим, хто розробив унікальну техніку формування плечових накладок, яка стала стандартом індустрії та використовується й до сьогодні. Він першим створив концепцію «архітектурного одягу», де кожен елемент мав конструктивне значення.
Клод Монтана присвятив своє життя модній індустрії, революціонезував її та подарував жінкам «плечі сили», якими вони змогли конкурувати з чоловіками. Він назавжди вписав своє ім’я в історію моди як один із найвпливовіших дизайнерів XX століття, хоча й незаслужено забутий.
