Напередодні Тижня високої моди в Парижі Celine зробив те, чого від нього давно чекали: озирнувся назад, але з чітким розумінням, куди йти далі. У штаб-квартирі бренду, під навісом із гігантської хустки, була представлена дебютна колекція Майкла Райдера, і цей показ став новою главою в історії Celine.
Хустка як запрошення і як заява
Запрошенням на шоу стала шовкова хустка — і це був не просто красивий сувенір. Для Celine хустка має особливе значення. Вона була ключовим аксесуаром ще на початку існування бренду — з характерними принтами у вигляді ланцюгів і морських мотивів (відсилання до звички парижан одягатися так, ніби вони збираються от-от вирушити у відпустку).
Фібі Файло вивела хустку на новий рівень: вона створювала з неї не лише аксесуари, а й сумки, сукні, топи, прикраси. І часто носила її сама як прояв особистого стилю.
Еді Сліман зберіг хустку у своїх колекціях, але використовував її радше як стилістичний елемент, а не основа дизайну. І ось тепер Райдер повертає їй глибше значення. Ця хустка — водночас і красива річ, і носій ідентичності, і натяк на повернення до повільнішого, більш усвідомленого брендингу. Вона стала символом — для бренду, для глядачів, для ринку. І можливо, саме з неї варто починати нову історію Celine.
Шоу як мапа стилістичних кодів
Сама колекція — це мікс культур, досвіду і спогадів. Показ проходив у штаб-квартирі Celine, де стільці в залі були розставлені у формі логотипа Triomphe, а моделі рухалися вузькими коридорами, утворюючи ніби петлі минулого та майбутнього бренду.
Майкл Райдер, який до цього працював з Ніколя Жеск’єром у Balenciaga, а згодом десять років був у Celine при Фібі Файло, явно черпав натхнення з власного творчого шляху. Довгі жакети зі структурованими плечима, шаровари, заправлені у чоботи, легкі рюші, вузькі джинси — усе це ніби знайоме, але водночас подано абсолютно по-новому. В асиметричних блузах, краватках і бомберах легко вгадується дух Файло, але весь цей стиль — вже не її, а Райдера.
Американська прямота + французька невимушеність
Колекція стала майже антропологічним дослідженням — на стику американської спадщини та парижської легкості. Райдер родом з Вашингтона і випускник Браунського університету, а до Celine очолював дизайн Polo Ralph Lauren. Його досвід в американському препі-стилі теж добре відчутний: джемпери з ромбами, широкі штани, оксамитові жакети, краватки.
Але це не просто «Американці в Парижі». Це розмова про моду без географії: коли сорочка з комірцем, випущеним лише з одного боку, поєднується з короткими брюками кльош і грубими ботильйонами — це радше про характер.
Новий підхід до вечірнього гардероба
Вечірня частина колекції вийшла стриманою, але з сильним характером. Чорна в'язана сукня з ручною роботою, коктейльні міні у дусі мінімалізму 90-х, сукня в паєтках із мініатюрним смокінговим жакетом — усе це виглядало як альтернатива класичному вечірньому образу. Без надмірностей, без шаблонів — тільки форма, текстура і настрій.
Сумки теж були промовистими: трисекційна на плече, яскраво-синя дорожня з усміхненою блискавкою. Аксесуари тут — не просто додаток, а повноцінна частина стилістичного висловлювання.
Що означає ця колекція для Celine
У бекстейдж-нотах Райдер наголошує: це лише початок. Його мета — не заперечити попереднє, а взяти коди Celine і на їх основі створити щось нове.
«Celine — це якість, позачасовість і стиль. Ідеї, які складно ухопити, і ще складніше утримати»,
— пише він.
Це справді так. Ми живемо у часи, коли всі говорять про стиль. Дизайнери обіцяють одяг «для реального життя», користувачі інтернету годинами сперечаються про «що виглядає добре». Але стиль — не про слова. Він про відчуття. І Райдер це дуже добре розуміє.
У його колекції є все: і широченні штани, і дивакуваті ремені, і ідеальні сонцезахисні окуляри. І найголовніше — є настрій. Саме він перетворює одяг на щось більше. Саме в ньому народжується groove — індивідуальний ритм, в якому кожен знаходить себе.
Після епохи Еді Слімана, коли Celine став зразком чіткого, навіть холодного мінімалізму, Майкл Райдер робить щось інше. Його Celine — тепліший, іронічніший. У ньому є місце як тонкій структурі, так і емоції. І починається це з хустки — такої простої речі, яка, втім, тримає на собі сенс усього дому.
