У грудні ми традиційно підбиваємо підсумки року, згадуючи головні культурні події та відкриття, зокрема найкращі роботи українських режисерів, що здобули прихильність глядачів і критиків, відзнаки національних та міжнародних кінофестивалів.
Серед головних релізів 2024-го — документальна стрічка Оксани Карпович «Мирні люди», що підкорила журі Берлінале, картина Філіпа Сотниченка «Ля Палісіада», яка стала тріумфатором Туринського кінофестивалю, драма Дмитра Мойсеєва «Сірі бджоли», що відзначили на Одеському кінофестивалі, фільми «Будинок “Слово”: Нескінчений роман», «Ти — космос», «БожеВільні», «Ти мене любиш?» та «Редакція». Докладніше про українські стрічки, які варто побачити кожному, читайте в нашому матеріалі.
«Будинок “Слово”: Нескінчений роман»
Картина Тараса Томенка розповідає про українських письменників 1920-х — 1930-х років, що є представниками Розстріляного відродження. У 1927 році за наказом Сталіна в Харкові збудували кооперативний будинок «Слово», куди заселили провідних українських авторів. Там письменники перебували під тотальним контролем і мали працювати виключно на благо комуністичної партії. Головними героями стрічки стали Микола Хвильовий, Лесь Курбас, Михайло Яловий, Михайль Семенко, Григорій Епік та Павло Тичина. Також у центрі подій опиняється молодий автор Володимир Акімов, з появою якого в будинку починають відбуватися дивні речі.
«Ти — космос»
Науково-фантастична картина Павла Острікова розповідає про космічного далекобійника Андрія, який після вибуху Землі залишається єдиною живою людиною. Так буде доти, доки на зв’язок з героєм не вийде французька вчена Катрін. Попри величезну відстань, Андрій летить побачитися з нею — назустріч останньому у світі коханню. Знімання картини розпочалися ще до повномасштабного вторгнення і закінчились у 2023 році. Для того щоб відтворити космічний побут головного героя, якого зіграв Володимир Кравчук, було збудовано п’ять житлових модулів і декілька елементів екстер‘єру космічного корабля. Стрічка була представлена на Міжнародному кінофестивалі в Торонто, а також відзначена на Паризькому міжнародному фестивалі фантастичного кіно (PIFFF).
«БожеВільні»
Події картини Дениса Тарасова розгортаються в 1970-х. Стрічка відкриває одну з найстрашніших сторінок в історії СРСР — йдеться про так звану каральну психіатрію, яку КДБ використовувало в боротьбі з політичними та релігійними дисидентами. Головний герой фільму Андрій Довженко — молодий чоловік, який хоче почуватися вільним у своїй країні, зокрема слухати улюблену музику і носити довге волосся. Однак його прагнення до особистої свободи стикається з жорстокістю системи, що застосовує найганебніші методи контролю до таких, як Андрій. У фільмі зіграли Костянтин Темляк, Ірма Вітовська, Віталій Салій, Анастасія Пустовіт та Віктор Жданов. Стрічка удостоїлася головної нагороди в секції OKO GLOBAL Міжнародного українсько-болгарського кінофестивалю ОКО.
«Редакція»
Картина Романа Бондарчука «Редакція» розповідає про молодого вченого, який намагається врятувати від знищення рідкісних тварин і стає свідком підпалу лісу на Херсонщині. Він документує злочин і сподівається на допомогу місцевого медіа, однак зіштовхується з корупцією і спробами чиновників запобігти поширенню інформації. Це вже друга картина режисера, яку він зняв на рідній Херсонщині. Фільмування почалося в липні й завершилось в жовтні 2021 року, за чотири місяці до повномасштабного вторгнення. Світова прем'єра фільму відбулася на 74-му Берлінському кінофестивалі.
«Ти мене любиш?»
Події фільму Тоні Ноябрьової «Ти мене любиш?» розгортаються за рік до розпаду СРСР. Головна героїня на ім'я Кіра, що тільки вступила до театрального вишу, проживає своє дорослішання через розрив із сім’єю — її батьки несподівано для неї розлучаються після 20 років спільного життя. Кіра має прийняти нову реальність на тлі народження незалежної України. Це друга повнометражна робота режисерки, що досліджує теми дорослішання та кохання в часи переломних для України 1990-х. Докладніше про стиль у фільмі читайте в нашому матеріалі.
«Назавжди-назавжди»
Дебютна драма Анни Бурячкової, дія якої розгортається наприкінці 1990-х. Стрічка присвячена темі дорослішання та перехідному стану українського суспільства. Головна героїня Тоня потрапляє до нової школи, де швидко знаходить собі компанію. Невдовзі вона закохується в хлопця на ім'я Журік і опиняється в центрі любовного трикутника. Головні ролі в картині зіграли Аліна Чебан, Єлизавета Цілик, Артур Алієв та Захарій Шадрін. Світова прем'єра фільму відбулася на Венеційському кінофестивалі. Нагадуємо, що Анна Бурячкова також планує створити картину за мотивами відомого твору Івана Багряного «Тигролови».
«Ми, наші улюбленці та війна»
Документальний фільм тревел-блогера та журналіста Антона Птушкіна, створений в копродукції України та Канади. Картина розповідає про стосунки людей і тварин на тлі початку повномасштабної війни. Головні герої — не тільки коти, собаки, леви, ведмеді та лемури, а й українці, що прийшли їм на порятунок, ризикуючи власним життям, годували, лікували й дбали про них під обстрілами.
«Сірі бджоли»
Картина Дмитра Мойсеєва «Сірі бджоли» розказує про «сіру зону» АТО, де в невеличкому селі без електроенергії залишилися жити лише двоє ворогів дитинства. Сусіди-пенсіонери ведуть свій скромний побут під снарядами, поруч з озброєними загарбниками, іноді зустрічаючись для суперечливого, але необхідного спілкування. У кожного з них життя не склалося з різних причин, і обидва мають час його переосмислити. Майже не зважаючи на постійні обстріли, вони намагаються вести звичне життя, але одного дня все руйнується. Стрічка здобула нагороду 15-го Одеського кінофестивалю в категорії «Найкращий український ігровий фільм».
«Ля Палісіада»
Картина Філіпа Сотниченка пропонує згадати українські 1990-ті поза російськими наративами, поглянути на те, як країна змінилася за ці роки та який шлях ще належить пройти. Дія відбувається у 1996 році, за 5 місяців до підписання протоколу №6 Європейської конвенції з прав людини — мораторію на смертну кару. Двоє старих друзів, детектив міліції та судовий психіатр, розслідують вбивство колеги. Колись вони обидва були закохані у вдову загиблого. Давно забуті спогади героїв створюють майбутнє, у якому мають жити їхні діти. Фільм став переможцем 41-го Туринського кінофестивалю та був номінований на премію Європейської кіноакадемії в категорії «Відкриття року — приз FIPRESCI».
«Мирні люди»
Документальна стрічка Оксани Карпович «Мирні люди» стала хітом світових фестивалів і привернула увагу іноземців — від Китаю до Нью-Йорку. Картина показує українські міста й села після російської окупації, обстрілів і руйнувань. Протягом всього фільму статичні зображення супроводжує аудіоряд — перехоплені розмови російських військових з дружинами, матерями та друзями. У той час, коли камера майже не рухається, демонструючи неспішне життя, розмови на фоні викликають обурення і напругу. Фільм отримав дві спеціальні відзнаки в конкурсній програмі Forum 74-го Берлінського кінофестивалю — від Amnesty Award та від Екуменічного журі.
«Яремчук: незрівнянний світ краси»
Біографічна драма Артема Григоряна присвячена відомому українському виконавцю Назарію Яремчуку. Чи може пісня змінити світосприйняття покоління? Досвід артиста доводить, що може. 1971 року уся країна наспівувала композицію «Червона рута», яка сприяла популяризації української музики. А почалося все з того, що звичайному карпатському юнакові понад усе хотілося співати. При створенні фільму про життя і творчість співака були використані особисті архіви, щоденники та листи, а також записи концертів та інтерв’ю. За допомогою штучного інтелекту створили звучання, максимально наближене до реального голосу Назарія Яремчука. Стрічку було знято за ініціативи доньки артиста Марії.
«Дім за склом»
Стрічка Тараса Дроня «Дім за склом» розказує про амбітну архітекторку Вікторії, життя якої кардинально змінилося після того, як її донька зникла зі своїм хлопцем, якого звинувачують у торгівлі наркотиками. Вікторія починає власне розслідування і намагається довести невинуватість доньки, щоб зберегти свою бездоганну репутацію і не втратити важливий проєкт. Головну роль у фільмі виконала українська акторка Ірина Островська.
