У жовтні галерея Velychko Gallery провела в місті Пафос на Кіпрі виставку «Прекарні святкування», яка об'єднала чотирьох українських сучасних художниць, що взяли участь у січневій резиденції #CARV_25, — Ксенію Білик, Ольгу Штейн, Ольгу Марусин і Тамару Турлюн.
Нові роботи авторок балансують між святковістю та крихкістю, пам’яттю та забуттям — у пошуках візуальної мови для того, що не піддається вираженню словами. Центральним мотивом експозиції стає весілля, яке так і не відбулося через початок повномасштабного вторгнення. Ця ідея втілена в роботі Ольги Штейн.
Її скульптурна інсталяція зі столового срібла, увінчана фігурою птаха, одночасно нагадує і весільний торт, і покинуті обладунки. Вона зависає між величчю та порожнечею й апелює до перерваних ритуалів, коли святкові предмети стають мовчазними свідками відсутності та нездійснених мрій.
Експозиція досліджує простір між протилежними станами — зовнішнім блиском і внутрішньою вразливістю, автоматизмом відпочинку та неможливістю справжнього розслаблення. Вона пропонує візуальну мову для досвіду, який важко висловити, і спонукає замислитися, як із ним співіснувати.
«Після тривалої мобілізації зусиль — емоційних, фізичних, матеріальних — кожна пауза здається недоречною. І коли тіло нарешті опиняється в просторі, де від нього нічого не вимагають, спокій не приходить одразу — натомість з’являється внутрішній спротив»,
— зазначає кураторка виставки Олександра Погребняк.
Картина Ольги Марусин «Купальниця» зображує аморфну фігуру, оточену металевими стінами кабінки для перевдягання, що створює відчуття стриманості та нерухомості. Це відображено й у скульптурному об'єкті «Хвиля» — тонкому сталевому листі, на поверхні якого можна помітити вм'ятини і проколи, що символічно відображають мерехтіння моря.
Скульптури Ксенії Білик із серії «Клуб «Християнські чутки»» нагадують про археологічні скарби, але водночас протистоять урочистості історії. Вони виглядають як камені розміром з долоню — такі, що можна покласти на пляжну ковдру чи забрати з собою як сувенір. Невеликі історії, плітки та сучасні міфи Кіпру вигравіювані на об'єктах. Роботи художниці простежують, як пам'ять чіпляється за матерію, закріплюючи нас у сьогоденні, і водночас переносячи в інше місце.
Інсталяція Тамари Турлюн «Заповідник» — це альбом, розміщений у лайтбоксах, який нагадує про літній відпочинок. Знімки, обрамлені бетоном, стають тихими пам'ятниками місцю та моменту в часі, символічному заповіднику, що сягає корінням у рідне місто художниці, Дніпропетровськ.
