Що б не відбувалося, українську культуру та її розвиток не зупинити. Harper's Bazaar Ukraine продовжує цикл інтерв’ю з представниками індустрії, які працюють над формуванням культурної спадщини нашої країни, закарбовуючи свої імена на власних полотнах та сторінках історії.
«Занурювальне, вразливе, щире»
— так описує власне мистецтво наша нова героїня.
32-річна мисткиня Альона Андрєєва народилася в містечку поблизу Дніпра, де творчість не лежала на поверхні, але жила в деталях — у руках мами, яка могла відтворити будь-який її дитячий задум у малюнках, і в голосі бабусі Галі, що навчила бачити красу у звичайному. Мистецтво Андрєєвої — не гучне, але глибоке. У своїх полотнах вона досліджує крихкість людських станів, прожиті емоції та спроби зберегти вразливе.
«Мою жагу до малювання помітили в середній школі, і я навіть не зчулася, як момент малювання став для мене всім світом»,
— ділиться художниця.
Попри те що батьки й досі не до кінця розуміють її мистецтво, їхня підтримка стала ґрунтом, на якому проросла творчість Альони Андрєєвої.
Альона здобула фахову освіту в Дніпровському театрально-художньому коледжі, а згодом продовжила навчання у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури в Києві. Саме там сформувався її особистий художній стиль — уважний і чесний, внутрішньо глибокий і чутливий.
Сьогодні вона живе та працює в Києві. Викладає, експериментує з пастеллю, глиною та олією, продовжує досліджувати тонкі грані людської душі у своїх роботах. Її полотна вже побували на виставках не тільки в Україні, а й за кордоном — зокрема, в Італії та Великій Британії. У кожній новій роботі — спроба вловити найтендітніший рух внутрішнього світу.
«Я викладаю ще зі студентських років. Спершу в художній студії, а з появою власної майстерні почала активно запрошувати до неї людей, допомагаючи їм відкривати свої творчі задуми й пізнавати світ, що вирує навколо. Ми писали з натури, разом виходили на пленери. Мені близька ця частина моєї діяльності, я люблю закохувати людей у мистецтво»,
— із теплом розповідає Андрєєва.
Про шлях у мистецтві та неминучі зміни, які формують стиль художниці, про роботи, що стали точками зростання і що відкрили її саму для себе, про критику як поштовх, муки творчості як джерело сенсів, складність процесу і найщасливіше полотно — про це та інше Леся Пахарина поспілкувалася з Альоною Андрєєвою для Harper’s Bazaar Ukraine.
БЛІЦ
Ваш улюблений художник. Сьогодні це буде Анрі Матіс.
Ваша улюблена картина. «Голубка миру» Пабло Пікассо та «Весна» Сандро Боттічеллі.
Ваш улюблений напрям у мистецтві. Я не обмежую себе в любові до мистецтва. Не виділю щось одне і навіть два.
Ваш улюблений музей/галерея. Згадала свої враження від галереї Боргезе.
Ваш улюблений фільм про мистецтво. Улюбленого немає, але «Найкраща пропозиція» був цікавий, на скільки памʼятаю.
Ваші улюблені кольори, поєднання кольорів. Білий всьому пасує. Люблю теплі й мʼякі розбавити чимось дзвінким, відкритим. У моїх роботах часто залишається місце для білого полотна — абсолютно чистого простору. Колорит зазвичай стриманий, земляний. Але наприкінці я додаю сяйливий акцент — блакитний або червоний, залежно від того, що краще передає настрій. Наприклад, у роботі «Обійми лебедя» таким дзвінким кольором стає блакитний: він проявляється в очах і лініях, що підкреслюють динаміку форм.
Малювання — це дар чи ремесло? Це відданість, якщо казати як про мистецтво. А якщо механічне малювання — однозначно ремесло.
Опишіть своє мистецтво кількома словами. Занурювальне, вразливе, щире.
Якби не мистецтво, то… Будь-що! Світ такий щедрий.
Ви інтроверт чи екстраверт? Інтроверт, якому цікаві люди.
Ваш найбільший страх. Втрата.
В порядку пріоритетності: самореалізація, слава чи гроші? Самореалізація, гроші, слава.
З ким із митців або відомих людей ви б хотіли зустрітися? Насправді я б залюбки опинилась у компанії багатьох сучасних митців. А якщо пофантазувати, то це були б етюди з Ван Гогом та чашка кави з Луїзою Буржуа.
Коли та з чого почався ваш творчий шлях? Чи пам'ятаєте ви свою першу роботу і якою була реакція інших на неї?
Думаю, як і в більшості, все почалося з глибокого дитинства. Але цілеспрямовано я зайнялася мистецтвом уже в старшій школі, коли обирала між танцювальним класом і художньою школою. Тоді я остаточно вирішила — і, як бачите, танцюю тепер у майстерні. (Усміхається.) Потім був коледж, а далі — академія. Перші роботи, які я згадую, — це пейзажі. Багато зеленого, наче всі його відтінки. Я загалом дуже любила спостерігати світ навколо — саме природу.
Розкажіть, будь ласка, про техніку малювання, яку ви використовуєте.
Основна техніка — олійні фарби/ полотно, великий пласт — пастель, а також потроху пробую кераміку.
Кераміка завжди мене захоплювала, але, якщо бути чесною, головною рушійною силою, яка направила мене до цього матеріалу, була можливість займатись цим вдома, працювати з глиною, що швидко застигає, коли мені хотілось про щось розказати, поділитися, а я не мала змоги працювати в майстерні з полотном і фарбою. Люблю цей матеріал за тактильність і взаємодію зі світлом.
Чи відбулися якісь зміни у вашому мистецтві протягом творчого шляху? Якщо так, то які? Що було їхнім рушієм, причиною?
Це неминучий процес, навіть якщо ти сам того не бажаєш. Світ постійно в динаміці, дихає і наповнює, спустошує та пригнічує. Усі мої роботи — про зміни, пережите, осмислене, тому це завжди нове.
Коли я переживаю щось особисте, то відтворюю це у своїх роботах, тоді й відбувається зміна форми та кольору. Коли я була вагітна, то в моїй творчості зʼявився акрил і тема материнства, з війною у моє життя прийшла тема крихкості — людей, стосунків, а ставши мамою, я почала багато працювати з пастеллю і взяла до рук глину, щоб відобразити хоч якимсь способом свої шалені переживання та перенасиченість різними емоціями.
Скільки картин ви створили? Чи є якась певна робота або серія, яка, на вашу думку, була ключовою або дуже вагомою у вашій кар’єрі?
Я б хотіла підрахувати, але можу тільки сказати, що немало. В період навчання було створено вкрай багато робіт. Остання серія, над якою я досі працюю, стала для мене відкриттям. Я наче нарешті познайомилась із собою. І саме роботи з цієї серії дали мені можливість професійного зростання.
Я почала не просто змальовувати світ навколо, а шукати натхнення зсередини. Зараз усе, про що я пишу, — мої переживання. І я думаю, це стало помітно, саме тому ці роботи в якийсь момент зацікавили Романа з The Collectyv, який запропонував мені співпрацю, що почалася з виставки в МОТ у Львові у 2024 році.
Чи відокремлена ваша ідентичність як мисткині від вашої ідентичності як особистості?
Це, ймовірно, ще глибше занурення в мою особистість або її відображення.
Чи зіштовхувались ви з критикою? Як відноситеся і реагуєте на неї? Чи впливає це на бажання продовжувати займатися улюбленою справою?
Так, вона більше була присутня у роки навчання.
Конструктивна критика наштовхує мене на роздуми, допомагає бачити різні погляди, але іноді це просто чиясь думка, дуже суб’єктивна, її краще обходити стороною, якщо вона не принесла вам нічого окрім негативу.
Якщо говорити про критику в академії, то головною метою було навчити академічному живопису, рисунку, подекуди це про вузьке субʼєктивне бачення. Але хочу сказати, що на мене було важко повпливати, бо лише до певних людей в мене була та довіра, коли я вслуховувалась в критику, інші випадки я просто ігнорувала. Зараз я взагалі мало стикаюсь з критикою ззовні, все тепер тільки від мене самої.
Для мене критика — це не про щось погане, а про певну рушійну силу, яка має на меті здійснити позитивні зміни.
Звідки ви черпаєте натхнення? Чи відомі вам так звані муки творчості? Якщо так, то як з ними впоратися?
Мені близька думка, що натхнення приходить під час роботи.
Муки творчості є частиною процесу пошуку потрібної форми думки, в них і зʼявляється щось нове, неочікувано прекрасне.
Що найбільше сприяє творчості? Якщо говорити як про внутрішні стани, так і про зовнішні фактори.
Життя. Життєві процеси. Саме вони є основним каталізатором моїх творів. Найяскравіше впливає негативний досвід, але я навчилась працювати і з приємними враженнями, що насправді важче.
Найважливіші роботи — прожиті, ті, що в моменті я не могла не написати, які лились з мене.
Що найскладніше в процесі створення картини? Яка картина далася вам найскладніше?
Кожна робота — про діалог з собою, дуже відвертий і від того складний.
Найважче для мене — писати роботу довгий період, коли стани змінюються і хочеться все переписати й на полотні.
Як ви вважаєте, ваша творчість більше виражає ваші внутрішні почуття чи відображає зовнішній світ? Що ви хочете транслювати своїми роботами?
Зовнішній світ більше лякає, ніж надихає, і, звичайно, впливає на внутрішній, створюючи мікс почуттів, дуже різних, які й виражаються у творчості. Навряд це хтось може відокремити. А загалом я транслюю любов.
Чи потрібно додавати пояснення до картин, на вашу думку?
Якщо вмієш гарно писати, то чому б ні. Але як на мене, художник пише картини саме тому, що йому важко усе то виразити словами.
Ідеальна атмосфера для творчості — це…
Самотність. Багато денного світла, великий простір. Це розкіш.
Як ви оцінюєте стан сучасного українського мистецтва? Які є у ньому проблеми? І які шляхи їх вирішення можуть бути?
Звичайно, сьогодні сучасне українське мистецтво стало видимим, це дуже тішить і це велика відповідальність, залишатись у цьому світлі. Але це я кажу про нас у світі, а от у себе вдома важко оцінювати ситуацію, коли в людей незакриті базові потреби. Хоча я й бачу зацікавленість, спроможних вкладатися в мистецтво колекціонерів — придбати щось, грубо кажучи, рідне, своє.
Культура сьогодні — важлива складова ідентичності, тому треба її підтримувати й розвивати.
Хотілося б почати з профільних закладів, інституцій (коледжі, академії, музеї тощо), щоб вони порушували питання сучасного мистецтва в цілому, працювали з ним, його динамікою. Бо наче сучасне мистецтво є у нас, але треба дійсно захотіти в це заглибитись, щоб зрозуміти цінність.
Які перспективи розвитку ви бачите для сучасного українського мистецтва?
Сучасне українське мистецтво активно розвивається завдяки зростаючій міжнародній увазі. Попит на українське мистецтво збільшується, а це дає змогу створювати більше і якісніше.
Кого з українських митців ви можете виділити? З ким ви споріднені духом?
Мені подобається ця палітра сучасного мистецтва сьогодні, наприклад мої колеги з майстерень на Нагірній 22, там працює багато цікавих митців. Ще дуже чіпляє творчість Марії Куліковської.
Чи важлива відповідна освіта для митця, на вашу думку?
У кожного свій шлях. Комусь освіта допомагає, комусь заважає, це не панацея. Тому ні. Хоча я дуже рада, що в мене є низка«інструментів, з яких я можу обирати — їх мені дала саме художня освіта.
Як митцю-початківцю заявити про себе та почати продавати свої роботи?
Світ дуже відкритий, художнику теж треба інколи відкриватися та, як мінімум, показувати своє мистецтво, бо поки люди його не бачили, вони не можуть його захотіти собі. Раджу заходити з різних боків, ніколи не знаєш звідки прийдуть твої люди.
Можна використовувати класичний Instagram або YouTube, але також ви можете розіслати «холодні» листи до галерей чи спробувати співпрацю з брендами, нехай це навіть буде TikTok, а що як ви саме там знайдете свого колекціонера. Світ непередбачуваний.
Чи пам'ятаєте ви, як уперше продали свою картину? Які це були емоції? Що ви купили на зароблені кошти?
Пам’ятаю не першу, а ту, що продала через онлайн-галерею, робота поїхала в Америку. Це був портрет бібліотекарки в образі пані в капелюсі з пером. Я тоді відчула як світ став ширшим, а я повірила в себе. Впевнена, що на виручені кошти купила ще фарби (Посміхається — Прим. Ред.).
Що, на вашу думку, робить митця великим, видатним?
Його роботи. Це в ідеальному світі.
Насправді багато складових. Важливий увесь життєвий шлях художника. Знову ж, в якийсь момент його мають побачити, помітити, необовʼязково за життя, без цього вже ніяк. У творчості має бути або проривний характер — так звані люди не свого часу, або особлива вдача, характер — це стосується і самого художника, і характеру його робіт. І ще один із факторів — відданість своїй справі.
Про що ви мрієте як мисткиня та як людина?
Звичайно, як і всі ми, я мрію про безпечний світ, про повну свободу і щастя. Це база.
Чим ви любите займатися, крім малювання?
Люблю ходити, багато, роздивлятись світ. Я залюбки протягну важкий рюкзак до карпатських гір, щоб побачити ті краєвиди. Ще є хобі — знімати відео, робити монтаж, це мене якось надихає, вся ця фіксація моментів.
Як на вашу творчість вплинула війна?
Якось в мене була розмова з дівчиною мистецтвознавицею, ми обговорювали, що жахливі світові події часто формують абстрактне або не таке реалістичне мистецтво, через відторгнення художником реальності, навіть коли він безпосередньо вивчає цю тему, наприклад, війну. Мені дуже відгукується ця теорія, я бачу, як з доволі реалістичного живопису мої роботи стали стилізованими й символічними.
Тематично в мене все просто: я зображаю життя, навіть точніше буде сказати, роздуми про прожиті моменти, а війна покриває усе, що в цьому житті є, — від безмежного щастя до великого горя.
Чи є картини, які були намальовані в період, коли ви відчували себе дуже щасливою, і навпаки? Як вони називаються?
Одне з головних моїх щасливих полотен є «Мізинчик» — як символ найменшого у сімʼї й чогось дуже тендітного та вразливого. (Посміхається.) Я створила його, коли дізналась, що чекаю дитину. Робота наповнена коханням, дуже ніжна та щира. Написана вона у 2021 році.
А от друга сталася зі мною вже у 2023, це робота під назвою «Ми. Лебеді.». Робота висвітлює почуття туги за коханою людиною та надії на єднання сімʼї.
