Сьогодні Тиждень моди — це глобальне шоу з багаторівневою драматургією, в якому зливаються творчість, технології, зіркові імена та потужна режисура. Подія, яка формує інформаційні приводи, фешн-агенду й образи майбутнього сезону. Дизайнери готують колекції по пів року, бренди вкладають мільйони в декорації, а фешіоніста з усього світу планують свої візити на покази заздалегідь — не лише заради натхнення, а й заради присутності в потрібному місці в потрібний час. З появою соцмереж мода перестала бути камерною подією лише для інсайдерів: тепер за куліси легко зазирнути з екрана смартфона.
Однак так було не завжди. Ще до початку глобалізації, задовго до того, як мода перетворилась на шоу в прямому ефірі, покази були камерними й навіть частково таємними. Усе почалося з ініціативи, яка мала радше приватний, ніж публічний характер.
Chanel Couture весна-літо — 1993
Chloe осінь-зима — 1997/98
Vivienne Westwood осінь-зима — 1996/97
Dries Van Noten весна-літо — 1997
Стилістка Марина Мартинів простежує, як модні подіуми — особливо в Парижі — пройшли шлях від вузького кола клієнтів до видовищ, які обговорюють у всьому світі. Від перших балів із сукнями-картинами до інсталяцій в Луврі та голограм на подіумі — як і коли мода почала говорити мовою великої сцени?
Перші кроки паризького модного показу
Насправді витоки того, що ми сьогодні називаємо Тижнями моди, сягають середини XIX століття. І, як не дивно, все почалося саме в Парижі. До перших спроб поєднати торгівлю та розваги заможні клієнти обирали персоналізовані примірки в кравецьких майстернях або користувалися виїзним форматом.
У ранній фазі розвитку паризької моди Чарльз Ворт — якого часто називають батьком високої моди — першим почав запрошувати клієнтів до ательє, де у практичному й демонстративному форматі презентував власні колекції. У XX столітті креативний Поль Пуаре почав демонструвати свої творіння наживо, перетворюючи презентацію на видовищне дійство. Однією з таких подій стала вечірка «Тисяча і друга ніч» 1911 року, де кутюр'є представив сукні у формі абажурів.
У 1920–1930-х роки стали знаковими для Парижа: світ голосно заговорив про елегантну та стриману Коко Шанель, креативну й сюрреалістичну Ельзу Скіапареллі та вишукану Мадлен Віонне. Покази того часу були радше камерними демонстраціями для вузького кола гостей, а не масштабними подіями.
Коко Шанель демонструє нещодавно розроблену сукню
Модель Гіслен де Бойссон демонструє білу сукню з тартановою обробкою для клієнтів Будинку моди Schiaparelli
Вечірні сукні Мадлен Віонне, фотографія Едварда Штайхена, 1930 рік. Музей Вікторії та Альберта, Лондон
Сукня Мадлен Віоне
Від Нью-Йорка до Парижа. Ера New Look як повернення модного статусу
Під час Другої світової війни, коли подорожі до Європи стали майже неможливими, модна публіцистка Елеонора Ламберт вирішила підтримати американських дизайнерів. Так у 1943 році з’явився перший у своєму роді Тиждень моди в Нью-Йорку — Press Week, який зібрав найталановитіших творців.
До цього американські журналісти та ретейлери здебільшого покладалися на французькі джерела, часто просто перекладаючи чи переписуючи матеріали з Парижа. Проте настав момент, коли в них з’явилися власні джерела
Париж, стурбований зростанням впливу Нью-Йорка, відповів у 1947 році гучним дебютом: Крістіан Діор презентував колекцію Corolle із культовим силуетом New Look. Це була перша колекція, яку дозволили знімати та широко висвітлювати у пресі. Відійшовши від лаконічного крою воєнного часу, Діор повернув елегантність, витонченість та жіночність, якої так не вистачало. І так Париж знову опинився в центрі модної мапи.
Модель Сьюзі Паркер у рожевому шифоновому ліфі та чорній спідниці з тюльпановими складками, з жакетом від Dior
Французький модельєр Крістіан Діор поправляє одну зі своїх вечірніх суконь. Париж, 1940-і роки
Крістіан Діор і Марі Вассерман
Ів Сен-Лоран і його вагомий вплив на народження прет-а-порте
Формат prêt-à-porter — дизайнерський одяг, готовий до носіння, — став справжнім проривом. Це не індивідуальний пошив, до якого звикли модники того часу, а дизайнерський одяг, створений за готовими лекалами та у стандартних розмірах. У 1966 році на лівому березі Сени відбувся справжній злам елітарності: Ів Сен-Лоран запустив лінію prêt-à-porter та бутик під власним іменем, представивши одну з найзнаковіших колекцій — Rive Gauche, де вперше запропонував високоякісний одяг у стандартних розмірах.
Вона стала абсолютно новим баченням жіночності та елегантності. Костюми-смокінги, тренчі, мілітарі-куртки, мінісукні — усе це стало доступним не лише для обраних. Сам бутик нагадував радше артгалерею: біле світло, металеві рейли, мінімалізм і стиль. Це був початок нової епохи у французькій моді.
Ів Сен-Лоран на фото біля свого першого лондонського магазину Rive Gauche на Нью-Бонд-стріт у Лондоні, день відкриття, 10 вересня 1969 року
Ів Сен-Лоран на фото під час спілкування з журналістами на відкритті свого першого лондонського магазину Rive Gauche на Нью-Бонд-стріт у Лондоні, 10 вересня 1969 року.
Подія, яка змінила все
The Battle of Versailles Fashion Show (1973) — благодійний показ у Версальському палаці, який зіштовхнув два світи: французьку класику й американський молодий дух та драйв. Участь узяли Ів Сен-Лоран, Емануель Унгаро, Крістіан Діор, Юбер де Живанші та П’єр Бальмен з французького боку, й Енн Клайн, Халстон, Оскар де ла Рента, Біллі Блас та Стівен Берроуз — з американського.
Як результат, перемога американської моди. Світ побачив, що на противагу театральним декораціям і старомодному виконанню прийшла нова ера — ера чистої енергії: рух, музика, свобода, моделі, які не просто крокували, а жили на сцені. Публіка вибухнула оваціями саме після американської частини. Усе це створило емоційно потужне шоу, після якого навіть французькі критики визнали США новою модною столицею.
Благодійний вечір «Битва за Версаль» та показ мод, 1973
Після Версаля покази ставали дедалі сміливішими
1984 рік. Тьєррі Мюглер влаштовує грандіозне шоу на стадіоні для 6000 глядачів.
Mugler осінь-зима — 1984/85
1998 рік. Александр Макквін представляє Joan — одне з найемоційніших шоу в історії моди, натхнене історією Жанни д’Арк. Завершальну сцену — спалення моделі на вогнищі — запам’ятали всі.
Alexander McQueen осінь-зима — 1998/99
Коли мода заговорила вголос: музика, настрій і нова подача
До 1950-х модні покази проходили у тиші — фокус був виключно на одязі, тому музичний супровід вважався навіть недоречним. Все змінилося з приходом новаторів, таких як Крістіан Діор та Ів Сен-Лоран, які почали використовувати музику як емоційний елемент шоу для підсилення колекції.
Локації також еволюціонували. Якщо до 1960-х років дизайнери перевагу віддавали камерним інтер’єрам, щоб створити елітну подачу та настрій VIP-заходу, то після «Версальської битви» почалася ера творчих експериментів: підбір локацій, що відповідали духу колекцій, став частиною концепції бренду.
Глядачі на показі мод Dior у Парижі, Франція, серпень 1955 року
Ів Сен-Лоран готується до показу мод у Бленгеймському палаці, 1958 рік
Паризький тиждень моди сьогодні
Час іде, системи прогресують, а творці експериментують ще більше. Сьогодні покази у Парижі ще драматичніші та епатажніші: бренди створюють ексклюзивні декорації, будують тимчасові палаци в центрі міста, перетворюють музеї на космічні станції, а одяг — на мову ідей. Тепер подіум — це і театр, і протест, і маніфест.
І що важливо — ці події стали доступними. Масштабність набирає обертів, і тепер кожен охочий може переглянути показ, увімкнувши свій смартфон, або ж переглянути готові фотозвіти одразу після його завершення, що робить моду більш доступною та інтерактивною для глядачів по всьому світу.
Saint Laurent осінь-зима — 2025/26
Valentino осінь-зима — 2025/26
Veronique Leroy осінь-зима — 2025/26
