Умежах рубрики Look Book талановиті українські дизайнери, художники, режисери, письменники, професіонали креативних індустрій і лідери думок діляться з Harper's Bazaar Ukraine своїми книжковими рекомендаціями, улюбленими письменниками та найбільшими літературними відкриттями — артбуками, художніми та нон-фікшн виданнями, вартими уваги.
Героїнею нового матеріалу стала дизайнерка Лілія Літковська — засновниця бренду LITKOVSKA, що є одним із ключових гравців української фешн-індустрії та постійним учасником Паризького тижня моди. Кожна колекція бренду, який люблять за інтелектуальний підхід та майстерну роботу з деконструкцією, відзначена глибоким пошуком, зануренням у національні традиції, автентичні техніки та матеріали, в українську історію, мистецтво та філософські теми, що існують поза часом, як і силуети LITKOVSKA.
У розмові з редакцією Лілія Літковська поділилася власними книжковими рекомендаціями, розказала про те, як надихається в роботі поезією, про улюблених українських авторів — Івана Франка та Ольгу Кобилянську — книги, що мали на неї найбільший вплив, а також особливі літературні екранізації, від стрічки «Вічник» за романом Мирослава Дочинця до картини Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
Лілія Літковська
Книга — це…
Книга — це скарб. Пам’ятаю, як у студентські роки ми з друзями обмінювалися книжками й читали по черзі, вони були надзвичайно цінні для нас. Передавали їх з рук у руки — і разом з текстом передавали емоції, роздуми, відкриття.
Чи памʼятаєте ви свою першу книгу?
Пам’ятаю, це були дві затерті книжки Андерсена, які читала мені моя бабуся. Мені було 5–6 років. Ці книги досі зі мною — без обкладинок, живі, з історією. Зараз я читаю їх своїй доньці. В тому ж віці пам’ятаю ілюстровані книги «Мауглі» та «Ріккі-Тіккі-Таві», які занурювали мене у світ дикої природи й дарували відчуття пригоди.
Як ви формуєте власну бібліотеку?
Я із задоволенням спостерігаю, як багато людей сьогодні тягнуться до книг — скільки читачів у кав’ярнях, як відкриваються книгарні. Формуючи власну бібліотеку, я думаю про те, що залишиться після мене моїм дітям. Це завжди власне дослідження: іноді це ретельно обрані видання, а іноді — абсолютно випадкові історії, які хочеться зберегти. Люблю рідкісні знахідки та колекційні видання.
У 2021-му році бренд LITKOVSKA представив колекцію, присвячену поетичним пошукам. Чи не могли б ви розказати про це докладніше?
Ця колекція була дуже особистою — це був пошук сенсів та внутрішнього діалогу. Поезія завжди була для мене способом говорити про складне коротко, залишати найважливіше між рядками.
Колекція осінь-зима 2021 мала назву «Poeta Semper Tiro» — «поет завжди учень». Це поет, який завжди готовий відкривати, досліджувати, ставити питання та бути в пошуку. Ми присвятили рік поезії — випускали різні дропи з улюбленими рядками віршів: футболки, маски в Instagram та навіть панчохи. Хотілося, аби поезія існувала не лише на сторінках — а й у щоденних речах, у настрої, у способі дивитися на світ.
Наскільки важливий для вас перетин моди і літератури в цілому?
Для мене перетин моди і літератури — це передусім простір натхнення. У LITKOVSKA цей зв’язок проявляється через поезію: вона часто стає відправною точкою для мого творчого процесу. Я надихаюся поетичними текстами, образами та ритмами, які згодом трансформуються у форму, силует і настрій колекцій. Поезія для мене — це внутрішній імпульс, що формує емоційну глибину.
Де вас зазвичай можна побачити з книгою?
У сучасному ритмі зупинитися з книгою в руках — це розкіш. Тому найчастіше мене можна зустріти з книгою в дорозі, в аеропортах, у поїздах.
Що любите читати перед сном?
Найчастіше — це література англійською. Це водночас і спосіб вчити мову, і можливість щоразу відкривати для себе щось нове.
Які книжки або автори — ваш guilty pleasure?
Відмовляюся свідчити проти себе (посміхається).
Яка книга найбільше змінила вашу свідомість?
Це були ще студентські роки, і тоді на мене дуже вплинули дві книги. Перша — «Чайка Джонатан Лівінгстон», повість-притча Річарда Баха. Друга — «Квіти для Елджернона» Деніела Кіза.
Ваші улюблені українські автори-класики?
Це точно Іван Франко, а також Ольга Кобилянська.
Хто з сучасних українських авторів вам найбільше подобається?
Нещодавно я відкрила для себе українського автора Симора Гласенка та його роман «Екзилія».
Чи є у вас дивні особисті звички, пов'язані з читанням?
Завжди роблю замітки на полях. Якщо це філософський твір, роздуми — я точно буду робити замітки. В дитинстві у мене були цілі книги з виписаними нотатками з улюблених творів.
Ваші найбільші літературні відкриття останніх років?
Напевно, філософія Джідду Крішнамурті. Він завжди нагадує про важливість залишатись у контакті з собою, а не з шумом навколо.
Ваші улюблені літературні екранізації?
Фільм «Вічник» за романом Мирослава Дочинця. Також не екранізація, але не можу не згадати виставу, яка мене глибоко вразила — це театральна адаптація роману Стефана Цвейга «Амок». І, звісно, — «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова за твором Михайла Коцюбинського.
Ваша особиста книжкова рекомендація для читачів?
1. Луцій Анней Сенека — «Моральні листи до Луцилія»
2. Ямамото Цунетомо — «Хагакуре» («Кодекс самурая»)
3. Лао-цзи — «Дао де цзін»
4. Біблія або Бгаґавадґіта
5. Олдос Гакслі — «Який чудесний світ новий»
6. Умберто Еко — «Ім’я рози»
7. Рей Бредбері — «451° за Фаренгейтом»
