Мистецтвознавці та активісти відновлюють справедливість, повертаючи нашим митцям право на їхню українську ідентичність у світі. Багато шедеврів, що довгий час привласнювалися Росією, визнаються українськими — і ця тенденція тішить. Це є важливим кроком у захисті національної ідентичності та визнанні внеску України у світове мистецтво.
Спеціально для Harper's Bazaar Ukraine комунікаційна менеджерка агенції та ГО Port of Culture Діана Цимбал розповіла про те, як українське мистецтво повертає свою ідентичність. Зокрема поділилася історіями переатрибуції мистецьких шедеврів, в тому числі зміну назви картини Едгара Деґа з «Російські танцівниці» на ту, яка відповідає полотну. А також розказала про зусилля українських активістів у боротьбі з впливом колоніальної політики РФ на культурну спадщину України, зокрема про повернення «скіфського золота» та інших цінностей, викрадених під час анексії Криму.
Російська колоніальна політика в українському мистецтві
Протягом століть Росія вела загарбницьку політику і систематично привласнювала досягнення багатьох українських митців, називаючи їх своїми. Засновник супрематизму та автор «Чорного квадрату» Казимир Малевич взагалі-то має польське походження, але з самого дитинства ідентифікував себе як українець і говорив, відповідно, українською. Проте досі точаться дискусії щодо того, чий він, той авангардист. Для нас відповідь очевидна — наш, проте російська пропаганда активно працювала на закордонну аудиторію, тому подекуди це треба доводити.
Не тільки Малевича намагалися вкрасти до списку культурного осередку країни-агресора. Таких відомих постатей, як Василь Єрмилов, Олександра Екстер, Абрам Маневич, Фелікс Лемберський, Давид Штеренберг, Віктор Корецький, Семен Фрідлянд, Джон Грехем, Мирон Лечай тощо, завдяки українським ініціативним групам таки визнали українськими митцями.
Переатрибуція і боротьба за справедливість
Сьогодні українські мистецтвознавці активно працюють над відновленням історичної справедливості. Цей процес відомий як переатрибуція. Один з успішних прикладів — торішня зміна назви картин Едгара Деґа в Національній галереї в Лондоні та в The Metropolitan Museum of Art у Нью-Йорку з «Російські танцівниці» на «Танцівницю в українському вбранні».
Водночас у грудні 2022 року The Metropolitan Museum of Art вирішив змінити атрибуцію робіт відомих художників Іллі Рєпіна та Архипа Куїнджі. Раніше ці митці вважалися російськими, але завдяки зусиллям таких активістів, як Оксана Семенік, яка у своєму акаунті Х Ukrainian Art History привернула увагу понад 17 000 підписників і змусила багато впливових музеїв переглянути свої колекції, музей визнав їхнє українське походження. Тепер у каталозі установи зазначено, що Рєпін народився в українському містечку Чугуїв, а Архип Куїнджі — у Маріуполі.
Саме на ґрунті українських традицій Ілля Рєпін формував свої погляди та навички. Митець відомий своєю картиною «Запорожці пишуть лист турецькому султанові», яка може підкреслити його зв'язок з Україною, а також іншими його історичними полотнами, наприклад «Вечорниці».
«Запорожці пишуть лист турецькому султанові», Ілля Рєпін
«Вечорниці», Ілля Рєпін
Це одна з картин, де Рєпін, якого також зараз називають Ілля Ріпа (походить з козацького роду), зображує українське народне життя, посиденьки з піснями, танцями та різними розвагами. Робота зображує колоритний український побут і народні традиції — хто після цього наважиться сказати, що він росіянин.
Українську культуру не можна уявити без Архипа Куїнджі, видатного художника, який прославився своїми пейзажами, серед яких «Чумацький шлях в Маріуполі». Тема роботи закладена в самій назві, а місто Архип обрав не випадково, адже саме там народився. Полотно віддзеркалює історичний контекст чумацького промислу, що є важливим для збереження української культури. Проте перемоги на культурному фронті настільки ж часті, як і поразки.
Навіть найвидатніші шедеври можуть стати предметом мистецького пограбування. У лютому 2024 року зʼявилась інформація, про те, що Росія планує виставити на аукціон картину Івана Айвазовського «Місячна ніч», яка незаконно потрапила до музею в вже окупованому Криму. Пізніше офіційні ресурси підтвердили інформацію про її продаж, майже за один мільйон доларів. Це не лише втрата для української культури, а й загроза нашій культурній спадщині та прецедент для міжнародного законодавства.
Українські митці у світовому контексті
Відновлення історичної справедливості — це важливий крок у поверненні досягнень українського мистецтва його справжнім творцям. Повертаючись до творчості Казимира Малевича, як яскравого представника українського авангардизму, бачимо його відданість темі українства. Зокрема, у картині «Селяни» він символічно зобразив селян без рук, що можна розглядати як натяк на колективізацію українського села, що відбувалася заради ідеологічних цілей. Яскраві протести Малевича проти радянської влади також висвітлювались в роботі «Де серп i молот, там смерть і голод», що написана під час Голодомору у 1932-1933 роках.
«Селяни» або «Поневолена Україна», Казимир Малевич, приблизно 1932 рік
Одним із відомих українських митців, який активно використовує українську мову у своїй творчості, є режисер Олег Сенцов. Історія його життя так само складна, як і його роботи. Після визволення з російського полону, він зосередився на створенні фільмів українською мовою, спрямованих на розповідь про історію, культуру та сучасність України. Його стрічка «Носоріг» розповідає про складну українську буденність 1990-х років, кримінальний світ пострадянської України та історію бандита Носорога. Головну роль зіграв відомий український військовий та громадський діяч Сергій Філімонов, який став важливим символом боротьби у російсько-українській війні.
Афіша до фільму «Носоріг»
«Протягом тривалого часу "велика" російська культура століттями породжувала в українцях відчуття меншовартості та враження, що вони нічого не можуть. Однак сьогодні ця ідея зазнає поразки. Від початку Революції гідності та під час російсько-української війни суспільство та митці активно шукають відповіді на питання ідентичності та національної гордості. Художники завжди випереджають час, даючи відповіді на запитання, які суспільство ще навіть не поставило. У своїх роботах сучасні українські митці висвітлюють безстрашність, боротьбу та дух українського народу.
Наша команда має стратегічне завдання залишатися в Україні, працювати над висвітленням українських митців та відновленням культурної спадщини. Повернення історичної справедливості важливе не лише для нас, але й для сучасної української молоді. Вони розуміють, що є нащадками великих особистостей і не мають обмежень у своїх можливостях. Велич культури побудована на українських душах, і ми маємо обов'язок це підкреслювати та розвивати»,
— впевнена Юліана П’яних, артменеджерка та директорка агенції та ГО Port of Culture.
Боротьба за правду
Важливою подією є повернення культурних цінностей, а саме «скіфського золота», що РФ викрала після анексії Криму у 2014 році. Майже десять років знадобилося для того, щоб завдяки нашим партнерам з Нідерландів експонати знову опинилися в Україні, де і мають бути з історичного та ідеологічного погляду.
Вагомою подією також стало повернення до України у 2021 році картини Михайла Паніна «Таємний виїзд Івана Грозного перед опричниною», яку викрали під час Другої світової війни. Вона вважалася втраченою, проте завдяки зусиллям українських та американських фахівців її знайшли в США і повернули до України.
А ось картина Василя Єрмилова, яка довгі роки висіла в музеї MoMA в Нью-Йорку догори дриґом і була помилково підписана як робота російського художника. Завдяки зусиллям активістів її нарешті перевернули, і через цю незначну дію вона набула правильних значень. Це не просто абстрактна літера Б, для українців це важливий символ, який означає нашу спільну та завзяту боротьбу.
Фото: moma.org
Авторка тексту: Діана Цимбал
