Назар Стреляєв-Назарко — український художник, чиї картини використав французький модний дім Louis Vuitton у колекції осінь-зима 2026−2027. В інтерв’ю він поділився думками про перетворення своїх картин на принти для подіуму і як його мистецтво зазвучало в новому контексті світової моди.
ФОТО: Instagram / @nazarpararam. Photos by @s_zemliakov
Як виникла ідея співпраці й чи була пропозиція очікуваною для вас?
У креативній команді LV були знайомі з моєю творчістю, але, звісно, я не підозрював, що це може перерости у повноцінну колаборацію. Думаю, що дві мої картини з овечками 2023 року вдало співпали з баченням Ніколя щодо його нової колекції за духом, настроєм, кольорами та фактурами.
Здається, що це пасторальне, світле й неймовірно красиве шоу відкрило нову сторінку в історії модного дому, і для мене велика честь бути до цього причетним. Чи було це несподіванкою для мене? Безумовно, і величезним щастям.
У колекції одне з ягнят із вашої картини “перевзули” з гумових чобіт у чоботи з монограмою LV. Як ви сприймаєте цей жест — як іронію, трансформацію чи новий шар сенсу?
Думаю, усе одразу. Зрештою, монограма LV — це невід’ємна частина ДНК бренду, і в такій жартівливій манері вона стає частиною гри, а грайливість, як мені здається, була важливою складовою цієї колекції.
Ваше мистецтво часто працює з пам’яттю та спотворенням образів. Чи змінився сенс роботи, коли вона перейшла з галереї на подіум Louis Vuitton?
Думаю, що новий контекст завжди трохи змінює сприйняття твору мистецтва, і це непогано. Але в моєму випадку стався той самий «метч», адже новий показ Ніколя був натхнений спогадами засновника модного дому про його подорож із гір Юра до Парижа. Тож мій інтерес до пам’яті співпав з тематикою показу.
Спогади — це завжди подорож кудись у знайоме, але чомусь постійно змінне місце.
Яка історична подія чи образ настільки вже іронічні, що їм не варто додавати іронії, бо вони такі зашкварні, що навмисно й не придумаєш?
Думаю, що історія майже повністю складається з дурних безглуздостей, які часто призводять до колосальних трагедій. У історії дуже специфічне почуття гумору.
Робота Paramnesia, 2023
Ви народилися у Харкові, працюєте в Мілані, а тепер ваша робота з’являється у колекції французького дому. Наскільки для вас важливо, щоб український культурний код звучав у глобальному контексті? Чи можливо в епоху глобалізації це взагалі несуттєво?
Я щиро вірю, що українське мистецтво — невід’ємна частина європейської та світової сцени. Тому я не думаю, що роботи українських художників є екзотикою для Франції — ми говоримо родинними мовами. Звісно, дуже важливо, щоб українські митці звучали голосно, особливо в такі трагічні для України часи. Подібні до нашої з LV колаборації точно цьому сприяють, за що я безмежно їм вдячний.
Ви слідкуєте за модою?
Раніше слідкував значно більше, зараз мені радше цікаво, як і якого персонажа можна створити за допомогою одягу. Зокрема, це важливо для мого живопису, тому одяг — це й один із робочих матеріалів, і джерело натхнення.
Чи можна сказати, що ця колекція стала для вас новим способом показати мистецтво — не в музеї, а в русі, на тілі?
У певному сенсі, мої роботи опинилися саме в музеї, ба більше — в Луврі. Скажу чесно, це приємне відчуття! Але якщо серйозно, то акцент команди LV був зроблений саме на збереженні відчуття, що це картина. Тому на принтах не були обрізані оригінальні рами — живопис буквально експонується на одязі. Але, звісно, він починає рухатися, і це відчувається інакше. Так, безумовно, це можливість подивитися на власну роботу по-новому в усіх сенсах, дуже цінний досвід.
