Цьогоріч румунський режисер Крістіан Мунджіу вдруге став лауреатом головної нагороди Каннського кінофестивалю — «Золотої пальмової гілки». Вперше він здобув її у 2007 році з картиною «4 місяці, 3 тижні і 2 дні», що розповідає про Румунію кінця 1980-х. У країні, де владу все ще зберігає комуністичний режим Ніколае Чаушеску, заборонені аборти. За сюжетом головна героїня все ж наважується на нелегальну процедуру, хоча це й дуже ризиковано.
Нова робота режисера — політична драма «Фіорд» також звертається до теми соціального протистояння, персональних свобод, упереджених оцінок та обмежень, які можуть зламати життя героїв, що не вписуються в систему. Дія стрічки відбувається вже не в Румунії, а у квітучій та живописній Норвегії з її фіордами, водоспадами та льодовиками. Однак у стрічці Мунджіу вона не здається такою ідеальною.
Головні ролі в картині зіграли Себастіан Стен, відомий за серіалом «Пліткарка», супергеройською франшизою «Месники» та біографічною картиною «Учень. Історія Трампа», і Рената Реінсве — призерка Каннського кінофестивалю за роль у трагікомедії «Найгірша людина у світі» та номінантка на премії «Оскар» і «Золотий глобус» за роль у драмі «Сентиментальна цінність».
У новій драмі Крістіан Мунджіу акцентує на протистоянні двох родин і двох абсолютно різних світоглядів: релігійного консерватизму та соціального лібералізму.
Сім’я Георгіу переїздить до віддаленого норвезького селища, сподіваючись на краще майбутнє для дітей. Лісбет — медсестра за фахом і норвежка за походженням, а її чоловік Міхай — румунський аерокосмічний інженер. У пари п’ятеро дітей, яких подружжя виховує відповідно до своїх релігійних поглядів. Георгіу — євангелісти, що не планують відмовлятися від своїх переконань, зокрема вони можуть карати дітей за порушення правил і не дозволяти їм дивитися YouTube.
Після переїзду родина зближується із сусідською парою, родиною Гальберґів, — їхні діти ходять в одну школу і починають товаришувати, незважаючи на різницю у вихованні. Одного дня старшу доньку сім'ї Георгіу, Елію, помічають у школі із синцем на тілі, що стає приводом для місцевої громади звинуватити її батьків у домашньому насильстві.
Події розвиваються дуже стрімко, справа стає гучною та потрапляє на перші шпальти газет. Відмінність поглядів родини Георгіу та їхніх методів виховання лише посилюють підозри та суспільну недовіру. Проти батьків, які не підтримують прогресивну культуру, починають цивільний і кримінальний процеси, розлучаючи з дітьми.
У стрічці «Фіорд» немає однозначних героїв та антигероїв. Подружжя Георгіу транслює консервативні цінності й частково обмежує свободу своїх дітей і їхні власні голоси, хоча й дбає про них. Водночас самих батьків у суді засуджують автоматично, ігноруючи аргументи захисту та демократичні принципи.
Режисер досліджує питання співіснування в одному соціумі людей з дуже різними позиціями, вказуючи на те, що радикальність призводить до розколу, упередженості й трагічних наслідків.
Крістіан Мунджіу не боїться вказувати на недоліки прогресивної ліберальної системи, яка виключає зі свого поля «незручних» та «відмінних» людей. На церемонії нагородження в Каннах режисер зазначив: «Ми маємо зберігати можливість висловлювати сумніви щодо будь-яких питань, зокрема й чутливих».
