McQueen повертається до Лондона з колекцією весна-літо — 2027

Цього сезону McQueen створив одну з головних сенсацій Лондонського тижня моди: бренд залишив Париж і повернувся до міста, де почалася його історія. Колекцію весна-літо 2027 року Шон Макгірр представив у Лондоні — вперше відтоді, як очолив дім. Для показу обрали Undercroft у Lincoln’s Inn — підвальний простір із кам’яними склепіннями, історія якого сягає XVII століття. Локація могла б натякати на щось урочисте й майже церемоніальне, якби не одяг: Макгірр зіштовхнув історизм цього місця з бунтарською енергією лондонської ночі, рейвів і клубної культури.

Ренесанс після опівночі

Однією з відправних точок колекції стало «Хрещення Христа» П’єро делла Франческа — картина, яку дизайнер пам’ятає ще зі студентських років. Проте замість буквальних цитат із Ренесансу Макгірр працює радше з відчуттям сакральності. Він втілює його через видовжені пропорції, драпування, декоративні поверхні, золото й срібло. А потім впускає в цей релігійний сюжет бунтарську атмосферу рейву.

Звідси спортивний трикотаж і сітка, перфорована шкіра, кислотні спалахи кольору, платформи й зачіски, в яких легко впізнати дух британської клубної сцени 1990-х. У результаті колекція постійно балансує між церемонією та хаосом, наче її герої вийшли зі старої каплиці й опинилися на вечірці, яка закінчиться далеко після світанку.

Британська класика по-новому

Важливою частиною колекції став британський тейлоринг. Над костюмами команда McQueen працювала разом із Huntsman — ательє Savile Row, з яким свого часу співпрацював і Лі Макквін.

Класичний крій Макгірр переосмислює через гострі плечі, підкреслені талії та перебільшені пропорції. Так дизайнер повертається до одного з ключових кодів McQueen, але адаптує його до власної естетики.

Черепи, метал і трохи небезпеки

Зв’язок з архівами дому цього разу відчувається особливо сильно. До роботи над колекцією долучився ювелір Шон Лін — давній соратник Лі Макквіна й автор багатьох прикрас, що стали частиною історії бренду.

Метал тут перетворюється майже на ще один матеріал одягу. Найефектніший приклад — сукня, зібрана з безлічі з’єднаних між собою черепів. В інших образах з’являються металеві листки, які розсипаються по тканині, жорсткі коміри та прикраси, схожі водночас на коштовності й обладунки.

Навіть найромантичніші сукні Макгірр не залишає бездоганними. Корсети, портупеї (харнеси), металеві елементи й навмисно змінені пропорції додають їм тієї невеликої дози дискомфорту, без якої McQueen складно уявити.

Повернення додому

За останні сезони Шон Макгірр уже встиг приміряти на McQueen різні інтонації, однак саме повернення до Лондона виглядає важливим кроком у пошуку власної версії бренду. Цього разу дизайнер звертається не до конкретного періоду з архіву, а до середовища, з якого колись виріс сам McQueen: британського тейлорингу, клубної культури, готики, мистецтва й любові до витончених речей, у яких завжди є загадка та крапля тривоги.

І можливо, саме Лондон виявився найкращим місцем, щоб нагадати: McQueen ніколи не був брендом про бездоганну красу. Набагато цікавіше стає тоді, коли в ній щось іде не за планом.

---