Десять років Ентоні Ваккарелло в Saint Laurent: 7 моментів, які визначили епоху

У 2016 році, коли Ентоні Ваккарелло очолив Saint Laurent, перед ним стояло завдання, яке навряд чи можна назвати простим. Його попередник Еді Сліман за чотири роки фактично переписав сучасну історію дому: змінив його назву, повернув у центр уваги рок-н-рольну естетику Лос-Анджелеса, перетворив вузькі силуети й короткі сукні на новий комерційний код бренду. І водночас залишив по собі аудиторію, яка мала досить чітке уявлення про те, яким повинен бути Saint Laurent.

Ентоні Ваккарелло

Ваккарелло, на той момент відомий своїми асиметричними мінісукнями, високими розрізами та відвертою сексуальністю, здавався логічним наступником. Але за цією зовнішньою подібністю приховувалися два різні дизайнерські підходи. Якщо Сліман вибудовував навколо Saint Laurent власний молодіжний культурний всесвіт, то Ваккарелло поступово повертався до самого Іва Сен-Лорана, його архівів, особистого гардероба, улюблених силуетів і суперечливих уявлень про жіночність.

За десять років його роботи Saint Laurent став одним із найбільш впізнаваних модних домів. Покази біля Ейфелевої вежі перетворилися на окремі культурні події, маскулінний костюм знову став одним із головних символів бренду, а відвертість, яку Ваккарелло послідовно досліджував, набула зовсім інших форм.

Згадуємо сім колекцій, які дозволяють простежити цю еволюцію.

Весна-літо — 2017. Повернення трьох літер

27 вересня 2016 року Ентоні Ваккарелло представив дебютну колекцію Saint Laurent у Парижі, на території колишнього абатства на вулиці Бельшасс. Над будівлею височіла величезна монограма YSL, підвішена на будівельному крані. Після кількох років, протягом яких Еді Сліман просував лаконічний напис Saint Laurent, повернення історичного логотипа виглядало символічним жестом.

У самій колекції Ваккарелло звернувся до 1980-х, переосмисливши архівні коди через об'ємні плечі, ультракороткі спідниці, шкіру та мереживо. Вплив попередника ще відчувався, проте вже тоді проявився власний підхід дизайнера: його цікавило не буквальне відтворення архівів, а можливість перенести їхні ідеї в сучасний гардероб.

Весна-літо — 2018. Ейфелева вежа стає частиною Saint Laurent

У вересні 2017 року Ваккарелло вперше провів показ біля підніжжя Ейфелевої вежі, яка засяяла вечірніми вогнями саме під час виходу моделей. Париж став повноцінною частиною презентації, а згодом подібні постановки перетворилися на один із найвпізнаваніших елементів Saint Laurent.

Колекція відповідала масштабам декорацій: шкіряні міні, глибокі декольте, високі підбори й величезні об’єми зі страусиного пір’я нагадували про театральну розкіш Іва Сен-Лорана. Ваккарелло поступово формував власний образ дому, в якому мода, архітектура Парижа, музика та світло ставали частинами однієї історії.

Осінь-зима — 2020/21. Латекс проти буржуазності

Цю колекцію сам Ваккарелло згодом називав однією з поворотних у своїй кар'єрі. Класичні жакети, блузи з бантами та пальта з хутряним оздобленням він поєднав із латексними легінсами, створивши навмисний конфлікт між французьким буржуазним гардеробом і фетиш-естетикою.

Сам дизайнер тоді пояснював журналістам, що хотів поєднати строгий крій і кольори Іва Сен-Лорана з матеріалом, який міг би походити із секс-шопів паризького кварталу Пігаль. У цьому була своя історична логіка: сам засновник дому неодноразово порушував уявлення про те, який одяг вважається прийнятним для жінки.

Осінь-зима — 2022/23. Сила стриманості

Після років ультракоротких спідниць і демонстративної сексуальності Ваккарелло почав змінювати пропорції. У колекції осінь-зима — 2022/23 він звернувся до довгих вузьких суконь, важких пальт із перебільшеною лінією плечей, високих комірів і стриманої палітри.

Цей гардероб здавався значно консервативнішим за попередні роботи дизайнера, проте саме в його стриманості з’явилася нова напруга. Акцент змістився на поставу, рух тканини й співвідношення об’ємів. Ваккарелло продемонстрував, що сексуальність Saint Laurent не обов’язково потребує оголеного тіла.

Осінь-зима — 2024/25. Коли одяг майже зникає

У 1968 році Ів Сен-Лоран представив знамениту прозору блузу з шифону, яку модель носила без білизни. Понад пів століття потому Ваккарелло повернувся до цієї теми, створивши колекцію з надзвичайно тонкого напівпрозорого матеріалу, який зазвичай використовують для виготовлення панчіх. Сукні, спідниці й драпірування настільки щільно прилягали до тіла, що межа між одягом і шкірою практично зникала.

Особливість колекції полягала також у її майже демонстративній некомерційності. У той час, коли великі модні доми дедалі більше залежали від продажів, Ваккарелло свідомо створив речі, які складно уявити в повсякденному гардеробі. Згодом він назвав цей показ одним із найважливіших саме через його радикальність.

Весна-літо — 2025. Жінка, одягнена як Ів Сен-Лоран

У вересні 2024 року Ваккарелло представив колекцію, натхненну особистим гардеробом засновника дому. На подіум вийшли моделі у широкоплечих костюмах, сорочках, краватках і великих окулярах, відтворюючи образ самого Іва Сен-Лорана.

Це був цікавий поворот у роботі з архівами. Раніше Ваккарелло переосмислював одяг, який Сен-Лоран створював для жінок, а тепер звернув увагу на те, як одягався сам кутюр’є. Майже через шістдесят років після появи жіночого смокінга Le Smoking Ентоні запропонував героїні Saint Laurent приміряти вже не просто чоловічий костюм, а особистий стиль людини, яка зробила цей костюм символом жіночої свободи.

Весна-літо — 2027. Золото як останній жест

29 вересня 2026 року, рівно через десять років після свого дебюту, Ваккарелло представив колекцію весна-літо — 2027. Над чорним лакованим подіумом висіли величезні золоті люстри, позаду сяяла Ейфелева вежа, а головним кольором колекції стало золото, яке посідало особливе місце у творчості Іва Сен-Лорана. Сценографія також відсилала до історичних показів haute couture засновника дому.

На той момент чутки про можливий відхід Ваккарелло вже активно обговорювалися, тому показ сприймався водночас як святкування десятиріччя та можливе прощання. Після офіційного оголошення 9 жовтня він набув нового значення. Символічно, що Ваккарелло завершив свою історію в домі майже там, де почав: біля Ейфелевої вежі, серед архівних відсилань і перебільшеної розкоші.

Більше за моду

За десять років роботи у Saint Laurent Ваккарелло вдалося розширити саме уявлення про модний дім. У 2023 році бренд заснував Saint Laurent Productions — кінокомпанію, яка співпрацювала з Педро Альмодоваром, Девідом Кроненбергом та іншими режисерами. Згодом у Парижі відкрився Saint Laurent Babylone — простір, присвячений книжкам, мистецтву та фотографії.

Проте головною спадщиною Ваккарелло, ймовірно, залишиться його спосіб працювати з історією дому. Постійно звертаючись до архівів Іва Сен-Лорана, він знаходив нові способи говорити про сексуальність, владу та жіночність. За десять років його власна інтерпретація стала невіддільною частиною ідентичності Saint Laurent.

Своє прощання дизайнер супроводив відеолистівкою зі спогадами про роки роботи та лаконічним підписом À bientôt ❤️ — «До скорої зустрічі».

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений Anthony Vaccarello (@anthonyvaccarello)

---