Інноваційні матеріали займають важливе місце в сучасному світі моди, вносячи зміни не лише у способи виробництва, а й у підходи до сталого розвитку. Від шкіри, створеної з міцелію грибів, до перероблених морських відходів — бренди по всьому світу шукають нові способи зменшити свій екологічний слід. Український бренд Fiskin є одним із таких прикладів.
Заснований Юлією Буглак, біологинею за освітою та майстринею спорту з риболовлі, Fiskin використовує шкіру риби як інноваційний матеріал для створення стильних і екологічних аксесуарів. Юлія ділиться історією свого шляху в модній індустрії, розповідає про виклики, що постали перед нею на початку роботи з новими матеріалами, та важливість поєднання природи й дизайну в кожному виробі.
Які були найбільші виклики на початку вашого шляху з інноваційними / некласичними матеріалами? Чи є особлива історія, яка запам’яталась, коли ви вирішили зробити перший крок до впровадження нових матеріалів у вашій продукції?
Найбільший виклик на старті полягав у тому, що не існувало готових технік роботи з цим матеріалом. Усе доводилося вивчати на власному досвіді — через помилки, зіпсовані шкури й постійні спроби знайти рішення. Я буквально платила матеріалом за кожен урок.
Коли я починала, шкіра риби лише входила у виробничий обіг — вона і досі перебуває в стадії розвитку. Це означало безліч нюансів — від конструювання до комунікації з клієнтами. Наприклад, тоді не існувало шкірок, очищених з тильного боку від ворсинок, і вони постійно псували фінальний вигляд виробів. Або питання розміру та фактури: шкіра риби має природні особливості, до яких потрібно адаптувати дизайн.
Окремим викликом стала маркетингова частина. Люди не розуміли, що це справжня шкіра, а не імітація. У багатьох був повний когнітивний дисонанс: «Як це — шкіра риби?» Продажі ускладнювалися тим, що клієнтів потрібно було знайомити з новим матеріалом, пояснювати його властивості, довговічність і цінність. Багато хто просто не хотів ризикувати покупкою того, чого не знає.
Особлива історія для мене — це період, коли я намагалася знайти хоч когось, хто зміг би виготовляти вироби для мого бренду. Я балакала з фабриками, ательє, дизайнерами, шкіряниками. Ніхто не хотів працювати з цим матеріалом через велику кількість викликів. Тоді я прийняла рішення просто почати робити сама. Було багато моментів, коли я була на межі здатися, але щоразу в останній момент знаходила вихід — через дизайн-рішення, зміну підходу або прийняття особливостей матеріалу як частини його характеру, яку, навпаки, почала підсвітлювати у дизайнах.
Як виникла ідея використати саме цей інноваційний матеріал? Чи була якась конкретна подія, яка змусила вас звернути увагу на це?
Мій інтерес до цього матеріалу — абсолютно органічний. Я за освітою рибна біологиня, захоплена природою і риболовлею. Здобула магістерську освіту за фахом у ЄС і зсередини розумію, наскільки критично важливою є сталість — не на рівні гасел, а на рівні системних рішень.
Під час одного з відряджень до Ісландії я вперше побачила шкіру риби як матеріал. Це був момент справжнього здивування: вона не пахла рибою, була дуже шовковистою, вишуканою, з унікальною текстурою — і водночас екологічною, адже створюється з побічного продукту харчової промисловості.
У той момент усе склалося: мій професійний бекграунд, любов до природи, естетичне відчуття і бажання створювати речі з сенсом. Саме з цього матеріалу і почався мій шлях у дизайні.
Розкажіть про момент, коли ви зрозуміли, що ваші клієнти справді оцінюють інноваційність матеріалів, і що це змінило у вашому підході до бренду. Можливо, був зворотний зв'язок або історія, яка вас здивувала?
Мій шлях почався в Норвегії — країні, де люди справді розуміють і підтримують сталість. Але ключовим для мене стало не лише це.
Зі слів клієнтів я зрозуміла, що їх захоплює не просто матеріал, а моя власна енергія і щирий захват тим, що я роблю. Вони бачили мою любов до природи, мою скрупульозність, увагу до деталей, повагу до матеріалу і сильний дизайн — і саме це викликало довіру та бажання спробувати щось нове.
У якийсь момент стало очевидно, що формула працює: захопленість + дизайн + красивий екологічний матеріал. Це змінило мій підхід до бренду — я перестала “пояснювати” і почала вести за собою, показуючи приклад і впевненість у власному виборі.
Які унікальні елементи у виробничому процесі вашого бренду сприяють створенню цих матеріалів? Чи є технологічні або креативні моменти, якими б вам могли поділитися?
Особливість мого виробничого процесу в тому, що я підлаштовую дизайн під матеріал, а не навпаки. Шкіра риби має власний характер, обмеження і сильні сторони — і я працюю з ними як з частиною креативного процесу.
Я багато експериментую з конструкцією, підсиленням зон навантаження, поєднанням шкіри риби з іншими матеріалами, щоб зберегти баланс між естетикою, міцністю і довговічністю. Значна частина рішень — це авторські напрацювання, які з’явилися не з теорії, а з практики.
Також важливою є ручна робота і контроль кожного етапу. Це не масове виробництво, а процес, де матеріал проходить уважний відбір і тестування перед тим, як стати частиною готового виробу.
Моя амбіція — створювати той самий рівень люксу, складності та естетичної сили, але зі сталістю в центрі концепції, а не як додатковим бонусом.
Використання інноваційних матеріалів змінює спосіб сприйняття моди. Чи є якісь цікаві або несподівані реакції від ваших клієнтів, коли вони дізнаються, з яких матеріалів зроблені ваші продукти?
Першою реакцією майже завжди є «вау». Найчастіше люди запитують: «Шкіра риби? Це що, луска?» — і дуже дивуються, дізнавшись, що луска є окремим елементом, а шкіра — це те, що під лускою.
Ще одне поширене упередження — що така шкіра неміцна. Насправді ж вона настільки міцна, що дві людини, які тягнуть її в різні боки, навряд чи зможуть її порвати.
На тлі глобального забруднення фаст-фешном у Європі дедалі більше людей починають замислюватися, з чого зроблені речі та які наслідки вони мають для планети. Мікропластик, відходи, які розкладатимуться століттями, швидке споживання і виснаження ресурсів — усе це змінює сприйняття моди.
Сьогодні для багатьох споживачів уже недостатньо, щоб річ була просто красивою і якісною. Вона має нести позитивний вплив — і саме тут інноваційні матеріали стають відповіддю.
Чи є у вас приклад того, як помилка чи невдача з інноваційними матеріалами стала уроком або поштовхом для подальших експериментів і розвитку?
Один із найскладніших моментів у моєму шляху був, коли я глибше занурилася в тему дублення шкіри та зрозуміла, що традиційні методи також можуть шкодити довкіллю.
Хромове дублення дає ідеальний результат: повністю прибирає запах риби, забезпечує стабільну якість, колір, структуру і зносостійкість. Але водночас воно нівелює головну перевагу шкіри риби як сталого матеріалу.
У якийсь момент я буквально застрягла — це був внутрішній конфлікт між якістю і цінностями. Рішенням стало рослинне дублення. Воно складніше, менш стабільне і поки що поступається хромованій шкірі за багатьма показниками. Фактично, це був крок назад із погляду зручності.
Але я сприймаю це як шлях. Колись і хромове дублення шкіри риби було на початковій стадії розвитку. Я готова йти цим складнішим маршрутом, тому що вірю, що саме тут — майбутнє матеріалів і моди.
Ким з дизайнерів, які працюють у цій царині, ви захоплюєтеся й надихаєтеся?
Якщо говорити чесно, найбільше мене надихають дизайнери з класичної високої моди, а не з «еконіш».
Зокрема, Деніел Розберрі, креативний директор дому Schiaparelli, та Роберт Вун. Мене захоплює їхня вишуканість, відчуття цілісного образу і те, як кожен елемент працює в унісон із загальною ідеєю. В їхніх роботах немає випадкових рішень — усе продумано, елегантно й дуже сміливо водночас.
Також мене надихає Стелла Маккартні. Не так формою, як ідейністю і внутрішньою впертістю. Вона не відступила, поки не почала змінювати саме мислення людей — від токсичного споживання до усвідомленого. Її ідея була в тому, що люкс може існувати без жорстокості до тварин.
Моя ідея — що люкс може і має створювати позитивний вплив на планету, не втрачаючи при цьому сили, статусу й бажаності.
Як ви думаєте, який вплив матимуть інноваційні матеріали на модну індустрію в найближчі 5 років? Є перспективи або зміни, на які ви очікуєте?
У найближчі 5 років інноваційні матеріали перестануть бути «екзотикою» або маркетинговим трюком — вони стануть новим стандартом для брендів, які хочуть залишитися релевантними.
Я бачу кілька ключових змін:
По-перше, зміниться саме поняття люксу. Люкс більше не буде асоціюватися лише з рідкістю або ціною. Він буде асоціюватися з інтелектом матеріалу, його походженням і впливом. Запит «з чого це зроблено і якою ціною для планети» стане таким же важливим, як дизайн.
По-друге, зросте сегмент освіченого клієнта. Люди будуть готові платити більше не за логотип, а за ідею, технологію і відповідальність. Це означає менше фаст-фешну і більше довготривалих, продуманих речей.
По-третє, інноваційні матеріали підштовхнуть дизайнерів до нової естетики. Коли матеріал має характер, історію та обмеження — це стимулює креативність, а не обмежує її.
Я переконана, що бренди, які вже зараз інвестують у сталі матеріали й чесні виробничі процеси, через 5 років будуть не альтернативою, а орієнтиром для всієї індустрії. І саме в цьому майбутньому я бачу своє місце.
