Молодий Сильвестр Сталлоне міг продати сценарій «Роккі» за великі гроші, але ризикнув кар’єрою, наполягаючи на головній ролі для себе. Майже через пів століття цю історію перенесли на екран у фільмі «Я — Роккі», де Сталлоне зіграв Ентоні Іпполіто. Під час міжнародного пресджанкету актор розповів Harper’s Bazaar Ukraine про перевтілення, голлівудські компроміси, власні сумніви та успіх, який не обов’язково означає перемогу.
Кадр з фільму «Я — Роккі», 2026
У Голлівуді, де майже все має свою ціну, Сильвестр Сталлоне одного разу вирішив, що його головна роль не продається. На той момент він не був ані зіркою, ані особливо перспективним актором в очах кіноіндустрії. У його фільмографії значилися невеликі ролі, кастинги не приносили бажаного результату, а характерна манера говорити й зовнішність радше ускладнювали шлях до головних ролей. Проте Сталлоне мав сценарій про боксера з Філадельфії, який отримує шанс вийти на ринг проти чемпіона світу. І був переконаний, що ніхто, крім нього, не повинен грати Роккі Бальбоа.
Продюсери були готові заплатити за сценарій значну суму, але хотіли запросити на головну роль відомого актора. Сталлоне відмовився. Для людини, яка намагалася закріпитися в професії, це було рішення без жодних гарантій. Сьогодні його легко назвати проявом непохитної віри в себе. Тоді воно цілком могло виявитися професійним самогубством.
У 1976 році «Роккі» вийшов на екрани, став касовим хітом і отримав три премії «Оскар», зокрема за найкращий фільм. Сталлоне, якому ще недавно відмовляли на кастингах, перетворився на одну з найвідоміших постатей американського кіно.
Кадр з фільму «Я — Роккі», 2026
Але новий фільм «Я — Роккі» режисера Пітера Фарреллі цікавиться не стільки тріумфом, скільки всім, що йому передувало. Це історія про людину, яка ще не знає, що одного дня стане знаменитою, і вперто захищає своє право на місце перед камерою.
Зіграти такого Сталлоне довірили Ентоні Іпполіто. У його акторській біографії вже є досвід перевтілення в голлівудську легенду — молодого Аль Пачіно в серіалі «Пропозиція» (The Offer). Але цього разу завдання мало іншу складність. Адже Сталлоне — це не лише впізнаване обличчя. Це голос, пластика, специфічна міміка й цілий набір жестів, які давно стали частиною масової культури.
Як зіграти людину, яку глядач упізнає за кілька секунд, і не перетворити роль на набір добре відрепетируваних імітацій? Під час міжнародного пресджанкету, до якого долучився Harper’s Bazaar Ukraine, ми поговорили з Іпполіто про пошуки молодого Сталлоне, його непростий характер і несподіване переосмислення самого поняття успіху.
Кадр з фільму «Я — Роккі», 2026
Harper’s Bazaar Ukraine: Ми всі знаємо Сталлоне вже як сформовану зірку. Як вам вдалося побачити людину, якою він був до слави, — ще до того, як сам усвідомив, ким може стати?
Ентоні Іпполіто: Найважливішим було не сприймати його як зірку.
Я намагався побачити молодого чоловіка, який прагне стати актором, але постійно стикається з обставинами, що працюють проти нього.
Він народився з частковим паралічем обличчя, через що його часто висміювали. Це породжувало невпевненість у собі. Тому я думав насамперед про людину, а не про ікону, якою він згодом стане.
У цьому й полягає головна складність будь-якого фільму про знаменитість: глядач знає, чим усе закінчиться, тоді як герой ще не має уявлення про власне майбутнє. Для Іпполіто важливо було відмовитися від знання фіналу й повернути Сталлоне в той момент життя, коли його амбіції здавалися значно більшими за реальні можливості.
Кадр з фільму «Я — Роккі», 2026
Під час розмови журналісти також запитали актора, як він готувався до перевтілення та працював над характерним голосом Сталлоне. «Це було непросто, адже тоді він ще не був великою зіркою. Я хотів знайти якомога більше матеріалів саме того періоду, але їх було небагато. Він знімався в невеликих ролях — у «Коджаку», «Лордах Флетбуша», «Смертельних перегонах 2000», «В’язні Другої авеню» з Джеком Леммоном. Я намагався знайти буквально все, що міг, зокрема й інтерв’ю, які він давав уже пізніше. Для мене було важливо зрозуміти походження його характерної манери говорити. Вона пов’язана з частковим паралічем обличчя, який супроводжував Сталлоне все життя. Це одна з рис, що роблять його таким упізнаваним. Я постійно слухав записи його голосу — знову і знову. Поступово починаєш розуміти, якою може бути твоя власна інтерпретація. Ти намагаєшся наблизитися до оригіналу, але водночас маєш знайти щось своє, а не просто механічно відтворювати чужі інтонації. Це був складний процес».
Підготовка не обмежувалася роботою з архівами. Іпполіто довелося набирати м’язову масу та вивчати фізичну форму Сталлоне, який із юності захоплювався бодибілдингом. Одним із його кумирів був Стів Рівз — культурист і актор, який прославився роллю Геркулеса. «Сталлоне надихався Стівом Рівзом. У нього була дуже характерна фізична форма, особливий силует, який усі миттєво впізнають у «Роккі». Ми теж намагалися цього досягти».
Кадр з фільму «Я — Роккі», 2026
Harper’s Bazaar Ukraine: Чи був на знімальному майданчику момент, коли ви раптом відчули себе Сильвестром Сталлоне?
Ентоні Іпполіто: Думаю, цьому дуже допомогла робота всієї команди. Емі Рот відповідала за костюми, Ентоні Гаспарро — за художнє оформлення. Вони зробили неймовірну роботу.
Завдяки костюмам і декораціям ти справді можеш зануритися в той світ. Було багато моментів, коли я відчував це особливо сильно. Зокрема, під час зйомок у Філадельфії. Там усе здавалося надзвичайно справжнім.
Філадельфія давно стала повноцінним персонажем історії «Роккі». Сходи Музею мистецтв, пробіжки вулицями міста, тренування в робітничих кварталах — ці сцени увійшли до колективної пам’яті кількох поколінь глядачів. Для Іпполіто зйомки в місті, де розгорталася історія Роккі Бальбоа, стали одним із моментів найбільшого наближення до свого героя.
Harper’s Bazaar Ukraine: Що найбільше здивувало вас у характері Сталлоне? Можливо, якась риса, про яку публіка знає значно менше?
Ентоні Іпполіто: Мабуть, те, наскільки високою була його планка. Як можна відмовитися від такої суми грошей? Я й досі не впевнений, що повністю це розумію. Адже йшлося про дуже великі гроші. Він уже пройшов через стільки труднощів. І все ж зміг сказати «ні». Для цього потрібні величезна переконаність у власній правоті та внутрішня сила. Думаю, саме цю рису Сталлоне люди можуть недооцінювати.
Кадр з фільму «Я — Роккі», 2026
У цій історії є щось більше за звичний голлівудський сюжет про здійснення мрії. Сталлоне наполягав не лише на головній ролі. Він захищав право самому визначати, яким буде його майбутнє. Однією з найбільш емоційних сцен фільму Іпполіто називає момент, коли продюсери Ірвін Вінклер і Роберт Чартофф вирішують підтримати проєкт Сталлоне. «Вони мали діяти разом і піти на певні жертви, щоб створити саме той фільм, який бачив Сталлоне. Це дуже важливий момент. Адже хоч яким самотнім був Сталлоне протягом цього шляху, у певні моменти тобі необхідно, щоб хтось тебе підтримав. Ти не можеш зробити все самотужки. Зрештою, тобі потрібні люди, які повірять у тебе. Для мене ця сцена була надзвичайно сильною. Голлівуд любить історії про геніїв-одинаків, які всупереч усьому змінюють правила гри.
Навіть найбільша впертість потребує союзників
Історія створення «Роккі» — не лише про людину, яка відмовилася поступитися своїм баченням, а й про тих, хто погодився розділити з нею ризик.
Ентоні Іпполіто та Анна-софія Робб на прем'єрі «Я — Роккі» / фото: Roy Rochlin/Getty Images for Amazon MGM Studios
Під час розмови Іпполіто також згадав власне знайомство з франшизою «Роккі». «Якщо чесно, я навіть не впевнений, коли вперше побачив оригінальний фільм. Але дуже добре пам’ятаю, як дивився «Роккі Бальбоа», шосту частину франшизи, у кінотеатрі. Мені тоді було сім років. До речі, Джей Дюпласс, який грає у нашому фільмі режисера Джона Евілдсена, розповідав, що перегляд першого «Роккі» — один із його найдавніших спогадів. Він побачив його в кінотеатрі, коли був зовсім маленьким».
Harper’s Bazaar Ukraine: А що у вас спільного зі Сталлоне, окрім акторської професії?
Ентоні Іпполіто: Ми обидва виросли в районі Нью-Йорка, у нас італійське коріння. Але є й багато відмінностей. Як я вже говорив, він народився з частковим паралічем обличчя. З дитинства захоплювався Стівом Рівзом, дуже любив важку атлетику. Для мене все це не було настільки важливою частиною життя.
Зрештою, саме в цьому й полягає наша робота — досліджувати як схожість, так і відмінності між собою та персонажем.
Під час пресджанкету актора також запитали, якою реакції він очікує від самого Сильвестра Сталлоне. «ні»Сподіваюся, для нього це стане можливістю побачити кінематографічну версію власної історії. Можливо, заново пережити деякі моменти й подивитися на них трохи інакше. Це, мабуть, усе, на що можна сподіватися. Я дуже вдячний, що вже почув про його позитивну реакцію на фільм. Для мене це багато означає.
Фото: Chloe Kern/WireImage / Getty Images
Harper’s Bazaar Ukraine: Після того як ви зіграли людину, яка так відчайдушно боролася за одну роль, чи змінилося ваше власне уявлення про успіх?
Ентоні Іпполіто: Мабуть, трохи. Якщо подивитися на самого Роккі, він перемагає, навіть програвши бій. Його особиста перемога полягає в тому, що він витримав усю дистанцію і дійшов до кінця. Для нього це і є перемога.
Я думаю, що успіх — це не якась одна конкретна річ. Ми живемо в дивному світі, де соціальні мережі постійно нав’язують нам дуже матеріалістичне уявлення про успіх. Ніби гроші й матеріальні здобутки — це і є його головне визначення.
Успіх залежить від того, як ти сам його визначаєш. Існує безліч особистих перемог, які не мають нічого спільного з грошима чи зовнішніми атрибутами. Мені здається, це надзвичайно важливо розуміти.
Дякуємо за допомогу в організації та проведенні інтерв'ю компанії Green Lights Film
Фото на аватарці: Axelle/Bauer-Griffin/FilmMagic
