Наприкінці травня Netflix представив один із найочікуваніших нових серіалів — чорну комедію «Сирени», засновану на п'єсі Моллі Сміт Мецлер Elemeno Pea. Попри заявлений жанр, шоу пропонує багато драматичних поворотів, занурює глядачів у темні таємниці минулого головних героїв, змушує їх гадати, хто є справжнім злодієм, та у фіналі готує твіст, який змінює все.
Дія серіалу розгортається на вигаданому острові Порт-Гейвен, у розкішному маєтку подружжя Пітера (Кевін Бейкон) та Мікаелли Келл (Джуліанна Мур). Хоча візуально локація нагадує елітні пляжні будинки Нової Англії, зйомки шоу проходили в штаті Нью-Йорк.
Мікаелла — вишукана жінка, що має строгі вимоги до всіх, хто на неї працює. Колись вона була успішною адвокаткою, та після того, як вийшла заміж за мільярдера Пітера, покинула кар'єру і сфокусувалася на оздобленні будинку, організації світських прийомів і роботі благодійного фонду, що дбає про захист диких птахів.
Мікаелла має чіткий розпорядок дня та не уявляє свого життя без молодої асистентки — Сімони (Міллі Алкок). Героїня задоволена не тільки стилем помічниці, який абсолютно відповідає її смаку, а й її готовністю вирішити будь-яку проблему, навіть абсурдну. Зокрема, Сімона слідкує за тим, щоб ніхто з персоналу будинку не їв хліба, адже Мікаелла це заборонила, заспокоює начальницю вночі, коли її чоловіка немає поруч, дозволяючи їй спати у своєму ліжку, та слідкує за кольорами квітів, що можуть роздратувати Мікаеллу.
Героїня Джуліанни Мур має дещо ексцентричний образ. Мікаелла прагне бути особливою і здаватися духовно просвітленою, однак перетворюється на кліше дружини заможного чоловіка. Вона зростається зі своєю маскою так міцно, що роздивитися справжній характер жінки неможливо аж до фіналу. Нагадуємо, що у творчому доробку виконавиці ролі Джуліанни Мур премія «Оскар», нагороди Берлінського та Венеційського кінофестивалів. Серед найвідоміших проєктів акторки стрічки «Великий Лебовські», «Магнолія», «Години», «Все ще Еліс» і «Травень, грудень».
Сімона вважає, що знайшла ідеальну роботу та нарешті контролює своє життя. Героїня мала складне дитинство, та у Порт-Гейвені змогла зануритися у світ розкоші, завести роман із заможним нащадком і забути про напружені стосунки з родичами. Аж ось на порозі маєтку з'являється її сестра Девон, і крихкий баланс порушено. Образ Сімони втілила на екрані Міллі Алкок, зірка фантастичного шоу «Дім дракона», а Девон зіграла Меган Фейгі, відома за проєктами «Гарна дружина», «Білий лотос» та «Чудова пара».
Девон мала алкогольну залежність, не раз потрапляла за ґрати, але виявилася єдиною, хто дбає про хворого батька. Вона вривається до «красивого» життя Сімони, щоб змусити її взяти на себе відповідальність. Неочікувана зустріч сестер виливається у напружений конфлікт, у процесі якого глядачі дізнаються, як кожна з героїнь заперечує своє минуле та рятується від нього. І це стосується не тільки Сімони та Девон, а й Мікаелли, що на початку здається недосяжною та ідеальною.
Контраст двох світів підкреслюється одягом персонажів. Якщо Девон постає перед глядачем у грубих шкіряних чоботах та образі total-black, то гості вечірок у Порт-Гейвені незмінно вдягнені в принтовані сукні-футляри з квітково-фруктовими орнаментами, а для чоловіків — це барвисті блейзери з вишитими на них качками чи лобстерами.
Художниця по костюмах Керолайн Данкан зазначає, що вона навмисно використала цю гіпертрофовану естетику «блакитнокровного» літнього гардероба. Зокрема, дизайнерка надихалася стилем препі, який добре відомий нам за іншим популярним серіалом «Пліткарка».
Хоча «Сирени» — це не трилер чи детективна загадка, серіал тримає в напрузі до останнього епізоду. В фокусі авторів проєкту опиняється не тільки тема пропрацювання психологічної травми, токсичних стосунків і співзалежності, але й взаємозв'язків між жінками, що змагаються за владу та втрачають себе через те, що не здатні діяти разом. Натомість вони продовжують грати за застарілими патріархальними правилами. Втіленням цих стереотипів стає персонаж Пітера Келла (Кевін Бейкон). У фіналі автори проєкту залишають надію на те, що героїні зможуть змінити правила гри — принаймні хтось із них.
