У межах рубрики Look Book талановиті українські дизайнери, художники, режисери, письменники, професіонали креативних індустрій і лідери думок діляться з Harper's Bazaar Ukraine своїми книжковими рекомендаціями, улюбленими письменниками та найбільшими літературними відкриттями — артбуками, художніми та нон-фікшн виданнями, вартими уваги.
Героїнею нового матеріалу стала дизайнерка Світлана Бевза — засновниця бренду BEVZA, який був створений 2006 року та є уособленням інтелектуального мінімалізму і розкоші. У своїх колекціях, презентація яких відбувається в рамках Нью-Йоркського тижня моди, дизайнерка поєднує класичні силуети з архітектурними деталями та елементами, що відсилають до національної історії, культури й традицій, а також до робіт відомих українських художників (знакові для бренду прикраси, натхнені формою колоска пшениці, калини та верби), а лінію SS26 команда присвятила творчості Казимира Малевича.
У розмові з редакцією Світлана Бевза поділилася власними книжковими рекомендаціями, розказала, як формує бібліотеку, яка книга стала для неї найціннішим подарунком та який твір вона найбільше любила в дитинстві. Також дизайнерка згадала авторів, до творчості яких їй завжди приємно повертатися: від Михайла Коцюбинського до Сергія Жадана, Оксани Забужко, Юрія Андруховича та Софії Андрухович.
Світлана Бевза
Книга — це?..
Книга — це розвиток. Мотиваційний, інформаційний, духовний. Це невіддільна частина мого життя. Це про формування мислення, про внутрішню дисципліну, про глибину. Книга дає можливість подивитися на себе збоку, розширити рамки, знайти відповіді або поставити до себе правильні запитання.
Чи памʼятаєте ви свою першу книгу? Які ваші улюблені автори дитинства?
У дитинстві я зачитувала «до дір» книгу «Незнайко» Миколи Носова. І навіть сьогодні вважаю, що позиція Незнайки — це дуже доросла філософія. Це про сміливість пізнавати нове, не боятися чогось не знати, пробувати, помилятися, але рухатися вперед. Для мене це завжди було про мотивацію до відкриття світу. І ще важливо, що цей твір має український культурний контекст і складну історію видання: його заборонено було друкувати українською в радянські часи, тому твори виходили російською.
Світлана Бевза
Як ви формуєте власну бібліотеку? Які видання посідають в ній особливе місце?
Моя бібліотека формується від потреби. Якщо виникає запит на конкретну інформацію, навички або розуміння певної теми — я шукаю книгу. Часто орієнтуюся на поради друзів. Вони люблять дарувати мені книги — і це для мене особливо цінно. Також наша родинна бібліотека — моя і чоловіка — налічує багато класичних старих видань. Вони мають свою атмосферу та історію.
Яких книг у вас найбільше? Чи є улюблені жанри?
Здебільшого це художня література. У мене накопичилася дуже гарна підбірка класики. Вона зі мною з дитинства. Чимало книг англійською. Також багато літератури про історії успіху, формування особистості, психологію, маркетинг. Ми щодня в BEVZA працюємо з людьми, з їхніми потребами, зі зміною запитів, тому мені важливо розуміти ці процеси. Професійна література для мене так само цінна, як і художня.
Наскільки для вас важливе поєднання моди та мистецтва?
Для мене мода — це мистецький акт. Ці поняття невід'ємні. У моїй діяльності вони існують як єдине явище. BEVZA — це голос. Це контакт з аудиторією. Це мова символів. Це про сенси, про цінності, про культурні коди. Через форму, силует, деталь можна говорити не менш глибоко, ніж через текст або живопис. Я вважаю, що мода може транслювати цінності так само, як література або образотворче мистецтво.
Де вас зазвичай можна побачити з книгою?
Ідеально — в умовах тиші та спокою — звісно, вдома. Також у поїздках. Найчастіше це потяг Лондон — Париж або літак. Рідше мене можна побачити з книгою в парку, тому що в парку мені більше подобається споглядати людей і природу, ніж занурюватися в текст. А от вдома або в дорозі мене майже нічого не відволікає — і тоді книга стає повним зануренням.
Що любите читати перед сном?
Переважно в останні роки я люблю читати книжки, які породжують в моїй голові нові сенси. Це або новітні дослідження, або тексти, пов’язані з психоемоційними станами. Мені важливо, що саме я читаю перед сном, тому що альфа-стан перед засинанням може певним чином сформувати підсвідомість на ранок. Тому я обираю книжки, які залишають глибоку нову думку, які працюють із внутрішнім станом, а не просто дають інформацію.
Які книги ви зазвичай берете з собою на відпочинок?
Щодо останніх книжок, які мене зачепили, — це «Вабі-сабі», книга про красу та прийняття недосконалості. Вона про спокій, про те, щоб дозволити речам бути неідеальними. І зараз це The Practice of Not Thinking японського автора Кіо Кена. По суті, ідея близька — ми в сучасних реаліях перевантажуємо свій мозок. І цей перевантажений мозок потім вибухає в реакціях, які часто лежать на поверхні та не є усвідомленими. Це про інше ставлення до своїх думок. Про те, що вони — не завжди ти. І про контроль, або радше усвідомлення своїх реакцій.
Яка найцінніша книга, що ви отримали в подарунок?
Перше видання «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо. Червона шовкова обкладинка із золотими літерами — справжній раритет. Видання, надруковане ще за життя автора. Цю книгу приніс мені дідусь, який був синхронним перекладачем з англійської. Інший дідусь був директором видавництва книжок і підручників «Радянська школа». Таким чином моє дитинство пройшло під потужним впливом літератури різних жанрів.
Які книжки або автори — ваш guilty pleasure?
Можливо, я не зовсім правильно розумію це поняття. Якщо йдеться про книги, які читаються без великої інтелектуальної напруги, то інколи я можу дозволити собі легшу психологічну літературу або тексти, які сприймаються швидко й інтуїтивно. Але загалом я рідко читаю щось «просто так» — мені важливо, щоб книга лишала сенси.
Яка книга найбільше змінила вашу свідомість?
Однієї конкретної книги немає. У певний період життя трапляються книги, які настільки захоплюють, що ти буквально живеш ними. Потім приходять нові. Наприклад, близько 15 років тому, коли я відкрила для себе Айн Ренд, я читала її практично без зупинки — з перервою лише на короткий сон і їжу. Це був дуже сильний період інтелектуального занурення.
Ваші улюблені українські автори-класики?
З українських авторів-класиків для мене особливо близький Михайло Коцюбинський. Його мова, його психологічна глибина, його відчуття природи та внутрішніх станів — це дуже тонка література. Це важкі, емоційно насичені твори, але я переконана, що кожен українець має до цього доторкнутися й перечитати. Це ті тексти, до яких хочеться повертатися вже поза шкільною програмою, у дорослому віці, з іншим досвідом і розумінням.
Хто з сучасних українських авторів вам найбільше подобається?
Мені близькі автори, які працюють з глибиною сенсів та історичною пам'яттю: Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Софія Андрухович. Для мене важливо, коли текст залишає простір для роздумів.
А як щодо закордонних?
Окрім Айн Ренд, мені дуже подобається Джером Селінджер — його тиша, психологічна глибина, внутрішня чесність. Також Ірвін Велш — за силу і прямоту.
Чи є у вас дивні особисті звички, пов'язані з читанням?
Я б не назвала їх дивними. Якщо хочу повернутися до певної думки — можу загнути кутик сторінки. Інколи щось підкреслюю. Інколи фотографую фразу, а потім знаходжу її в телефоні. Я люблю заходити в книжковий магазин, відкривати книгу на будь-якій сторінці й читати одну фразу, над якою потім думаю. Минулої весни в Лондоні я зайшла до Waterstones, взяла з полиці видання Екзюпері й натрапила на фразу: «Досконалість досягається не тоді, коли нема чого додати, а тоді, коли нема чого відняти». Згодом ця фраза стала принтом на нашій літній хустці. Вона дуже відгукнулась мені в контексті колекції, яку ми присвятили супрематизму Малевича.
Ваші улюблені літературні екранізації?
1. «Історія кохання» (Love Story, 1970). Фільм за романом Еріка Сіґела з Раяном О’Нілом та Алі Макґроу. Дуже тонка, емоційна історія. Я перечитувала книгу не раз.
2. «Звіяні вітром» (Gone with the Wind, 1939). Масштабна екранізація, яка й досі вражає акторською грою і постановкою.
3. «Великий Гетсбі» (The Great Gatsby) з Леонардо Ді Капріо 2013 року І також версія 1974 року з Робертом Редфордом. Обидві інтерпретації дуже сильні, але кожна по-своєму.
4. «На голці» (Trainspotting, 1996). Смілива, жорстка, надзвичайно потужна екранізація роману Ірвіна Велша. І перша, і друга частини — дуже сильні.
Ваша особиста книжкова рекомендація для читачів?
Будь-який із ключових романів Айн Ренд. Українська класика — перечитана в дорослому віці. Видання Джерома Селінджера. Книга з психології мислення та художня класика, до якої хочеться повертатися. Для відпочинку я б порадила книгу Ріка Рубіна «Творчий акт: спосіб буття», взяти з собою у коротку поїздку в потязі — роботу Оскара Вайлда Only Dull People Are Brilliant at Breakfast. Гарне видання для маркетологів — Damn Good Advice Джорджа Лоїса, а батькам буде цікава книга Джонатана Гайдта The Anxious Generation.
