Книгарня «Збірка» на вул. Рейтарській, заснована Наталією Кузьменко, давно вийшла за межі класичного інтернет- чи офлайн-магазину. Вона перетворилася на значний культурний простір для тих, хто цікавиться сучасним мистецтвом, дизайном, фотографією, артбуками та незалежними журналами. Тут регулярно проходять зустрічі з митцями, лекції та публічні розмови. Окреме місце займають виставки у галерейному просторі «без назви», який курує Михайло Палінчак — досвідчений фотограф, член об'єднання UAPP та «Українського ПЕН».
У розмові з Harper's Bazaar Ukraine Наталія та Михайло докладніше розповіли про те, як поєднується простір книгарні та галереї, на чому фокусуються виставки, як відбираються автори та якою вони уявляють собі свою аудиторію.
Наталія Кузьменко
Як книгарня «Збірка» поєднується з галерейним простором «без назви»? Що важливо враховувати в такому симбіозі?
Наталка: Як і в будь-якому симбіозі, тут важливі взаєморозуміння та єднання заради спільної мети. Ми створюємо доступний для кожного простір для дослідження життя через мистецтво та книгу. Вхід до галереї безкоштовний, а ціни на видання в книгарні стартують від 150 грн. Ми формуємо навколо себе ком'юніті людей, які поділяють ці цінності та інтереси. Такий формат є класичним підходом для європейських незалежних книгарень, а також для провідних світових музеїв та галерей. Мені б дуже хотілося сформувати в Україні саме цю традицію — поєднання книгарні з галереєю, а не з кав'ярнею.
Михайло: Мені імпонує думка, що книга — це виставка, яку можна забрати собі додому, вона не обмежена часом та простором і доступна будь-кому. Поєднання з книгарнею збагачує галерейний простір як несподіваними відвідувачами, так і продовженням дослідження тем експозицій в книгах. Два простори разом створюють синергетичний ефект, підсилюючи один одного.
З якими проєктами ви працюєте найчастіше? Чи впливає ваш особистий досвід у фотографії на формування виставкової програми та як саме?
Михайло: Мене цікавить фотографія в усіх її проявах: виставки, книги, медіа. У своїй роботі ми від початку визначили, що галерея «без назви» фокусуватиметься передусім на медіумі фотографії, а також на змішаних техніках. Але так чи інакше фотографія присутня в усіх наших проєктах. Звісно, мій багаторічний досвід роботи фотографом, а також фоторедактором, вплинув на фокус галереї. З 2020 року я реалізував своє дослідження української фотографії на однойменній онлайн-платформі Untitled. А тепер на ще глибшому рівні — як куратор фізичного галерейного простору.
Чи є у вас певні програмні точки, що для вас важливі? Наприклад, підтримка молодих авторів або ж заглиблення в діяльність митців, що мають великий досвід і з різних причин недостатньо відомі широкій аудиторії?
Михайло: Ми працюємо з сучасним українським контекстом. Для мене найважливіше — це ідея проєкту чи серії та якість її реалізації, а ім'я автора, його досвід, нагороди чи визнання є другорядними. Тому я із задоволенням співпрацюю як з авторами, які лише починають свій мистецький шлях, так і з художниками, вже відомими на українській артсцені.
«Збірка» формує навколо себе ком’юніті однодумців, людей, що цікавляться фотографією, дизайном, книгами про культуру. Як би ви описали свою цільову аудиторію? Чи є у вас певний образ «свого» глядача?
Наталка: Раніше я б описала якогось міфічного представника креативного класу. Але в реальності до нас часто заходять мами з дітьми. І поки мами шукають біографії видатних жінок, діти часто цікавляться фотокнигами 18+ (мами не проти). Водночас у книгарні можна зустріти як студентів НАОМА, так і найвидатніших сучасних художників України. Якось до нас завітала медсестра, яка шукала книги про мистецтво. Часто заходять військові та ветерани в пошуках мемуарів; іноземці, що шукають книги про Україну, та ресторатори й архітектори в пошуках натхнення. Усіх цих людей об'єднує жага пізнати щось нове та бажання знайти трохи спокою посеред тривог.
Над якими виставковими проєктами ви працюєте зараз? Чи є у вас затверджена програма подій на осінь?
Михайло: Ми формуємо календар подій і вже маємо певні виставкові плани на листопад, грудень та січень. Окрім того, ведемо перемовини з іноземним митцем, чиї знімки дуже хочемо представити в Києві та чий досвід роботи з темою війни, ми впевнені, буде цікавий українській фотографічній спільноті. Галерея намагається залишатися відкритою та гнучкою до несподіваних пропозицій від українських митців. Ми намагаємося не планувати далеко наперед, оскільки ситуація в країні сильно змінюється від місяця до місяця, й прогнозувати щось на декілька місяців наперед, а тим паче на рік — досить складно, майже неможливо.
