Цього сезону модні доми змагаються в тому, хто краще передасть атмосферу кіно у своїх рекламних кампаніях. Але, здається, ніхто не зробив це настільки відверто і поетично, як креативний директор Alaïa Петер Мюльє. Для колекції літо-осінь — 2025 він створив кампанію, яка більше нагадує повноцінний фільм, ніж класичний рекламний ролик. І тут ідеться не лише про візуальну естетику, а й про особливий спосіб мислення — сприймати моду як рух і живий образ, а не статичний кадр.
Мюльє зізнається, що натхненням для кампанії стали його улюблені фільми: «Фортепіано» Джейн Кемпіон, «Та, що танцює в темряві» Ларса фон Трієра, готичний «Грозовий перевал» Вільяма Вайлера та візуальна симфонія «Баррі Ліндон» Стенлі Кубрика.
«Ця кампанія була задумана свідомо як фільм, з ідеєю руху, яка є фундаментальною для Alaïa»,
— пояснюють у модному домі.
Ще одна унікальна деталь — знімання вперше відбулися виключно на відкритому повітрі, на північному узбережжі Франції, між мисами Кап-Блан-Не і Кап-Грі-Не. Місце вибране не випадково: величні скелі й різке море стали природною декорацією для історії про силу та свободу жінки Alaïa.
Фотографом виступив давній соратник Мюльє — Тайрон Лебон, який відповідав за статичні кадри, а відеоверсію вперше для дому зняв режисер Френк Лебон. У центрі сюжету ролика — моделі Лолі Баїя та Настасія Леґран. Вони водночас постають персонажами роману чи фільму і втіленням «жінки Alaïa»: чистої, сильної та навіть дикої, але водночас витонченої.
У колекції Мюльє одним із ключових мотивів стали тканинні «пончики» — кільця з матеріалу, які обрамлюють обличчя, плечі чи стегна. У зніманні ці елементи нагадують фламандські портрети або навіть вентиляційні отвори на палубах кораблів. Вони додають образам графічності та роблять їх схожими на мистецькі артефакти.
Цікаво, що у своїй роботі Мюльє спирався не лише на кінематограф, а й на літературу. Його надихали персонажі Джейн Остін, Вірджинії Вулф, Джорджа Еліота, Емілі Дікінсон та сестер Бронте. Однак усі ці культурні відсилання не читаються буквально. Вони наче розмиті в часі, адже вся кампанія витримана в чорно-білому форматі.
«Це стирає будь-яке фіксоване уявлення про час і простір»,
— кажуть в Alaïa.
Той самий ефект Мюльє застосовував і під час показу колекції в березні. Тоді критики відзначали, що в його речах можна було одночасно відчути Північну Африку і тінь єлизаветинських монархів. Але всі ці культурні пласти перепліталися настільки тонко, що радше нагадували звукову доріжку показу, де електронні біти нашаровувалися на вокал арабською мовою.
У новій кампанії Alaïa Мюльє вдалося створити унікальний синтез: природа як сцена, кіно як мова, література як підтекст і мода як головний герой. Усі ці елементи злилися в єдину візуальну поему, яка стирає межі між дисциплінами. Цим Alaïa нагадує, що сучасна мода здатна бути не лише трендом чи товаром, а самостійним мистецтвом — і водночас особистою історією, яку кожна жінка може прожити на власний лад.
