Цього дня, 17 березня, 55 років тому народився британський дизайнер Лі Макквін, якому ще за життя судилося стати справжньою легендою світу моди. Він зруйнував сталі уявлення про fashion-індустрію, втіливши на своїх подіумах не лише естетичні, а й глибокі філософські ідеї. Роботу з тканиною, конструювання одягу, оформлення шоу — дизайнер перетворював на мистецтво кожен свій крок.
«Дайте мені час, і я дам вам революцію»,
— сказав одного разу Александр Макквін.
Він стримав своє слово, і бренд Alexander McQueen нині живе, вшановуючи спадщину свого засновника.
Сьогодні ми пропонуємо вам згадати творчий шлях і видатні роботи видатного дизайнера.
Майбутній геній світу моди народився у 1969 році у Лондоні в родині таксиста та викладачки соціальних наук. Лі був наймолодшим із шести дітей і з самого дитинства цікавився модою. Цю тягу хлопця до прекрасного помітила його матір Джойс. Тож, коли у газеті жінка помітила оголошення про пошук закрійників в ательє на Севіль-Роу, жодних вагань не було. Завершивши курси шиття, Макквін розпочав своє стажування.
«Я читав книги про моду з 12 років, слідкував за кар’єрами модельєрів. Я знав, що Джорджіо Армані починав з оформлення вітрин, а Емануель Унгаро — кравцем»,
— пізніше зазначав Лі Макквін.
Протягом кількох років на Севіль-Роу — вулиці, що від XIX століття і до сьогодні славиться своїми ательє, — дизайнер встиг змінити декілька компаній, здобувши вражаючий досвід роботи закрійника, а також моделювання одягу, поводження із тканинами та навіть виготовлення історичних костюмів для театру.
Макквін влаштувався на роботу до японського дизайнера Кодзі Тацуно. Трохи згодом чоловік вирушив до Італії, де працював з Ромео Джильї та перейняв у нього поєднання поетичних виробів і похмурих показів. У 90-ті роки дизайнер також намагався найнятися до Мартіна Маржели, однак той натомість порадив йому відкрити власний бренд.
У 1991 році Лі закінчив Коледж мистецтв Святого Мартіна, представивши як дипломну роботу колекцію Jack the Ripper Stalks His Victims («Джек-Різник переслідує своїх жертв»), яку одразу ж повністю викупила Ізабелла Блоу. Згодом саме вона привернула увагу широкого загалу до молодого дизайнера та стала його музою.
Лі зареєстрував бренд на ім’я Alexander McQueen (кажуть, що саме Ізабелла підштовхнула його замінити для подіуму власне ім’я Лі на Александр) та облаштував майстерню у підвалі будинку близької подруги. Тут у 1992 році розпочалася історія його Модного дому. Однак за 5 років Лі Макквін також очолив Givenchy, де на посту креативного директора замінив Джона Гальяно.
«Оскільки я був кравцем, я не зовсім розумів м’якість чи легкість. Я навчився легкості у Givenchy. Я був кравцем на Севіль-Роу. У Givenchy я навчився пом'якшувати. Для мене це була освіта. Як дизайнер я міг би залишити це позаду. Але робота в Givenchy допомогла мені навчитися мого ремесла»,
— згадував співпрацю з брендом Лі.
Перше, що спадає на думку при згадці про бренд Alexander McQueen, — це саме бунтарський дух його засновника, про який буквально поширюються легенди. І йдеться не лише про характер, а й про твори, як-от штани Bumster. Вони були представлені у колекції Nihilism («Нігілізм»). Лінійка викликала бурхливу хвилю обговорення, а також звинувачення у надмірній сексуальності виробів.
«Я думаю, що в основі має бути сексуальність. В одязі має бути збоченість. У крихкості романтики є прихована мета. Мені не дуже подобаються жінки, які виглядають наївними. Має бути якийсь зловісний аспект, меланхолія садомазохіста. Я думаю, що кожна людина має глибоку сексуальність, і іноді добре використовувати її трохи, а іноді багато, як на маскараді»,
— відповідав на звинувачення дизайнер.
Кейт Мосс на шоу «Данте», осінь-1996
Важливе місце у творчості Александра посідали мистецтво й історична наука, чимало часу він присвятив дослідженню різних епох. Зокрема, колекція 1995 року Highland Rape була заснована на минулому Шотландії — подіях XVIII-XIX століть, коли орендарів у Шотландському нагір’ї насильно виселяли.
«Ви повинні знати правила, щоб їх порушувати. Ось для чого я тут, щоб зруйнувати правила, але зберегти традицію».
Окрім цієї історичної лінійки, у 1995 році була представлена й інша — вона отримала назву «Птахи» і була присвячена однойменному трилеру Альфреда Гічкока.
Колекція Highland Rape 1995 року, представлена на виставці Savage Beauty
Серед найважливіших історичних епох у творчості Лі Макквіна — вікторіанська готика.
«Мені подобається кидати виклик історії»,
— цитує дизайнера Victoria and Albert Museum.
Запам’ятався Лі публіці й драматичними модними шоу: від VOSS 2001 року зі скляною коробкою, що нагадувала м’яку камеру в психіатричній лікарні, до Widows of Culloden («Вдови з Куллодена») 2006 року, де Кейт Мосс постала у вигляді привида в скляній піраміді.
У 2007 році Ізабелла Блоу вкоротила собі віку, вживши отруту. Наступну колекцію, відому як La Dame Bleue / The Blue Lady («Блакитна леді») Лі присвятив саме Ізабеллі.
Смерть Ізабелли стала величезним ударом для Лі Макквіна. Чоловік почав прийом антидепресантів. 2 лютого 2010 року померла матір дизайнера Джойс Макквін. Лі Александра Макквіна знайшли повішеним за день до її похорону.
