Львівська фотографка й художниця Марта Сирко працює на перетині фотографії, сучасного мистецтва та візуальної культури. У 2025 році вона увійшла до списку 10 Women Preserving and Shaping Ukrainian Art and Culture, а також заснувала школу візуального мислення, де навчає не лише працювати із зображенням, а й розвивати візуальне мислення.
«Фотографія з'явилася в моєму житті досить випадково. Мені було п'ятнадцять років, коли я вперше взяла до рук камеру. Спочатку мене захоплювала сама можливість зупиняти момент, але дуже швидко я зрозуміла, що мене цікавить не документування подій, а людина. Пізніше я почала вивчати історію мистецтва, і саме вона сформувала мене як автора. Я зрозуміла, що фотографія для мене — це не окрема дисципліна, а продовження історії мистецтва. Через світло, тіло, композицію і символи я веду той самий діалог, який художники ведуть уже багато століть», — розповідає Марта.
Її роботи справді народжуються в діалозі з історією мистецтва. Говорячи про джерела натхнення, мисткиня згадує не лише фотографів, а й художників, скульпторів, архітекторів, режисерів і філософів.
«Я багато працюю з історією мистецтва, тому часто повертаюся до античної скульптури, мистецтва Відродження, Караваджо, Родена, Луїзи Буржуа, Крісто і Жанни-Клод. Якщо говорити про фотографію, мені близькі Паоло Роверсі, Сара Мун, Роберт Мепплторп — автори, які працюють з образом як із художньою мовою, а не лише як із документом».
Попри широке коло мистецьких референсів, головним джерелом натхнення для Марти залишається людина: «Я люблю спостерігати, як пам'ять, досвід, тіло і культура формують особистість. Саме тому майже всі мої проєкти так чи інакше повертаються до людини. Мене також надихає історія мистецтва. Я вірю, що кожен новий образ існує в діалозі з образами, створеними до нас, — ми продовжуємо велику розмову, яка триває століттями».
Однією з найважливіших серій у творчості Марти стала Sculpture Series, присвячена людям, чиї тіла змінила війна: «Sculpture Series народилася після початку повномасштабної війни, коли я познайомилася з людьми, чиї тіла були змінені війною. Але для мене ця серія ніколи не була про травму саму по собі. Вона — про гідність. Найскладнішим у цій роботі була не фотографія, а процес підготовки: логістика, організація, пошук рішень. Найскладніше — відповідальність. Кожна людина довіряла мені власну історію, і я розуміла, що маю створити образ, у якому вона впізнає себе і почуватиметься гідно. Для мене це значно важливіше за будь-який візуальний ефект».
Часто роботи фотографки вимагають тривалої підготовки й складних технічних рішень. Вода, лід, скло, тканина чи дзеркала для неї не декорації, а повноцінні художні матеріали: «Кожна зйомка по-своєму складна — чи це продюсування, пошук концепції, чи технічні процеси. Але це моя робота і те, чим я живу щодня, тому для мене це дуже приємна втома. Цікаво, що в дитинстві я дуже боялася води. Коли зрозуміла, що хочу працювати з нею як із художнім матеріалом, мені довелося спочатку подолати власний страх і навчитися плавати. Саме тоді я почала створювати свої водяні серії».
«Я люблю працювати з реальними матеріалами — водою, льодом, склом, тканиною, дзеркалами. Майже всі мої роботи створюються фізично, без складної цифрової маніпуляції. Саме тому кожне таке знімання — це багато місяців підготовки, експериментів і пошуку правильного рішення».
Саме послідовний художній підхід і увага до сенсу образу стали однією з причин, чому у 2025 році Марта Сирко ввійшла до списку Forbes «10 Women Preserving and Shaping Ukrainian Art and Culture»: «Це було приємне визнання, але я сприймаю його не як особисту перемогу, а як знак того, що українське мистецтво сьогодні звучить у світі. Для мене важливо не стільки бути в списках, скільки мати можливість говорити про теми, які мене хвилюють, і бути почутою. Після цього справді стало більше міжнародних запрошень, співпраць і виставкових проєктів. Але найбільшою цінністю для мене є не сам статус, а відповідальність, яка з ним приходить. Коли твою роботу бачить більше людей, ти ще більше усвідомлюєш, що кожен образ формує те, як світ бачить Україну».
Окрім власних мистецьких проєктів, Марта Сирко працює над розвитком візуальної освіти. У 2025 році вона заснувала OBRA School — школу художнього бачення та візуального мислення: «Я багато років вивчаю історію мистецтва. За цей час я помітила парадокс: ми ще ніколи не бачили стільки зображень — і, здається, ще ніколи не дивилися на них так швидко. У нас так багато всього навколо, що ми не завжди маємо можливість уповільнитися й подумати.
Людей часто вчать працювати з інструментом — камерою, світлом, композицією, — але значно рідше допомагають зрозуміти, що саме вони бачать і що хочуть сказати. Тоді я поставила собі просте запитання: чи можна допомогти людині навчитися бачити світ уважніше?
Саме з цього запитання почалася робота над створенням власної мистецької школи».
Для Марти школа стала не стільки про технічні навички, скільки про здатність формувати власний погляд.
«Для мене бачення — не вроджений талант, доступний лише художникам. Це здатність, яку можна розвивати. Ми бачимо не тільки очима — ми бачимо через власний досвід, пам'ять, знання й чутливість. Навчитися бачити означає навчитися помічати більше, встановлювати зв'язки, ставити запитання і формувати власну думку».
Власна школа виросла з авторського курсу та бажання фотографки ділитися власним способом роботи з образами. Багато хто з учнів Марти вже відкрили власні виставки, створюють проєкти та співпрацюють із різними брендами, інституціями й організаціями.
Говорячи про історію мистецтва, бачення і способи створення образів сьогодні, неможливо оминути тему штучного інтелекту, який дедалі активніше впливає на візуальну культуру: «Штучний інтелект уже сильно змінює індустрію. Він бере на себе багато технічних процесів, і це нормально — технології завжди змінювали мистецтво. Але я думаю, що через це ще ціннішою стає людська здатність бачити. Сьогодні питання вже не в тому, хто швидше створить красиве зображення. Питання в тому, хто має що сказати. Саме тому я вважаю, що майбутнє належить не тим, хто найкраще володіє інструментами, а тим, хто здатний мислити, формулювати власну позицію і створювати образи, які народжуються з особистого досвіду».
«Технології можуть допомогти реалізувати ідею, але вони не можуть прожити життя замість людини. Саме людський досвід і здатність бачити залишаються основою справжнього мистецтва».
