Відколи в 1973 році Джил Сандер представила першу лінійку власного бренду, дизайнерка лишалася вірною своєму витонченому мінімалістичному баченню. В епоху швидкоплинних трендів вона твердо стояла на позачасових фасонах, «сильних» силуетах і стриманих відтінках. Завдяки цьому підходу Jil Sander заробив репутацію бренду чистих форм, чітких ліній і зрозумілого крою.
Після відходу Джил Сандер із модної арени (не беручи до уваги її коротке повернення у 2012 році) бренд Jil Sander увібрав у себе футуристичні й навіть дещо гламурні елементи робіт Рафа Сімонса, невдалий досвід Родольфо Пальялунга, а також спортивні й технологічні коди Люка та Люсі Меєрів.
Цього березня стало відомо, що керівництво Jil Sander переходить до рук Симоне Беллотті. Понад 16 років він працював у Gucci разом із Фрідою Джанніні та Алессандро Мікеле, а у 2022-му очолив Bally. Всього за один рік Беллотті вдалося вивести Bally на новий рівень, піднісши його популярність. До того ж естетика робіт дизайнера, його тяжіння до інтелектуального мінімалізму і вміння переосмислювати спадщину брендів зробили його ідеальним для посади очільника Jil Sander.
Очікування щодо першої колекції Симоне Беллотті були надвисокими, і вже зараз можна говорити про те, чи справдилися вони.
ДНК Jil Sander: повернення до витоків
Кожен новий початок — це діалог. Саме на цьому акцентував Симоне Беллотті, презентуючи свій перший проєкт для Jil Sander, що отримав назву Wanderlust. На думку дизайнера, для старту нового розділу бренд потребує діалогу із його витоками — і це ми бачимо у дебютному показі Беллотті.
Новий креативний директор повертається до рідних стін Jil Sander — міланської штаб-квартири бренду, що розташована в будівлі XIX століття на площі Кастелло, поряд із середньовічним замком Сфорца. Говорячи про своє прагнення дати змогу засяяти самому серцю естетики Дому, Симоне Беллотті буквально вирушає до його серця, роблячи символічний крок для свого дебюту.
Відкрити показ дизайнер запросив американську модель Ґвіневер Ван Сінус, яка стала зіркою культової рекламної кампанії Jil Sander 1996 року. До речі, одразу за нею на подіум вийшла українська модель Карина Мазяр.
Атмосферу нового розділу підкреслювала сама атмосфера показу: білий простір штаб-квартири розрізала лиш одна чорна смуга, що діагоналлю спускалася до подіуму, а ходу моделей супроводжував електронний біт Bochum Welt.
Усе це підкреслювало ключовий меседж колекції Беллотті: мінімалізм — це простір, а не межа; це новий вимір контрастів.
Дуальність природи мінімалізму
Для Симоне Беллотті Jil Sander — це Дім, що втілює подвійність. Його естетика базується на надмірній спрощеності та водночас енергії контрастів. У ній суворість зустрічається з легкістю, а стриманість — з безтурботністю.
Так, у класичну колірну палітру Jil Sander із притаманними їй чорним, білим, сірим і молочним тонами проникають електричний синій, насичений червоний і фіолетовий. А знаковий архітектурний крій бренду, що відкриває показ, згодом доповнюють авангардні силуети.
Беллотті сміливо змінював пропорції, додавав розрізи та нашарування шифону, оздоблював спідниці дзеркальною фактурою, топи розшивав лелітками, використовував лаковану шкіру. Та водночас дизайнер зберігав баланс стриманості й простоти — основ естетики Jil Sander, що їх закладала ще сама Джил.
Однією з найпомітніших деталей показу стали діагональні розрізи на строгих спідницях-олівцях довжини міді. Вони відсилали до робіт одного з найрадикальніших авангардистів XX століття — аргентино-італійського художника й скульптора Лучо Фонтани.
Джерелом натхнення для Симоне Беллотті також стали роботи Річарда Прінса із серії Car Hoods, відлиті з автомобільних деталей. Форма капота авто відображається в геометрії крою Беллотті, а гострі контури Прінса ми бачимо у взутті нової колекції.
Зрештою суворі елементи power dressing, шкіряна скульптурна сукня фіалкового відтінку, прозора сукня з ПВХ з квітковим принтом та інші елементи з’єднувалися у прагненні продемонструвати багатогранність спадщини Jil Sander і різноманіття епох.
Відсутність прикрас як statement
Аксесуари в дебютній колекції Симоне Беллотті заслуговують на окрему увагу: це і вищезгадані гостроносі лофери, і балетки з діагональним ремінцем мері джейн, і різноманітні сумки — як із верхньою ручкою, так і через плече, а також місткі, об’ємні моделі.
Однак справжній statement показу, гучний і сміливий, — відсутність прикрас на моделях. Беллотті проводить «детокс» у своїй лінійці, звільняє її від надмірних деталей, що надає колекції ще більш ефектного вигляду.
