У серпні українські глядачі побачать нову роботу Гоакіна Фенікса «Еддінгтон» — вестерн з елементами чорної комедії, прем'єра якого відбулася на Каннському кінофестивалі. Фільм Арі Астера розказує про вигадане містечко Еддінгтон у штаті Нью-Мексико, де під час пандемії Covid-19 розгортається політична боротьба.
«Я сподіваюся, що глядачі впізнають наш світ у цьому фільмі», — зазначає Гоакін Фенікс. Актор грає у стрічці шерифа Джо, що знаходиться на межі нервового зриву: дружина Луїза (Емма Стоун) і теща Дон (Дейдре О'Коннелл) буквально збожеволіли через ідеї харизматичного проповідника Вернона (Остін Батлер), а карантинні обмеження паралізують життя рідного міста. Джо вирішує балотуватися в мери, проте це спричиняє суперечки серед жителів. Він змагається за владу з іншим кандидатом — Тедом Гарсією (Педро Паскаль) і поступово їх протистояння буквально переростає у війну на колись тихих вуличках Еддінгтона.
В ексклюзивному інтерв'ю Harper's Bazaar Ukraine лауреат премії «Оскар» Гоакін Фенікс докладніше розказав про свою роль та меседжі фільму, про роботу з Арі Астером, з яким актор раніше вже працював над стрічкою «Усі страхи Бо», та взаємодію з Педро Паскалем, з яким йому навіть довелося по-справжньому побитися.
Що саме привернуло вашу увагу в сценарії Арі Астера для фільму «Еддінгтон»?
Кілька речей. По-перше, мені дуже сподобалося працювати з Арі раніше: я відчував справжній зв'язок з ним — з тим, що його цікавить, з його спостереженнями за світом, з його баченням. По-друге, прочитавши сценарій «Еддінгтона», я був певною мірою здивований тим, що в різних персонажах впізнав свої риси, фрагменти власного життєвого досвіду чи історій своєї родини і друзів — таке трапляється рідко. Насправді є щось абсурдне в тому, що ми пережили колективно під час пандемії.
Ставки в багатьох аспектах були дуже високими, але в якийсь момент ми ніби перетнули межу і стали просто смішними один для одного. Деяким людям буде болісно згадувати події 2020-го, але водночас, здається, настав час дослідити нашу тодішню поведінку і розглянути її через гумористичну призму.
Є думка, що «Еддінгтон» — фільм про те, що гроші та корпорації завжди перемагатимуть, незалежно від того, що відбувається навколо.
Так, їм насправді байдуже на ваші політичні чи філософські погляди, поки ця машина рухається вперед. І я думаю, що Big Tech — сучасне уособлення цього підходу.
В одній рецензії зазначили «“Еддінгтон” — це вестерн, але зброя — це смартфони». Вплив соцмереж справді відіграє у фільмі дуже велику роль. А яке ваше ставлення до соцмереж?
Знаєте, я ніколи насправді не був у соціальних мережах. У фільмі є сцени, де я гортаю Facebook, і коли ми це знімали, я буквально запитував Арі: «Гаразд, що відбувається? Куди мені покласти палець? Коли написано, що я натискаю, на що я натискаю?». Тому що я ніколи не був у Facebook. Тож багато що було для мене чужим.
Потім, після того, як ми зняли стрічку, мені постійно надсилали ці відео про «Еддінгтон» з Instagram через текстові повідомлення від друзів, і я просто не міг їх відкрити. Тож я приєднався, але дуже ненадовго, бо зрозумів, що це занадто для мене.
Інша проблема полягає в тому, що ці компанії вдосконалили мистецтво дофамінового удару, і їхні алгоритми створені так, щоб тримати вас у соцмережах якомога довше. Якщо вам це подобається — окей, але це відволікає вас від важливих речей у житті.
Шериф Джо докорінно відрізняється від вас у своїх поглядах — на соцмережі і не тільки. Як це, грати когось настільки відмінного від вас?
Беручись за такі ролі, я завжди замислююся: «А є в цьому герої щось, з чим я ототожнюю себе або з чим я згоден?». Дійсно, ми з Джо розходимося в політичних поглядах, але для мене було важливо знайти точки, в яких ми збігаємося. Я хотів знати, що турбувало Джо, чого він боявся, за що він тримався. Такий підхід розкриває щось про мене самого.
І я зрозумів, що частково маю ті самі страхи і занепокоєння, що й Джо. Способи, за допомогою яких ми намагаємося заглушити ці страхи, різняться, але найважливішим для мене було усвідомлення, що ми обоє їх поділяємо.
Через такий підхід до персонажа я в якийсь момент виявив, що маю справжню прихильність до Джо. І хоча часом у фільмі він робить речі, які мене розчаровують і які я не схвалюю, я ніколи не втрачав цієї симпатії. Але при цьому відчував смуток через деякі рішення, які він прийняв.
Вірогідно, більшість цих рішень стосувалися боротьби Джо із мером Тедом, якого зіграв Педро Паскаль. Чи можете ви розповісти про співпрацю з Педро, що вас здивувало у роботі з ним?
Коли Арі вперше згадав його ім’я, я подумав: «Так, я знаю цього хлопця». І сказав: «Ого, він справді хороший!». Тож я був радий працювати з ним. Він приїхав, і ми пішли на вечерю: Арі, Педро і я. І, чесно кажучи, я одразу ж відчув цей інтуїтивний зв'язок із Педро як з людиною і як з актором. Я не знаю, як це пояснити, але я просто відчував: «Я зроблю будь-яку сцену з ним, і я знаю, що це витягне з мене щось». У Педро як в акторі є щось захоплююче. Він харизматичний і має щиру цікавість до всього. Ви просто хочете чути, як він говорить, і не можете відвести від нього очей. Педро завжди був добрим, сприйнятливим і цікавим.
Добрим навіть у сцені, де він вас б’є?
Так. Педро просто милий хлопець, і він не хотів мене бити (Сміється). Не хотів по-справжньому вдарити. Тож ми зробили перший дубль, і… він просто ніжно провів рукою по моєму обличчю, а я сказав: «Педро, ти повинен ляснути». Тоді він все ж це зробив, і я думаю, у цьому дублі між нами виникла справжня електрична напруга.
Нагадуємо, що стрічка Арі Астера «Еддінгтон» вийде в український прокат 14 серпня. Режисер також відомий за картинами «Спадковість», «Сонцестояння» та «Усі страхи Бо» з Гоакіном Феніксом.
