«Диспаратес», Музей Ханенків
З нагоди 280-ї річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої Музей Ханенків уперше представив в Україні знамениту серію гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). Виставка складається з трьох взаємопов’язаних частин: творів Гої, 23-метрового розпису від харківської дитячої артстудії Aza Nizi Maza, у якому серію художника переосмислено як сновидіння про дорослішання вигаданої підлітки Франциски Талан, а також текстових рефлексій сучасних авторок, створених у межах відкритого опенколу. Експозиція розгорнулася в чотирьох залах Музею Ханенків і триватиме з 3 квітня до 26 липня 2026 року.
«Проєкт 365 "Час не потрібен"», Музей Ханенків
З 21 березня до 17 травня у Музеї Ханенків триватиме виставка Гамлета Зіньківського — українського художника, який працює з графікою та стритартом. Проєкт 365 «Час не потрібен» — це новий цикл митця. Щодня протягом 2025 року художник створював один малюнок. Річні серії — тривалий метод Зіньківського. З 2013 року він що два роки створює графічні щоденникові цикли, повертаючись до цього формату та спостерігаючи за власною графікою, зміною ритму, формату і внутрішньою зібраністю. Проєкт 365, ключовий у творчості Гамлета, є демонстрацією прагнення до самовдосконалення та дисципліни. У планах художника — створити 10 таких серій і врешті представити їх разом.
«Віч-на-віч з В. Котарбінським», Київська картинна галерея
На виставці представлено 7 робіт польсько-українського художника Вільгельма Котарбінського, серед яких знаменитий живописний твір майстра «Жертва Нілу», панно «Жінка з голубами» та «Жінка з глеком», створені митцем для помешкання Богдана та Варвари Ханенків, робота «Пісня ранку» та інші. Відчуваючи хиткість буття на зламі епох, художник звертався до теми вічності, питань життя і смерті, фантазійних, загадкових та метафізичних сюжетів. Творчість Котарбінського насичена образами ірреального світу, які існують немовби на межі між дійсністю та сновидінням. Під час духовної кризи та цивілізаційних викликів, які переживає сьогодні людство, містичне звучання та есхатологічне світобачення художника знаходить особливо емоційний відгук.
«Карпати. Ці гори не знають покори», Київська картинна галерея
Міжмузейний проєкт «Карпати. Ці гори не знають покори» відкриває багатогранний образ гірського краю через краєвиди, портрети мешканців Карпат та жанрові сцени. В експозиції представлені живописні, графічні та декоративно-прикладні твори українських митців 1950–1970-х років. У фокусі уваги — художники-шістдесятники, для яких Карпати стали духовною опорою в процесі відродження національного мистецтва. На виставці можна побачити роботи Веніаміна Кушніра, Любові Панченко, Йосипа Бокшая, Адальберта та Яноша Ерделі, Ернеста Контратовича, Гаврили Глюка, Золтана Шолтеса, Антона Кашшая, Адальберта Мартона, Володимира Сидорука, Миколи Глущенка, Сергія Шишка, Миколи Максименка та Романа Сельського. Окремий акцент зроблено на ілюстраціях Георгія Якутовича до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», а також його ліногравюрах із серії «Люди села Дземброня».
«Радість», PinchukArtCentre
У масштабному груповому проєкті PinchukArtCentre «Радість» українські та міжнародні художники й художниці досліджують одну з найважливіших емоцій, що надає нам сил у важкі часи. Виставка постає з бажання почати розмову про те, що підтримує українців і українок сьогодні, наскільки різноманітною може бути радість в умовах війни, та як вона стає рушійною силою, що нас об’єднує, допомагає боротися, не втрачати свою особистість та жагу до життя. В експозиції представлені роботи Катерини Алійник, Лесі Васильченко, Раяна Ґандера, Таcіти Дін, Анни Звягінцевої, Алевтини Кахідзе, Павла Ковача, Каті Лесів, Катерини Лисовенко, Ірини Лоскот, Сімоне Пост, Ашфіки Рахман, Деніела Тернера, Тамари Турлюн, Альваро Урбано, Романа Хімея та Яреми Малащука, і Жуліана Шар’єра. Побачити експозицію можна буде з 27 березня до 30 серпня.
Ашфіка Рахман, «Than Para — Немає землі без нас», 2025–дотепер. «Радість», 2026. PinchukArtCentre. © Фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio
«Не питаючи дозволу», PinchukArtCentre
Виставка Дослідницької платформи PinchukArtCentre «Не питаючи дозволу» об’єднала роботи українських художників та художниць, створені між двома революціями — з 2004 до 2014 року, — у яких тіло постає інструментом самовизначення та спротиву. Відстоюючи рівні права й важливість особистих свобод, митці розширювали межі сприйняття та створювали нові можливості для наступних поколінь українських авторів. Цей період утвердив важливість обʼєднання в спільноти, що давало змогу безпосередньо впливати на політичні та соціальні процеси. Саме в таких горизонтальних зв’язках поступово формувалася сила громадянського суспільства. На виставці представлені роботи Пьотра Армяновського, Євгенії Бєлорусець, Анатолія Бєлова, Мирослава Вайди, Данила Галкіна, Анни Звягінцевої, Тараса Каменного, Алевтини Кахідзе, Аліни Клейтман, Марії Куліковської, Саші Курмаза, Сергія Мельниченка, Миколи Рідного, Лесі Хоменко та групи SOSкa.
Алевтина Кахідзе, «Я можу бути дівчиною з блакитними очима», 2005. «Не питаючи дозволу», 2026. PinchukArtCentre. © Фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio
«Чорнобиль. Обʼєкт укриття», Український Дім
24 квітня в Українському Домі відкриється виставковий проєкт «Чорнобиль. Обʼєкт укриття», що переосмислює та олюднює міф Чорнобиля як нашарування ландшафтів: культурного і природного, втраченого і віднайденого, наукового і магічного, катастрофи та прихистку. В експозиції Зона відчуження постає не як мовчазний свідок трагедії, а майже як містична сила, що притягує людей попри небезпеку. Художнє осмислення катастрофи 1986 року буде представлено через чорнобильську серію Марії Примаченко, твори Віктора Зарецького, Ади Рибачук та Володимира Мельніченка, Людмили Мєшкової, документальні фотографії Віктора Марущенка, твори й світлини художників-ліквідаторів Олега Векленка та Дмитра Нагурного та багатьох інших.
Анатолій Лимарєв, «Сонцесхід», NAMU
У Національному художньому музеї України триває виставка «Сонцесхід», присвячена творчості визначного українського художника, представника неофіційного мистецтва, майстра кольору та світла Анатолія Лимарєва (1929–1985). У п’яти залах музею представлено близько 100 творів живопису й графіки, а також архівні світлини, виконані самим Анатолієм та його дружиною Світланою Лимарєвою. Уродженець Донеччини, митець щоліта повертався з Києва до рідної Амвросіївки в пошуках особливого південного світла. Глибока любов до цієї землі робить Лимарєва справжнім апостолом степу. Мультимедійну інсталяцію для виставки створили художник Вітя Кравець і композитор Олексій Шмурак. Побачити експозицію можна до 21 червня.
«Ілюстротека. Українська ілюстрація в діалозі двадцятих», Мистецький Арсенал
У Мистецькому Арсеналі триває виставка «Ілюстротека. Українська ілюстрація в діалозі двадцятих». Експозиційний проєкт присвячено дослідженню сюжетів української графіки першої третини ХХ століття та їхнього зв’язку із сучасною ілюстрацією й мистецтвом. Серед представлених в експозиції митців та мисткинь — Георгій Нарбут, Іван Падалка, Тимко Бойчук, Софія Налепинська-Бойчук, Марія Котляревська, Василь Седляр, Павло Ковжун, Василь Кричевський, Сергій Конончук, Олександр Рубан, Михайло Жук та інші. Поруч із ними експонуватимуться роботи провідних сучасних українських ілюстраторів та ілюстраторок — Романи Романишин та Андрія Лесіва, Тані Якунової, Жені Полосіної, Ані Іваненко, Оксани Були, Анни Сарвіри, Грасі Олійко, Олександра Шатохіна та інших, — створюючи простір для діалогу.
«Коло весни», Avangarden
Експозиція Avangarden «Коло весни» про силу відновлення, спроможність відчувати красу та підтримку звʼязку з традицією. В цій виставці весна розглядається митцями як культурний і символічний перехід, процес трансформації і прийняття нового ритму. Селекція робіт формує діалог між поколіннями та художніми практиками. А простір галереї вводить у стан повернення до життя після зимового заціпеніння. В експозиції представлені роботи: Альони Андрєєвої, Олександра Бабака, Давида Бурлюка, Поліни Дмитриченко, Тараса Гайда, Павла Горобця, Віктора Єфіменко, Альбіни Колесніченко, Ольги Крикун, Єлизавети Миронової, Романа Михайлова, Валентини Новак, Марії Примаченко, Марфи Тимченко, Альони Шибунової, Сергія Шишко, Lisova3. Відвідати виставку можна до 27 квітня.
Ярини Федорів, «Flagrante», thesteinstudio
З 10 до 26 квітня у галереї thesteinstudio можна побачити персональну виставку «Flagrante» художниці Ярини Федорів. Експозиція представляє колекцію скляних гравійованих келихів, створених в зимовий період у Києві. Назва проєкту походить від фрази «in flagrante delicto» — юридичного терміна, який означає, що злочинця було спіймано під час здійснення злочину (на гарячому), або ж хтось став свідком таємної справи. Останні декілька років мисткиня працювала з рідкісною італійською традиційною технікою кільцевого гравіювання на склі. Практика художниці фокусується навколо роботи з прозорістю та віддзеркаленням. Ярина створює власну карту країни ніжності — образ нового побуту. На противагу умовам холоду, темряви, гудіння генераторів, світла свічок, шарів термобілизни та недосипу, це є спробою сформувати простір, наповнений ніжністю, у якому відсутній будь-який натяк на страждання.
Нікіта Кадан, «Нова цілісність», Павільйон 13
Мультидисциплінарний проєкт Нікіти Кадана, створений на замовлення RIBBON International, послуговується інструментами документального театру, в якому протези переосмислюються як свідки. Робота розмірковує про те, як цілісність руйнується й відновлюється — на суспільному, територіальному рівнях і в самому тілі, — спираючись на інтерв'ю з українськими ветеранами, чиї розповіді розгортаються у просторі. Через кінетичні скульптури та звуковий ландшафт, створений музикантом Клеменсом Пулом, «Нова цілісність» виводить на перший план пережитий досвід вразливості та стійкості. Поряд з інсталяцією представлена архівна експозиція робіт, що формують візуальну та концептуальну основу проєкту, зокрема малюнки, графіка та живопис Анатоля Петрицького, Отто Дікса, Генріха Герле, Люсі Іванової, Олени Субач, Михайла Палінчака, Марти Сирко та інших. Відвідати виставку можна до 31 травня.
Павло Маков, «Абракадабра», Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького
24 квітня у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відбудеться відкриття виставки Павла Макова «Абракадабра» в межах святкування 770-річчя міста. Це перша повна презентація циклу робіт, над яким художник працював починаючи з 2014 року, а завершив у 2025-му виходом однойменного артбуку у видавництві ist publishing. Експозиція розкриває магістральні теми всієї практики митця, якими є місто і місце. Але, на відміну від попередніх великих проєктів художника («Місце», «Сади», «Paradiso Perduto»), в «Абракадабрі» місто поступово деконструюється, а місце — порожніє. Для виставки у Львові Павло Маков створить також нову роботу безпосередньо в просторі музею: бінарним кодом відтворить цитату з важливого для нього роману Італо Кальвіно «Міста незримі». Відвідати виставку можна до 7 червня 2026 року.
«Енеїда Базилевича», Ya Gallery
Ya Gallery в Києві представила виставку до 100-річчя художника Анатолія Базилевича, автора культових ілюстрацій до поеми Івана Котляревського «Енеїда». В межах експозиції можна побачити оригінали ілюстрацій, ескізи та архівні матеріали, що сформували «Енеїду» як самостійний мистецький феномен і один із ключових візуальних кодів української культури ХХ століття. Серія робіт митця постає як графічний роман своєї епохи і водночас як жива історія, що продовжує трансформуватися. Проєкт відкрився паралельно з виставкою «Нескінченна Енеїда» під кураторством Павла Гудімова в Театрі Франка, що досліджує феномен «Енеїди» в українському мистецтві.
Катерина Алійник, «Завжди нове, завжди насичене», Voloshyn Gallery
До 26 квітня в галереї Voloshyn Gallery можна побачити персональну виставку Катерини Алійник «Завжди нове, завжди насичене», кураторкою якої стала Мілена Хомченко. Мисткиня запитує: що існує за драпіруваннями, які розділяють нас у світі війни та світі краси? Або ж, навпаки, вони єдині? Адже насправді жоден із них не заперечує і не перериває існування іншого. Війна змінює все — зокрема те, як ми бачимо навколишню реальність. Природа, яка існує за власними законами, раптово стає фоном або ресурсом. Але є речі, які лишаються поза досяжністю будь-якого лиха. Краса не зникає остаточно — вона просто чекає, поки ми знову навчимося її помічати.
Олександр Сухоліт, «Мій Едем», Art Ukraine Gallery
З 16 квітня до 24 травня в оновленій Art Ukraine Gallery можна побачити персональну виставку Олександра Сухоліта «Мій Едем». Упродовж десятиліть митець формував власну міфологію, в якій скульптура, графіка та живопис існують як єдиний організм. «Сакральна енергія, яка для художника є ключовим джерелом натхнення, відчувається фактично в кожному з його творів. Саме за таку унікальну авторську манеру відображення скульптурних образів Олександра Сухоліта часто класифікують як одного з основоположників та подвижників стилю нео-архаїки», — зазначає засновниця Art Ukraine Gallery Наталія Заболотна.
Рената Асанова, «Хребетні», Garage 33
10 квітня в просторі Garage33 Gallery-Shelter відкрилася соло-виставка кримськотатарської художниці Ренати Асанової. Проєкт постає з досвіду переміщення, втрати та неможливості повернення до попередньої форми. Водночас він звертається до теми невпинного мутування задля продовження існування. Центральний образ проєкту — керамічні обʼєкти, що фіксують стан організму, який більше «не витримує», але продовжує існувати. Ці форми знаходяться десь між тілом і рослиною, між кісткою і корінням — їх можна читати як анатомію психіки або як ботанічну антропологію. Поруч із керамікою розгортаються текстильні структури — кокони, шатра, тимчасові укриття, що є проживанням досвіду дому. Побачити виставку можна до 10 травня.
«Дивлячись у розриви», Jam Factory Art Center, Львів
До 17 травня у Jam Factory Art Center можна побачити проєкт «Дивлячись у розриви IV» під кураторством художника Нікіти Кадана. Він є частиною виставкового циклу, що дивиться на історію та сучасність українського мистецтва як на орнамент розривів, втрат і відсутностей, у якому те, що є, — це лише рамки для того, чого немає. Цикл складається з окремих розділів, попередньо представлених у Voloshyn Gallery в Києві (2024), просторах Артсвіту та DCCC у Дніпрі (2025), галереї ART FRONT у Токіо (Японія, 2026), а також ландшафтних виставок у Соколовсько (Польща), Берліні (Німеччина) та на острові Тешіма в Японії. Головним мотивом львівської частини проєкту є тема самотності та стосунків між «я» і «ми», які формує досвід війни. В експозиції представлені роботи Олега Голосія, Марії Примаченко, Жанни Кадирової, Давида Чичкана, Павла Макова, Яреми Малащука та Романа Хімея й інших митців.
«Хмарне сховище», Центр сучасного мистецтва M17
У березні Центр сучасного мистецтва М17 представив другу частину масштабного проєкту «Хмарне сховище» в межах XVІІ платформи культурних ініціатив «Новітні спрямування». Виставка актуалізує суспільну дискусію про мистецтво як спосіб осмислення минулого, крихкість культурної спадщини, війну як чинник формування нової пам’яті в Україні та межі цифровізації людського досвіду. «Легенда про Александрійську бібліотеку, в якій згоріли найцінніші праці античних філософів, доводить, що варто будувати не одну найкращу бібліотеку, а тисячі — по всьому світові. Сьогодні, з новою хвилею варварства, що охопила світ, ця стратегія досі залишається актуальною», — підкреслюють на сторінці проєкту. Відвідати виставку можна до 19 червня.
«Ода Соні», Музей сучасного мистецтва Одеси
У Музеї сучасного мистецтва Одеси триває виставковий проєкт «Ода Соні», присвячений одній з найвідоміших художниць ХХ століття — Соні Делоне. Творчість мисткині вирізняється універсальністю та охоплює широкий спектр практик: живопис і графіку, текстиль і моду, кераміку, сценографію, книжковий і промисловий дизайн. В експозиції представлені роботи не тільки Соні Делоне, але й таких митців, як Дмитро Ерліх, Валерія Єрьоменко, Олена Жернова, Яна Кушнір, Олександра Луценко, Вікторія Моргунов, Тетяна Нестеренко, Франсуаза Оз, Ілля Петров, Михайло Рева, Анна Руснак, Володимир Уманенко та Єлизавета Широкова. Відвідати виставку можна до 31 серпня.
