Нова стрічка Тоні Ноябрьової «Ти мене любиш?», прем'єра якої відбулася на Берлінале, вже 30 травня вийде в широкий прокат. Це друга повнометражна робота режисерки, що досліджує теми дорослішання та кохання в часи переломних для України 1990-х.
Хоча умови, в яких розгортається сюжет фільму, видаються не найкращими для сплесків моди та краси й асоціюються з дефіцитом і обмеженнями, у цьому матеріалі ми спробуємо дослідити, як формувався світ головної героїні стрічки Кіри та якою нам запам'яталася мода цього десятиліття.
«1990-ті — це широка тема, вони дуже різні», — зазначає художниця з костюмів Тетяна Кремінь. Тетяна підкреслює, що картина розповідає про події, коли СРСР ось-ось мав припинити існування. Зміна загального контексту не може не впливати на самопочуття Кіри, дочки інтелігентних батьків, що мріє стати акторкою, але не може забути про навколишню реальність.
«У Кіри є яскраві речі — їх, за нашою внутрішньою легендою, батько привіз з відрядження з-за кордону. Але вона обирає певний образ не тому, що він їй личить, а тому що він просто є. Тоді люди не задумувалися про кольоротип чи силует — головне, щоб річ була імпортна», — ділиться Тетяна.
З тих часів минуло понад три десятиліття, і режисерка фільму Тоня Ноябрьова прагнула відтворити точну атмосферу епохи. Костюми шукали на київських барахолках та платформі OLX. Деякі образи та аксесуари через свій вік стали особливо крихкими (як, наприклад, дуті чобітки Кіри, які команді довелося фарбувати балончиком, щоб приховати тріщини).
«Згідно з вказівками Тоні, одяг не мав виглядати новим, адже це важливо для зображеної епохи. Тоді вбрання носили довго, дарували, перепродавали, берегли. Деякі речі ми спеціально кастомізували. Наприклад, сусідка з комуналки з'являється на екрані в халаті, який я разів 40 прала у машинці — все заради «правильного» кольору. Є навіть такий термін — «фактурити одяг»: беремо пісок, землю, бруд і починаємо терти річ, щоб вона набула необхідного для нас стану», — пояснює Тетяна Кремінь.
1990-ті — час супермоделей: Наомі Кемпбелл, Крісті Тарлінгтон, Лінди Євангелісти та Сінді Кроуфорд, що зірковою четвіркою з'явилися на шоу Versace 1991 A/W, вписавши його в історію моди. Світ поза СРСР не стояв на місці, перебуваючи в пошуку нових ідеалів. Кураторка музею Інституту моди Колін Гілл впевнена, що у кожної декади є свій особливий тренд, однак початок 1990-х можна описати як коло, що швидко рухається, змішуючи різні елементи. Останнє десятиліття минулого століття вона характеризує як час, коли кожен міг знайти щось для себе: або черпаючи ідеї з минулого, або заглядаючи в майбутнє.
Ми легко можемо дізнатися про тренди та головні фешн-шоу 1990-х у США та Європі з відкритих джерел. Однак, коли мова заходить про український контекст, ситуація протилежна — архіви, фотографії та текстові свідчення майже відсутні, а основним джерелом реконструкції стають спогади. «Коли ми доходимо до базового аналізу часу, то розуміємо: це був настільки складний період, що ніхто нічого не документував, не задумуючись про значення моди», — впевнена фешн-журналістка і лекторка Марія Халізієва.
Марія пригадує, як мама приносила з роботи журнали на декілька днів, щоб відтворити лекала, і згодом йшла з ними до кравчині. «Якщо ми говоримо про кінець 1980-х і початок 1990-х, то бачимо, як жінки по-новому стверджувалися у світі, адже це була друга хвиля фемінізму. Ключовим став квадратний арманівський силует або «перевернутий трикутник», в якому поєднувалися широкі плечі та вузькі стегна», — зазначає Марія.
Побачене по телебаченню, в журналі чи на вулиці можна було спробувати реконструювати, навіть не маючи лекал, — вагомим джерелом народження трендів в Україні 1990-х була фантазія.
Трикотаж-травичка, светри з люрексом, кольорові колготки з синім підтоном — сіру буденність того періоду розбавляли барвисті сплески. Схожі тенденції спостерігаємо і в образах головної героїні фільму «Ти мене любиш?». Для особливих виходів Кіра поєднує блискучу кофту з червоними панчохами.
«Щось особливе можна було купити, але треба було знати в кого та обрати правильний момент, адже такі речі зазвичай привозили в обмеженій кількості. Звісно, дещо можна було доносити після мами чи старшої сестри. Актуальний зараз метод апсайклінгу був дуже актуальним в 1990-х — старі сукні отримували нове життя, перетворюючись в речі більш актуального силуету», — пригадує Марія Халізієва.
Відчутний вплив на розвиток моди мала хімічна промисловість, що запропонувала нові синтетичні тканини — така тенденція була світовою і бере початок ще в 1960-х, часи Пʼєра Кардена та Андре Куррежа. Зокрема, сучасніші технології обробки нафтомістких матеріалів призвели до появи кримплену.
«Радянська промисловість випускала речі у великих обсягах. Нічого іншого в магазинах зазвичай неможливо було знайти: ні бавовни, ні шовку, тільки кримплен у різних варіаціях», — ділиться Марія Халізієва. Також популярним був поліамідний джерсі, що став частиною стилів хіпі та бохо — наприклад, сорочки, які сиділи як друга шкіра. «Мода 1990-х — не про зручність», — впевнена фешн-журналістка.
«Звісно, стиль 1990-х намагається повернутися в наше життя — минуло 20 років, це цикл. Але мені не дуже цього хочеться, я відчуваю внутрішній спротив», — розмірковує Марія. Експертка зазначає, що ми вже бачимо в соцмережах деякі елементи, які перегукуються з початком 1990-х: обʼємні куртки, дуже довгі джинси, oversize-силуети та спортивні деталі у повсякденних образах.
«Важливо розуміти, що сучасна мода залежить не від розвитку текстильної промисловості, а від каналів комунікації. Інтернет зробив її доступною, перетворив на повноправну частину попкультури, необхідність для кожної людини. Будь-яка річ є просто річчю, доки на ній не з'явиться лейбл, що надає споживачу величезний пласт інформації та формує цінність. Мода — це не про одяг, а про інформацію про одяг. Чим швидше й масовіше розповсюдиться інформація, тим гучнішим буде тренд. У 1990-х ця інформація добувалася дуже складно — можливо, це і є причиною такої ситуації зі стилем, яку ми спостерігаємо зараз, озираючись на ті часи», — підсумовує свою думку Марія Халізієва.
Текст: Анастасія Тимусь
