На 19-й Міжнародній архітектурній виставці у Венеції українська команда презентує виставку DAKH (ДАХ): Vernacular Hardcore.
«Дах — базовий елемент архітектури. Він слугує укриттям від негоди й надійно оберігає ритуали повсякденного життя. Але в умовах повномасштабної війни, коли боротьба ведеться також у небі, із застосуванням дронів, безпілотників та ракет, дах стає першою вразливою мішенню для влучання ворожих снарядів»,
— розказують про проєкт.
Він досліджує взаємодію між «вернакулярною спадщиною» традиційного українського сільського житла з «негайним вернакуляром», що виник у процесі самоорганізованої, стихійної відбудови, здійсненої в умовах воєнного часу.
«Вернакуляр» означає повсякденну розмовну мову притаманну певній громаді та місцевості, лексику без словників. Але вернакуляр також відсилає до форм будівництва, яке відбувається без контролю професіоналів. Це архітектура без архітекторів.
«Ми розглядаємо слово “хардкор" у його оригінальному значенні, що походить з лексики вернакулярного будівництва, та означає різні уламки, брухт, фрагменти цегли, які разом складають основу, фундамент. Ми апелюємо до етики та політики відбудови, яка ґрунтується на крихкому, але непохитному “хардкорі” українського (і глобального) спільного; де маніфестуються та проявляються структури турботи, відновлення, солідарності та спротиву»,
— пояснюють куратори національного павільйону України Богдана Косміна, Міхал Муравськи та Катерина Русецька.
«ДАХ» виявляє амбівалентну межу між воєнним часом і повоєнною відбудовою, наголошуючи на тому, що процес відновлення завжди починається, попри те що руйнування і небезпека продовжують тривати; але також і на тому, що довготривалі стратегії відбудови можуть багато чому навчитися від укорінених знань.
При цьому в команді наголошують, що відбудова не має сенсу без безпеки, а безпеку неможливо здобути без боротьби: «Понад десять років українське небо зазнає безперервних атак російської військової машини. Належні та стійкі системи протиповітряної оборони залишаються далекою і, здавалося б, недосяжною метою. У відповідь на це над солом’яними, шиферними, дерев’яними, металевими та бетонними дахами — сільськими та міськими, вернакулярними та індустріальними — українці власноруч збирають величезне, летюче укриття: “дзижчачої” стріхи з дронів».
«Україна зазнає непоправних втрат внаслідок російської агресії, але вона також дуже динамічно відновлюється і стимулює інноваційні підходи до створення нового життєвого середовища. Цьогорічний український проєкт присвячений найбільш фундаментальному елементу будівлі — даху, який часто стає синонімом поняття дому»,
— коментує виставку Тетяна Філевська, комісарка Українського павільйону та креативна директорка Українського інституту.
