Щодня у світі друкують 11 тисяч книжок, тобто нове видання виходить кожні 8 секунд. Харківське видавництво Vivat до трагедії на «Фактор-Друк» дійшло до позначки у 2 книжки на день. Серед такого різноманіття зорієнтуватися, звісно, непросто, тому, щоб вибір був трохи легшим, книжкова оглядачка Олена Лисенко зібрала книги українських авторів, що вийшли друком цього року і заслуговують уваги читачів.
У цій добірці ви знайдете сучасну прозу, якісний нон-фікшн, наклади якого розлітаються за лічені тижні, щемку та чуттєву поезію, що відображає нашу реальність, і захопливу антологію української фантастики.
Тетяна Бондарчук, «Якби міста вміли говорити»
Роман Тетяни Бондарчук вийшов друком у вересні. Це історія про дівчину на ім'я Марічка, що виросла у Києві в люблячій і турботливій родині. Героїні випадає шанс здійснити свою мрію та поїхати на навчання до Японії. Вона досліджує незвідану для себе країну і закохується у бельгійця Сільвена, який також опинився за тисячі кілометрів від дому і прагне довести своєму батьку, що він не менш успішний за нього. Ситуацію ускладнює те, що в Україні Марічку чекає наречений, що не готовий відмовитися від стосунків. Героїня постає перед складним моральним вибором — любовний трикутник розвʼязується лише у фіналі книги. Роман переміг у конкурсі Feel-Good Fiction, який видавництво Vivat проводило у 2023 році.
Катерина Калитко, «Відкритий перелом голосу»
Vivat майже не видає поетичні збірки, але ця книжка — виняток. Катерина Калитко — одна з найважливіших і найпотужніших поеток в Україні, яка минулого року здобула Шевченківську премію. У цій збірці вона зафіксувала себе і всю країну у стані війни. Ви точно впізнаєте у її рядках знайомі трагедії, імена та обличчя загиблих. Вона пише про ландшафт України, понівечений та осквернений ворогом. У її віршах зʼявляються образи захисників і захисниць — сміливих та щирих людей, що борються за свободу і майбутнє країни. Зрештою, Катерина Калитко розказує про свій час і його виклики.
Марина Стародубська, «Як зрозуміти українців»
Переходимо до нон-фікшну. Це книжка, що підкорила серця українських читачів завдяки своїм кроскультурним дослідженням. Авторка зафіксувала власні спостереження, нагадала про важливі процеси в історії й те, як вони вплинули на формування культури та менталітету українців. У цьому виданні описані риси, які ми добре впізнаємо у собі та людях поруч. Марина Стародубська торкнулася теми українських запеклих суперечок і відповіла на питання, чи корупція в країні непозбувна. Попри те, що висновки авторки підводять читачів до самоаналізу, видання напрочуд легко і швидко читається.
Людмила Баран, «Апельсин у калюжі»
Дебютний роман івано-франківської авторки Людмили Баран. Це легка романтична історія, дія якої відбувається до епідемії коронавірусу і широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Головна героїня книги Настя безтурботна, успішна у своїх соцмережах і дуже завзята. Дівчині пропонують знятися в рекламі апельсинового соку та запрошують в іншу країну. Тут вона знайомиться з хлопцем, що працює на апельсиновій плантації, — складним, однак дуже цікавим. Спілкуючись з ним, Настя усвідомлює, що її життя скоріше нагадує красивий фасад, а сама вона вже не пам'ятає, про що мріяла. Це підштовхує героїню до змін. Вона повертається до Львова і починає новий шлях як художниця.
Євгенія Бабенко, «Усі мої тривожні дзвіночки»
Дебютна книжка української письменниці Євгенії Бабенко. Головна героїня Христина мріє переїхати з Дніпра до Києва. Нарешті вона вступає до бажаного університету, виривається з-під маминої опіки та може почати власне життя. Однак усе не так просто. Багато років тому героїня пережила травматичний досвід, що перетворив її з життєрадісної та відритої на замкнену і стриману людину. Вона наважується розповісти про своє минуле новій подрузі, а також закохується у хлопця, який давно зустрічається з іншою. Це історія дорослішання, подолання травми, пов'язаної із сексуальним насильством, та відкриття нової версії себе.
Павло «Паштет» Белянський, «Битися не можна відступити»
Автор здобув широку популярність після екранізації книжки «Я працюю на цвинтарі». Зараз письменник служить у ЗСУ, тож і свою нову роботу присвятив темі війни. Це автобіографічне видання, у якому автор описує побут військових, що перебувають на лінії фронту. Він говорить про все прямо і відверто. Декому ця відвертість болітиме чи здаватиметься незручною, проте випробування, через які щодня проходять українські захисники, мають бути зафіксовані та прочитані цивільними вже зараз. Перший тираж книги було знищено разом із ще понад 84 тисячами примірників книг під час атаки на друкарню «Фактор-Друк» 23 травня 2024 року. Відновлений наклад швидко розійшовся серед читачів.
Катерина Гольцберг, «Я іду до психолога»
На перший погляд це книжка для підлітків, що тільки починають будувати власне життя і робити ті чи інші вибори, однак вона буде цікава і дорослим, адже торкається тем, що з віком не втрачають актуальності. Це видання для тих, хто заплутався і не знає, що робити. Катерина Гольцберг — психологиня з двадцятирічним досвідом, яка легко і ненавʼязливо пояснює, що «зі мною щось не так» — це думка, яка час від часу зʼявляється у всіх нас. При цьому звертатися до психолога — не ганебно, а раціонально і корисно, якщо мучить непевність і страх.
Антологія українських авторів «Змієві вали»
У цій книжці зібрані тексти 20 українських авторів, створені за останні триста років. Укладач Володимир Аренєв хотів дати читачам комплексне уявлення про українську фантастику XIX-XXI століть в усьому її різноманітті, від захопливих творів у жанрі фентезі до антиутопій. Зокрема, до видання включили текст Миколи Гоголя «Пропала грамота» та не менш відомий твір Івана Франка «Поєдинок». Серед сучасних авторів — Світлана Тараторіна, Олександр Михед, Макс Кідрук, Павло Дерев'янко, Наталія Матолінець і багато інших. Це благодійне видання, частину прибутку від продажів якого перераховують на підтримку ЗСУ.
Текст: Олена Лисенко
