Ілюстрації, створені для MAC Cosmetics, ESCADA, Saks Fifth Avenue, Porsche, співпраця з брендами художніх матеріалів, особистий бренд одягу та аксесуарів під маркою KAGALOVSKA, соціальні проєкти — творчий шлях Вікторії Кагаловської поєднує кілька напрямів, але об’єднує їх авторський стиль і глибока увага до образу.
Її практика охоплює традиційні техніки — від акварелі до олії, — а також діджитал-ілюстрацію, відео та колекції, що поєднують моду з мистецтвом. У цьому інтерв’ю говоримо з Вікторією про різні грані її діяльності, виклики роботи з міжнародними брендами, розвиток власної естетики та український культурний контекст, який неможливо ігнорувати.
БЛІЦ
Ваш улюблений художник або художниця?
Да Вінчі, Ієронім Босх, Моне.
Картина, яку хотіли б мати у себе вдома?
Яка буде приносити натхнення та естетичне задоволення. Концептуальні картини відомих художників мають нести користь і служити великій кількості людей. Мати «Сад земних насолод» в себе вдома для мене (поки принаймі) — це занадто егоїстично.
Галерея чи музей, до яких хочеться повертатися знову і знову?
Безумовно, це Лувр і дʼОрсе.
Техніка, яку ви давно хочете опанувати?
Олія, але західна техніка, де світло передається дещо інакше.
Найважливіше джерело натхнення поза мистецтвом?
Природа, Дніпро, люди.
Який колір для вас найособистіший?
Червоний.
Про початок творчого шляху
Як ви самі себе визначаєте сьогодні: художниця, ілюстраторка, дизайнерка?
Сьогодні я вже називаю себе художницею та ілюстраторкою, інфлюенсеркою (у моїх соцмережах сумарно 1.3 мільйонів підписників) та підприємцем. У мене не одна сфера діяльності, тому й позиціонування досить широке.
Що стало вашим стартом у мистецтві — ілюстрації, моді, створенні власного бренду?
Я завжди любила малювати й водночас цікавилась історією моди. Тому спочатку я почала вивчати й малювати сукні кінця 19-го століття з турнюрами, потім ампір, зрештою — сучасна мода і колекції з Тижнів моди.
Чи пам’ятаєте свою першу роботу, яка стала поворотною?
Таких етапів були кілька. Перший — це коли я отримала замовлення відмалювати колекцію одягу для дизайнера. Після цієї співпраці я зрозуміла, що в мене зʼявилась ще одна професія — ілюстратор, і мені це подобається. Зʼявилось відчуття визнання своєї роботи, якщо можна це так назвати.
Другий, саме знаковий етап — це коли я почала писати олією. Тоді я відчула себе художницею. В цій ніші я реалізую свої ідеї, тут про виявлення себе, глибину, про щось вічне і про потік. Це зовсім інший вид творчості.
Чи була у вас мистецька освіта, і наскільки вона вплинула на вашу карʼєру?
Ні, у мене немає профільної освіти, я історик за першою, а економіст за другою. Але в мистецтві я самоучка. Хоча це також не зовсім вірно, бо велику кількість онлайн і офлайн навчань не можна відкидати. Хотілось би мати і профільну, але не впевнена що маю скільки часу.
Хто (чи що) найбільше вплинув на вашу творчу чутливість у дитинстві або юності?
Я завжди багато читала, і в мене добре розвинена фантазія та вроджена цікавість до всього, завжди хочеться знати, як влаштоване все на світі, а потім ділитися цими відкриттями. Творчість — прекрасний інструмент для того, щоб говорити навіть без слів.
Про художню практику
У яких техніках вам зараз найцікавіше працювати — і чому?
Безумовно, зараз це олійний живопис. Тут є час на роздуми, на помилки, переосмислення, можна малювати кілька картин і сюжетів перед тим, як зрозуміти, що це саме те, що потрібно. Тут ідеально все: і атмосфера, і запах, і текстура, і візуальні складові — як палітра і пензлі, так і зіпсований одяг. Олія — це про вічність і трішки магії. Акварель, діджитал теж мають свої плюси і радість, але вони ніколи не порівняються з олійним живописом.
Як ви поєднуєте традиційні техніки з діджитал-форматами?
Це дуже технічні моменти, які повʼязані з реалізацією ідей замовника або моїх власних. Якщо говорити про технічні моменти, то живі матеріали завжди дають це відчуття унікальності, неповторності, ручної роботи. Не може бути двох однакових мазків фарби на папері чи однакових ліній. Але мінусом є сканування: не завжди передається колір. Тому я домальовую деталі в програмі, роблю картинку більш яскравою і смачною.
Чим відрізняється для вас створення персональної ілюстрації від комерційного проєкту?
Коли я створюю для себе — це виключно мої ідеї. Коли я створюю для клієнтів, на першому місці їхні ідеї (якщо не стоїть завдання інакше), я виступаю більше як інструмент трансформації. Через мій досвід ми втілюємо спільну ідею. Часто я берусь за те, що сама б ніколи не почала малювати (як от замки чи автомобілі). Але це слугує таким колосальним досвідом і виходом за межі комфорту і контролю, що з кожним таким замовленням я росту ментально і зростають мої навички. Служити чиїйсь ідеї — це прекрасно і дуже цінно. Ціню цей досвід.
Які теми або сюжети вам найчастіше хочеться досліджувати через мистецтво?
Жінка, емоції і підсвідомість, сенс буття, невидиме. Останнім часом дуже тягне в сюрреалістичні сюжети, вони дозволяють вирівняти в сприйнятті кривість відображення реальності, яка зараз транслюється.
Наскільки важливо для вас залишати «почерк руки» — щось живе, недосконале — навіть у цифрових роботах?
Я більше не контролюю цей момент, як не думаю і про власний стиль і все що типу має мати художник у своєму арсеналі. В ідеалі — не концентруюсь на «як», а думаю про «що». Основний критерій — «йокнуло» чи ні.
Про співпрацю з брендами
У вас за плечима багато гучних колаборацій. Яка з них запам’яталася найбільше?
Дякую! Це MAC Cosmetics North America. Працювати з такою командою професіоналів було одним задоволенням. Це щось між «Ми в тебе дуже віримо і ти неймовірна» до «А спробуймо ще тут поправити» — і в результаті такий результат, від якого всі в захваті. Дуже професійно працюють саме з автором, не тиснуть і не вбивають ідеї. Ну і звичайно ж, сам факт такої співпраці — фейсчарти з косметикою для колаборації MAC & Marvel до виходу фільму Black Panther: Wacanda forever в кінотеатрах і на стендах — це дійсно тішить его будь-якого автора.
Як зазвичай будується співпраця з міжнародним брендом? Наскільки багато свободи вам дають?
Залежить від бренду. Але в цілому помітила тенденцію, що якщо клієнт розуміє, що він іде до тебе як до автора, за твоїм баченням, брендом, подачею, якщо розуміє і приймає, довіряє тобі, то все дуже легко. Якщо розуміє цінність і вартість послуг. Якщо ні, то вважає за необхідність видавити емоцій «на всі гроші». Благо таких клієнтів у мене давно вже не було.
Міжнародні бренди більш професійні, ніж наші, у них завжди є чітке технічне завдання, терміни, окреслені межі для творчості та чіткі рамки того, що має все ж таки бути на зображенні. Видно, що в них більше досвіду таких співпраць.
Ви також працювали з брендами художніх матеріалів. Це для вас більше промоційна чи особиста історія?
Все разом. За мої роки у творчості та соцмережах я встигла побути амбасадором одного з топових виробників художніх матеріалів у світі — Royal Talens, що дало мені й доступ до кращих матеріалів, і багато друзів по всьому світу, і знання, я відвідувала завод, брала участь у виставках. Колосальний досвід! З іншим брендом — DaVinci — ми випустили іменні пензлі. Це дуже приємна історія, іміджева, це своєрідне визнання. Я заходжу в топовий магазин художніх матеріалів у Парижі, і на касі продають пензлі з моїм іменем і фото, те ж саме в магазинах по всьому світу. Коли підписниця з Японії пише, що купила в себе в магазині мої пензлі, — це приємно. До того ж це ручна робота і неймовірна якість.
Окрім того, як блогер я співпрацюю з великою кількістю брендів, першою тестую новинки, які зʼявляються в продажу через пів року. Я була на багатьох виробництвах. Це вражає.
Моя любов до артматеріалів уже шість років як є і моїм бізнесом. Ми з партнерами стали офіційними дистрибʼюторами преміум- — і не тільки — матеріалів для художників (компанія KOLIR Trade). Тому в якийсь час творчість та любов до артшопінгу стали ще й приємною роботою.
Про український контекст
Як український культурний та соціальний контекст впливає на вашу творчість?
У 2017 році я була на виставці художніх матеріалів у Франкфурті (це найбільша виставка для дистрибʼюторів). Познайомилася там із менеджеркою іспанського бренду. Вона запитала, звідки я. Я відповіла, що з України, і у відповідь отримала наступні слова: «Я знаю, що в Україні йде війна, у вас корупція і вам постійно потрібні гроші. Ще я знаю Кличка і Шевченка (не Тараса, як ви розумієте)». І далі вона додала: «Тепер я буду знати і вас».
Це я до чого. Кожен творець, митець, автор — це не тільки про власне самовираження, а і про відображення того, що відбувається в його країні, його соціумі і культурі. Часто митці наперед відчувають тенденції та зміни, рефлексують, так би мовити, наперед. Тому так, контекст впливає дуже сильно. І в цих умовах митці — це культурні дипломати, це сильний голос, це системобудівний голос, який завжди будуть прагнути приглушити.
Це одна з причин, чому я закликаю людей творити — і малювати зокрема.
Ви також є співзасновницею кількох ініціатив, зокрема @kolir та @iam4u_ukraine. Розкажіть про їхню місію.
Я вже трішки вище почала говорити про KOLIR, тож додам, що тепер в Україні є широкий асортимент матеріалів найвищої якості, не потрібно чекати й замовляти десь дорожче. Я вірила і вірю, що наші художники дуже талановиті та заслуговують на найкраще. Другий бренд — це також дистрибуція, професійної італійської косметики для волосся. Зараз ми активно заходимо в салони краси та сподіваємося, що цей бренд стане улюбленим для багатьох людей.
Для мене всі ці проєкти (я є співзасновником ще кількох бізнесів) і про творчість зокрема. Це про матеріальну свободу і можливість творити вільно.
Часто немає натхнення, чи немає замовлень, чи картини ніхто не купує. Це дійсно впливає дуже сильно на мотивацію творити. Та й визнаймо, матеріали коштують дуже не дешево. В більш культурно спрямованих (багатших) країнах є досвід надання грантів для художників, тому зараз вони таким чином «перекупили» багато українських митців.
Художники та митці потребують фінансування, бо видавати стабільно шедеври й бути комерційно успішними можуть одиниці. Тому меценатство, спонсорство і т. ін. мають прижитись і в нашому суспільстві, якщо ми хочемо гідно конкурувати на культурному міжнародному рівні.
Не памʼятаю дослівно фразу мого улюбленого да Вінчі, але її суть полягає в тому, що художник працює не тільки тоді, коли стоїть за полотном. Коли він надихається, гуляє, читає, спостерігає, переосмислює і вчиться — це все його робота, і вона має оплачуватись (іншими словами, художнику треба за щось жити, поки не прийшла ідея і не буде продана картина).
Тому я обрала для себе спосіб займатись і бізнесом, і творчістю. Я балансую.
Для мене місія будь-якої справи, за яку я берусь, — це творити та давати користь. Собі та іншим!
Локація зйомки: 11Mirrors
