У березні Музей Івана Гончара та бренд Gunia Project, що досліджує національну історію та культуру, працюючи з керамікою, об'єдналися заради важливої ініціативи — випуску мистецького альбому «Україна та українці». До видання увійшли фотографії та замальовки відомого етнографа, фольклориста і колекціонера Івана Гончара. Ексклюзивно для Harper's Bazaar артдиректорка та дизайнерка проєкту Анна Куц розказала про роботу над книгою, архівні кадри, що лягли в її основу, особливості візуального оформлення та важливість альбому сьогодні.
Як показує історія, в найскладніші часи культурний розвиток пришвидшує свій темп у геометричній прогресії. Здавалося б, ресурсів стає менше, а ця гостра мистецька протидія актуалізується, як ніколи. Вона була рупором і в часи шістдесятників, коли знищувалося все, що відокремлювалося від ідеї радянського і вважалося незалежним українським. Це диво, що праця Івана Макаровича Гончара збереглася. І саме сьогодні, на мою думку, важливо підіймати усі архіви, всі можливі матеріали, які ще раз нагадують про те, хто такі українці.
Аркуш з села П’ядики, Івано-Франківської області
При спілкуванні з провідною науковою співробітницею Музею Івана Гончара Юлією Патлань мені відкрилися деякі особливості світлин, представлених у книзі.
Раніше спільні портрети робили, використовуючи довгу витримку, і просили людей не рухатися. Однак це не працює з дітьми, тож вони найчастіше «змазані», бо не могли сидіти спокійно. Це можна помітити й на цій світлині з села П'ядики на Коломийщині.
Автор знімка — Олександр Кіблер, відомий коломийський фотограф німецького походження. Він був не тільки фотохудожником, але й конструював власні саморобні прилади для збільшення фотографій. Частина його світлин і досі зберігається у Музеї історії Коломиї, але більшість знімків знаходяться в сімейних архівах.
Родинне фото, 1939. Галина Макарівна Шепелява з матір’ю Ганною Шепелявою біля хати в м. Прилуки
Це одна з найулюбленіших моїх світлин. Навіть винесла її на один з розворотів у книжці. Жінки за роботою на своєму подвір`ї. Абсолютно невимушена фотографія, жива, правдива. Їх раптово застали за повсякденною дією, і відчувається ця чесність.
Більшість кадрів в альбомі мають більш «постановочний» характер. Чітко видно пози, що людей намагалися виставити у кадрі. «Зробити фотографію» тоді було справжньою подією, хоч в салоні, хоч на природі чи у своєму помешканні. Люди готувалися до знімкування, обирали найкраще вбрання і прикраси.
Фототехніка від великої та громіздкої поступово переходила до зменшеної та спрощеної у використанні, тож цим почали займатися не лише професіонали, а й аматори.
Приклади «позування» на старих світлинах з мистецького альбому Івана Гончара «Україна та Українці»
Також мене зацікавили знімки, зроблені в селі Яцьки. Тут ми бачимо доволі незвичне зведення даху, де з одного боку будівлі є продовгуватий нахил. Всі звикли до іншої побудови хат, майже симетричної з усіх чотирьох сторін, але ці відрізняються. Є припущення, що це від снігу, щоб він не накопичувався на стрісі, або від дощу.
Типи хат в с. Яцьки Ізюмського району. Фото: М. Польовий
Книга «Україна та українці» складається з 8 розділів:
— Біографія Івана Макаровича Гончара;
— Передмова докторки історичних наук Марини Гримич, яка розкриває тему зіставлення подій і місць нинішньої російської війни проти України та архівних світлин. Саме вона стала акцентом видання.
— Головна частина книжки. Вона представлена у вигляді «колажів», які Іван Гончар створював протягом 45 років. Ми довго шукали спосіб засканувати всі 130 аркушів у найкращому вигляді, щоб це було максимально близько до оригіналу;
— Щоденник Івана Гончара. Цей розділ став для мене знахідкою — виявилося, що в музеї зберігається дуже багато нотаток про його діяльність, подорожі Україною та власні відчуття, а також замальовки! Ми додали декілька розворотів у видання. Особливе значення я приділяю зарисовці кар`єрів «в Донбасі» 1957 року. Мені не довелося побачити на власні очі цю красу й особливість регіону, тому хотілося закарбувати цей малюнок у виданні.
Іван Гончар. Зарисовка «В Донбасі, 4 липня 1957»
— Примітки та коментарі. Іван Гончар підписував майже кожну світлину і малюнок на своїх аркушах. Все нотував, щоб ми могли потім це вивчити, ідентифікувати й розрізнити. Опис всіх фотографій, плахт, горщиків, кераміки, вишивки — співробітники Музею Івана Гончара зробили велику роботу, розшифрувавши 667 елементів;
— Фоторозділ. Його ми додали, щоб у читачів була змога окремо роздивитися деякі світлини;
— Географічний покажчик, що дозволяє легше орієнтуватися книгою;
— Мапа з територіальними точками з аркушів. Вона дає змогу зрозуміти, звідки та чи інша світлина родом та де перебуває зараз.
Іван Макарович Гончар
Ми від початку розуміли, що працюємо не просто над виданням однієї книги, а над стартом масштабного проєкту «Україна та українці», який буде налічувати 18 томів випуску. Це робота на декілька років життя. І концепцію треба було планувати «наперед».
У нас є різні томи з різними добірками. Основа книги незмінна: біла обкладинка, як біле полотно. А ось головний елемент на передній частині обкладинки буде постійно змінюватися, залежно від найважливіших подій та емоцій в певний період.
Мистецький альбом «Україна та українці», 2024
Щодо першого видання — це початок, «Дзеркало себе». Ми поки що досі на шляху вивчення самих себе і дивимося на книжку крізь десятиріччя існування України. А вона звідти дивиться на нас.
На обкладинці представлено тиснення з патернами — це старий візерунок з плахти. Головна деталь першого тому — це погляд, очі Івана Гончара. З цього і починається книжка. Ми знайомимося.
Мистецький альбом «Україна та українці», 2024
Чому проєкт «Україна та українці» зараз особливо важливий? Наша протидія — це знання. Знання своєї історії може відкрити новий погляд на сучасні та майбутні події, їх розвиток. Протидія — це культура. Вона наповнює людей навіть у такі темні часи. Протидія — це мистецтво. Воно порушує важливі питання і загострює їх. Звісно, найбільша протидія зараз — це наша українська армія. Це фронт та тил, які невпинно продовжують боротьбу зі злом.
