Александер Скашґорд – актор, якому подобаються ролі, які виходять за межі стереотипного образу головного героя-красеня. Ми знаємо його за серіальними гітами, як «Велика маленька брехня», «Спадкоємці», «Справжня кров», «Вбивцебот», великобюджетними студійними проєктами – «Легенда про Тарзана», «Варяг», «Ґодзілла проти Конґа» – та провокативним авторським кіно на кшталт «Меланхолії» та «Безмежного басейну».
Може здивувати, що актор такого рівня погодився взяти участь у невеликому британсько-ірландському фільмі режисера-дебютанта. Проте тут на нього чекала саме та роль, якої він шукав.
Слово «пілліон» буквально означає пасажирське сидіння мотоцикла. Та у англомовній спільноті байкерів-геїв статус «пасажира» також несе в собі певний підтекст сабмісивності у БДСМ-контексті. І пілліоном саме у цьому розумінні стає Колін (Гаррі Меллінґ) – безініціативний одинак, який просто пливе за течією життя. Одного разу Колін зустрічає Рея (Александер Скашґорд), неймовірно вродливого лідера байкерського квір-БДСМ-клубу. Рей пропонує Коліну стати його сабмісивом, і хлопець погоджується без жодних вагань…
Прем’єра «Пілліона», спродюсованого студією А24, відбулася на Каннському кінофестивалі у програмі «Особливий погляд». Стрічка отримала приз за найкращий сценарій, а також «кінологічну» нагороду Palm Dog – Mutt Moment: за сцени з таксою Гіппо та ротвейлером Россі, які супроводжували свого господаря на нічному побаченні.
Ця стрічка сценариста і режисера-дебютанта Гаррі Лайтона наразі має промовистий рейтинг 99% «свіжості» на Rotten Tomatoes. В українських кінотеатрах «Пілліон» стартував 26 березня. До виходу стрічки в прокат нам вдалося поговорити з Александером Скашґордом про цей проєкт у жанрі, який він сам називає «домкомом».
Александере, «Пілліон» – це квір-БДСМ-ромком. Це вас заінтригувало?
Ну, я думав, що це буде більше історія про сабмісива та домінанта, ніж ромком, але вона також виявилася милою та ніжною. Тому я це називаю «домком». (Усміхається). Початковий опис був таким: «Колін, сором’язливий одинак, іде на побачення з Реєм, загадковим лідером байкерської банди, і це стає початком дивних стосунків». Мене зачепило з першої сторінки сценарію.
Квір-тематика мені добре знайома. Мій хрещений – мій дядько – гей. Я з дитинства звик, що наявність дядька-гея нічим не відрізнялася від наявності дядька-натурала.
Я завжди був досить занурений у гей-культуру. Якщо я кудись виходжу, то зазвичай йду в гей-клуби. Багато моїх друзів із цього світу.
Це те, що мене завжди приваблювало і де я почувався комфортно.
А хлопці до вас там не чіпляються?
Саме тому я туди і ходжу – щоразу, коли мені потрібно трохи підняти самооцінку (сміється).
Вас не бентежило, що це проєкт режисера-дебютанта?
Гаррі Лайтон при знайомстві вразив мене своєю режисерською впевненістю, чіткістю бачення. Гаррі режисирує з самовпевненістю – та впевненістю! – Джона Форда. Що досить дивно, враховуючи, що йому 15 років (насправді трішки більше – вже 33, – Прим.ред.). А ще дуже заспокоює, коли ти знімаєшся у режисера, який також написав сценарій, адже він точно знає, чого хоче.
А ще мені дуже сподобалася його допитливість – наприклад, те, що він провів багато часу з британським клубом геїв-байкерів (GBMCC), щоб докладно вивчити підґрунтя для зображення цієї субкультури. Для мене було важливо те, що цей проєкт став можливістю розповісти історію про субкультуру, яку я ще не бачив зображеною таким чином – із такою автентичністю.
А ви також проводили дослідження для ролі?
Для підготовки я переглядав фільм Кеннета Енґера «Сходження Скорпіона» (Scorpio Rising, 1963). Він візуально та естетично досить сильно відрізняється від нашого, але він був новаторським, коли вийшов на початку 1960-х. Естетика там була у стилі Марлона Брандо – денім і чорні куртки – але суть і тон фільму, гомоеротичні елементи навіть у простому чищенні мотоцикла та інші подібні речі стали для мене справжнім джерелом натхнення.
А ще я також багато часу провів з хлопцями з GBMCC. Вони були просто неймовірними – їхня присутність додає фільму стільки текстури! Вони були надзвичайно милими та допомагали нам порадами. Не уявляю, як би ми впоралися без них. Я хочу поїхати з ними у подорож після того, як усе це закінчиться
Естетика «Пілліона» сильно відрізняється від стереотипних уявлень про байкерів…
Так. Ми хотіли піти в іншому напрямку, ніж у «Сходженні Скорпіона», і зробити щось більш утилітарне та практичне. У Рея гоночний мотоцикл, а не «Гарлей». У нього немає старої вінтажної шкіряної куртки, а замість неї – справжній гоночний костюм. Вдома він не намагається справити враження на Коліна, тому носить багато спіднього одягу та старі шорти – речі, які просто зручні.
Розкажіть про динаміку стосунків Рея і Коліна.
Попри небажання ділитися будь-чим зі свого приватного життя, Рей виступає для Коліна своєрідним провідником у цей світ. Він ніби вводить Коліна в курс справ – принаймні на початку. Колін – дуже здібний і завзятий учень. Він хоче вчитися і однозначно хоче підкорятися. Як каже Рей, Колін має хист до відданості.
Рей у багатьох відношеннях є втіленням маскулінності, але я насолоджувався низкою його суперечливих аспектів. Він в окулярах «ботана» читає Карла Уве Кнеусгора (норвезький письменник, відомий шістьма автобіографічними романами під назвою «Моя боротьба», – ред.) і носить татуювання на верхній частині торса – «Еллен, Венді, Розі»: імена телеведучих ток-шоу минулих років.
Якщо я беруся за ролі, які є більш архетипово маскулінними, то важливо додати персонажу певної суперечності. Інакше мені це просто нецікаво.
Цікаво грати того, хто відчайдушно намагається транслювати маскулінність і хоче без зупину випромінювати адреналін. Чому ви відчуваєте необхідність це демонструвати? Цю невпевненість може бути досить весело досліджувати.
З Реєм важко: його поведінка, здається, іноді виходить за межі типової динаміки домінант/сабмісив. Наприклад, він критикує те, як готує Колін, хоча сам практично не готує, і намагається спровокувати Коліна на ревнощі, на його очах займаючись сексом з іншим членом їхньої байкерської групи. Але Рей із самого початку дуже відвертий з Коліном щодо того, чим є ця ситуація. Він чітко розуміє, чого хоче від стосунків, що я вважаю досить незвичним, бо більшість людей про це насправді гадки не має. Карти на столі, а двері завжди відчинені. Колін може піти. Його не полонили. Він не заручник. Він там добровільно, і він дорослий чоловік.
Як вам було працювати із Гаррі Меллінґом? Ви його знали раніше за «Гаррі Поттером»?
Я знав його за фільмом «Всевидюче око» (The Pale Blue Eye). І вважав його приголомшливим актором. У мене було кілька друзів, які працювали з ним, і всі відгукувалися про нього дуже схвально. Тож це було досить захопливо.
Наживо ми познайомилися лише за два дні до початку зйомок. У фільмі є велика сцена боротьби, і ми зустрілися на її репетиції. Ми потиснули один одному руки і почали боротися. Це був чудовий спосіб пізнати один одного в наших маленьких трико з відкритою дупою (сміється).
Гаррі має дуже цікаву міміку, яка затягує тебе. Очевидно, це дуже складний проєкт з точки зору стосунків і того, наскільки графічними та інтимними вони стають. Якщо ти вирушаєш у таку подорож з кимось, вкрай важливо робити це з людиною, якій ти повністю довіряєш. На кожному етапі я відчував, що ми з Гаррі в цьому разом.
Сказати, що у «Пілліоні» багато дуже відвертих сцен, – це нічого не сказати. Як вам було з цим?
По-перше, я в принципі досить комфортно почуваюся, з’являючись оголеним на екрані – для мене це не вперше. А по-друге, знімаючись у цих сценах, я відчував лише азарт. Я вважаю, що вони дуже добре вибудувані та є невід’ємною частиною розповіді. Тож у жодний момент я не почувався некомфортно. У нас із Гаррі на майданчику завжди був координатор інтимних сцен – Роббі Тейлор-Гант. А члени клубу GBMCC та інших кінк-спільнот, які з’являються на екрані як байкерська команда Рея, фактично були консультантами, надаючи поради щодо позиціонування, а також щодо допоміжних засобів, використаних у секс-сценах.
Набагато більш інтенсивною для мене була сцена, коли Рей і Колін просто цілуються. В цей момент ви опиняєтеся обличчям до обличчя, і те, як ви відчуваєте подих один одного, може відчуватися інтимніше, ніж просто статевий акт.
Я сподівається, що люди справді переймуться стосунками наших з Гаррі героїв. Що вони відчують зв'язок із Коліном та його шляхом і зрозуміють складність його взаємин із Реєм. Це все, на що я можу сподіватися. Якщо мені довелося б підсумувати цей фільм трьома словами, то це були б слова: лубрикант, піт і шкіра…
