.jpg)
Згадуючи бренд Ferrari, ми уявляємо вулиці Лондона і Монте-Карло, по яких з гуркотом проносяться розкішні червоні авто — символ багатства, успіху і любові до ризику. Залишаючи гламурні образи для рекламних кампаній, у своєму біографічному фільмі Майкл Манн звертається до куди більш темних і складних часів у житті компанії та її засновника — Енцо Феррарі.
Події стрічки розгортаються в 1957 році — у період, коли підприємець, знаний в кожному домі Італії, втратив первістка Діно і кількох талановитих гонщиків, опинився на межі банкрутства та переживав кризу у відносинах з дружиною Лаурою.
Байопік про Феррарі — не розважальне кіно. Це історія про стійкість і вади характеру, а також про ціну, яку доводиться платити за встановлення рекордів та створення брендів, що визначають епоху. На головну роль режисер запросив Адама Драйвера, який раніше зіграв ще одного відомого італійця — Мауріціо Гуччі.
Він представляє Феррарі мовчазним та замкненим героєм, що тримає все в собі. Спостерігаючи за людськими трагедіями, які розгортаються навколо, сивий чоловік в ідеально скроєних костюмах постає колосом, що заради глобальної мети готовий пожертвувати усім.
Дружина Енцо, Лаура, яку зіграла Пенелопа Крус, — його повна протилежність. Вона стає емоційним центром стрічки, демонструючи горе від втрати сина, образу на чоловіка, що роками підтримував стосунки з коханкою, і водночас — виняткову раціональність в питаннях бізнесу та розуміння до того, хто розбив їй серце.
На початку картини Лаура готова вбити Енцо і стріляє в нього з револьвера. Але саме вона допомагає йому врятувати імперію Ferrari: передає чоловіку свої акції в компанії та погоджується на партнерство з автогігантом Fiat, що пропонує Енцо великі гроші. Через фанатичне бажання створити найшвидші машини у світі Енцо ледь не втратив бізнес — ризиковані та дорогі перегони поглинали майже всі ресурси Ferrari.
Лаура підтримує чоловіка і в період медійного цькування, коли Енцо порівнюють із Сатурном, що «пожирає своїх дітей». Таке прізвисько підприємець отримав від репортерів через загибель гонщиків в автомобілях Ferrari.
Незважаючи на наявність другої сім’ї, Феррарі не розлучався з дружиною аж до її смерті у 1978 році. За втілення образу багатогранної Лаури Пенелопа Крус може отримати заслужену номінацію на «Оскар» в категорії «Найкраща жіноча роль другого плану».
Швидка їзда у фільмі теж є. Перегони тут фактично стають метафорою життєвого шляху: що б не сталося, ти маєш продовжувати рух. У XIX столітті глядачі ховалися, побачивши поїзд, що насувався на них, у німій стрічці братів Люм’єрів. Зараз нікого вже не здивуєш візуальними ефектами, однак Майкл Манн віртуозно поєднує ревіння мотора і католицьку літургію, а від деяких епізодів так само хочеться сховатися під кріслом — настільки вони здаються жорсткими та графічними.
Команду відчайдушних гонщиків зіграли Джек О’Коннелл, Патрік Демпсі, Гебріел Леоне, Маріно Франчітті та Ваят Карнелл — не всі з них дійдуть до фіналу знаменитих перегонів Mille Miglia, що в 1957 році завершилися трагедією.
Хоча стрічка залишилася майже непоміченою на престижних кінопреміях, її все одно варто переглянути, аби подивитися під іншим кутом на історію знаменитого бренду та життя відомих людей, які, здається, народилися під щасливою зіркою, однак насправді проходять безліч випробувань. Побачити фільм в українських кінотеатрах можна до 17 січня.
