Повномасштабна війна, що триває вже чотири роки, назавжди змінила життя українців — когось позбавила дому та розділила на сотні і тисячі кілометрів, когось об'єднала і підштовхнула до консолідації зусиль у спільній волонтерській діяльності, а інших змусила взяти до рук зброю і залишити позаду звичне цивільне життя. Однак навіть у найважчих обставинах українські письменники та поети, що увйшли до добірки Harper's Bazaar Ukraine, не відмовилися від права сказати своє слово та розповісти власні історії з фронту.
У своїх книгах Артур Дронь, Олександр Михед, Артем Чапай, Артем Чех, Ярина Чорногуз, Валерій Пузік і Павло Белянський осмислюють досвід військовослужбовців, що стали на захист України, зіштовхуються з болем і сумнівами, втратами побратимів і постійним ризиком, але в той же час звертаються з любов'ю та надією до своїх близьких.
Ці видання є унікальними свідченнями, що не приховують темних сторінок історії, показують реальність багатомірною і складною, але життя в ній врешті перемагає смерть, а рішення боротися — страх. Докладніше про книги талановитих авторів, що продовжили свій шлях у ЗСУ та воюють за вільне майбутнє України, читайте в нашому матеріалі.
Артур Дронь, «Гемінґвей нічого не знає»
Артур Дронь — український поет та письменник, що з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році пішов добровольцем на фронт. Книга короткої прози автора «Гемінґвей нічого не знає» стала справжньою літературною сенсацією і здобула Премію імені Юрія Шевельова. Це свідчення солдата про досвід великої війни. Автор говорить про власні травматичні спогади та близькість смерті, але також про братерство між військовими, любов та надію. Артур Дронь поєднує реальні сцени з життя і сни, та розказує про людей великої сили духу, на яких все тримається. Виносячи в назву прізвище знаменитого американського письменника Ернеста Гемінґвея, «який нічого не знає», автор нагадує, що про себе та свою війну можуть говорити тільки українці, які були на межі, та повернулися.
Олександр Михед, «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення»
Олександр Михед — український культоролог, куратор та письменник, що приєднався до лав ЗСУ. Автор почав писати книгу «Позивний для Йова» в перший день повномасштабного вторгнення і працював над нею протягом тринадцяти місяців. Він розказказав у ній про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під окупацією. Про те, як ми змінюємося, а колись звичні речі стають болючими тригерами. Через власну історію письменник передає думки та почуття, близькі всім українцям, що пережили досвід війни та, як колись і старозавітний Йов, зіткнулися з втратами. У 2024 році книга потрапила до списку видань, які необхідно прочитати від Financial Times.
Артем Чапай, «Не народжені для війни»
Український письменник Артем Чапай колись перекладав тексти Махатми Ганді та був прихильником ненасильницького опору, але у 2022 році став на захист України, відстоюючи її майбутнє. Книга «Не народжені для війни» розказує про внутрішні трансформації людини, яка перейшла від цивільного до військового життя. Письменник описує зміни, що відбуваються у свідомості — від ідеї пацифізму до радикального спротиву, який був вимушеним, адже тільки так можна захиститися та вистояти. Автор чесно дивиться на себе та описує, як його особисті переконання пройшли випробування новою дійсністю. Книга була перекладена французькою мовою і стала одним із найкращих видань 2024 року за версією газети Le Monde.
Артем Чех, «Гра в перевдягання»
Український письменник і військовослужбовець Артем Чех не раз звертався до теми війни й опору росії у своїх творах. У «Точці нуль» автор представляє щоденникові записи мобілізованого киянина в умовах сучасності, а у виданні «Пісня відкритого шляху» розказує про колишнього кріпака з українського села у складі Російської імперії, що рухається у протилежну від Москви сторону до своєї американської мрії. У 2025 році автор опублікував книгу «Гра в перевдягання», у фокусі якої опиняється український солдат і його переживання. Письменник говорить про те, що герой хоче вберегти від змін, про біль, колективну травму та бажання втекти від реальності. У цій «грі в перевдягання» неможливо стати переможцем, але можна знайти те, що справді цінно і за що варто триматися.
Ярина Чорногуз, «Нічийний шафран»
Українська поетка, волонтерка та військовослужбовиця Ярина Чорногуз у 2024 році стала лауреаткою Національної премії імені Тараса Шевченка та нагороди Women in Arts від організації ООН Жінки в Україні. Збірка віршів «Нічийний шафран» — це свідчення про життя на полі бою, боротьбу та втрати, спроба зафіксувати щоденне співіснування зі смертю й образи дорогих людей, міркування про майбутнє, в якому наступні покоління будуть завдячувати тим, хто сьогодні жертвує собою. Авторка поєднує реалізм і міфологізм, лірику й публіцистику. «Сучасники здатні зрозуміти принаймні одне: поки що вцілілі продовжують воювати, бо знають, що війна на виснаження і на винищення не може закінчитися нічиєю. А отже, навіть захований між гірськими зубами нічийний шафран раніше чи пізніше стане чиїмсь. Питання тільки в тому, чиїм саме», — описують книгу у видавництві.
Валерій Пузік, «З любов'ю тато»
Книга українського письменника, режисера та військовослужбовця Валерія Пузіка «З любов'ю тато» є свідченням історичних подій, що розкриваються через особистий досвід. Письменник звертається до своїх спогадів, рефлексій та мрій. У своєму щирому тексті він звертається до сина, з яким не може бути поруч та особисто показувати йому світ, адже знаходиться на фронті. «Сину, не знаю, з чого почати. Мабуть, варто з хорошого. Кажуть, до України повернулися лелеки. Сам не бачив, але це тішить. Ночі холодні. Зранку красивий туман. Співають птахи. Вчора до нас прибився маленький кудлатий песик. Дуже смішний. Назвали його Солдат Пундик. Він тобі сподобався б. Пундик, малий і теплий клубок шерсті, постійно хоче гратися і їсти. Дуже прикольний. Розважає нас», — пише автор у книзі. Видання не розмантизує дійсність війни, однак говорить з читачем про любов та надію, що життя переможе морок і смерть.
Павло Белянський, «Битись не можна відступити»
Книга «Битись не можна відступити» українського письменника, сценариста та воїна ЗСУ Павла Белянського, що створив понад 100 оповідань та кілька романів, розказує про дуже різних людей, що мають несхожий досвід та характери, однак об'єднуються в умовах війни. Серед героїв історії вчитель української мови з Кривого Рогу, установник вікон із Дніпра, бандит із Херсона, водій зерновоза з невеличкого полтавського села, власниця кав’ярні на узбережжі Каховського водосховища, письменник із Києва, зварювальник з металургійного комбінату, автослюсар та колишній студент, які не думали, що колись стануть військовими, але після початку повномасштабного вторгнення взяли до рук зброю. Книга про закінчення старого і початок нового життя, розчарування і втрати, але також здобутки і моменти радості в спільній боротьбі.
