У жовтні галерея Velychko Gallery провела в місті Пафосі на Кіпрі виставку «Прекарні святкування», яка об'єднала чотирьох українських сучасних художниць, що взяли участь у січневій резиденції #CARV_25, — Ксенію Білик, Ольгу Штейн, Ольгу Марусин і Тамару Турлюн.
Нові роботи авторок балансують між святковістю та крихкістю, пам’яттю та забуттям — у пошуках візуальної мови для того, що не піддається вираженню словами. Центральним мотивом експозиції стає весілля, яке так і не відбулося через початок повномасштабного вторгнення. Ця ідея втілена в роботі Ольги Штейн.
Її скульптурна інсталяція зі столового срібла, увінчана фігурою птаха, одночасно нагадує і весільний торт, і покинуті обладунки. Вона зависає між величчю і порожнечею й апелює до перерваних ритуалів, коли святкові предмети стають мовчазними свідками відсутності та нездійснених мрій.
Експозиція досліджує простір між протилежними станами: зовнішнім блиском і внутрішньою вразливістю, автоматизмом відпочинку та неможливістю справжнього розслаблення. Вона пропонує візуальну мову для досвіду, який важко висловити, і спонукає замислитися, як із ним співіснувати.
«Після тривалої мобілізації зусиль — емоційних, фізичних, матеріальних — кожна пауза здається недоречною. І коли тіло нарешті опиняється в просторі, де від нього нічого не вимагають, спокій не приходить одразу — натомість з’являється внутрішній спротив»,
— зазначає кураторка виставки Олександра Погребняк.
Картина Ольги Марусин «Купальниця» зображує аморфну фігуру, оточену металевими стінами кабінки для перевдягання, що створює відчуття стриманості та нерухомості. Це відображено й у скульптурному об'єкті «Хвиля» — тонкому сталевому листі, на поверхні якого можна помітити вм'ятини та проколи, що символічно відображають мерехтіння моря.
Скульптури Ксенії Білик із серії «Клуб "Християнські чутки"» нагадують про археологічні скарби, але водночас протистоять урочистості історії. Вони виглядають як камені розміром з долоню — такі, що можна покласти на пляжну ковдру чи забрати з собою як сувенір. Невеликі історії, плітки та сучасні міфи Кіпру вигравіювані на об'єктах. Роботи художниці простежують, як пам'ять чіпляється за матерію, закріплюючи нас у сьогоденні й водночас переносячи в інше місце.
Інсталяція Тамари Турлюн «Заповідник» — це альбом, розміщений у лайтбоксах, який нагадує про літній відпочинок. Знімки, обрамлені бетоном, стають тихими пам'ятниками місцю та моменту в часі, символічному заповіднику, що сягає корінням у рідне місто художниці — Дніпро.
