Із перших ролей на початку 2000-х — у серіалах «Доктор Хаус», «Вероніка Марс» і фільмі «Погані дівчиська» — Аманда Сейфрід утвердилася як одна з найталановитіших і водночас найчарівніших акторок Голлівуду. Її акторська палітра вражає: Сейфрід може бути чарівною, грайливою й безневинною, як у мюзиклі «Мамма Міа!», — і тривожною та небезпечною, як у «Хлої» чи у своїй найновішій роботі, спокусливому трилері «Служниця», що виходить в український прокат 1 січня.
У доробку Сейфрід — номінація на «Оскар» за роль акторки Меріон Дейвіс у фільмі Девіда Фінчера «Манк» (2020), а також нагороди «Еммі» та «Золотий глобус» за втілення підприємниці-шахрайки, засновниці скандального стартапу Theranos Елізабет Голмс у біографічному мінісеріалі «Вибула» (2022).
На знімальних майданчиках їй вистачає шалених емоцій, тож у перервах між проєктами, за власними словами акторки, вона обирає тихе життя на фермі — в оточенні тварин, із гачком для в’язання в руках і ввімкненим черговим сезоном шоу «Холостяк».
«Мене цікавить грати персонажів, яких я хочу пізнати ближче. Людей, які роблять інші життєві вибори, ніж я сама, — каже Аманда Сейфрід про свій підхід до ролей. — Мені також важливо братися за героїнь, не схожих на тих, яких я грала раніше. Така різноманітність для мене принципова. Я завжди кажу собі: я хочу, щоб глядачі вірили мені в кожній ролі. А для цього маю продовжувати обирати проєкти, які суттєво відрізняються один від одного».
Вже сьогодні в кінотеатрах України стартує показ фільму «Служниця» — екранізації однойменного бестселера Фріди Мак-Фадден про дівчину Міллі у виконанні Сідні Свіні, яка влаштовується покоївкою до розкішного маєтку Ніни та Ендрю Вінчестерів (Аманда Сейфрід і Брендон Скленар), але швидко опиняється у небезпечній пастці, — ми поговорили з акторкою про цей фільм, що стане першою гучною кінопрем’єрою нового року.
Амандо, у «Служниці» ви не лише виконали одну з головних ролей, а й разом зі Сідні Свіні виступили виконавчою продюсеркою. Що привабило вас у цьому проєкті?
«Служниця» Фріди Мак-Фадден — це одна з тих книжок, які поглинають повністю. Вона захоплива, пікантна, похмура і водночас смішна. У ній є все, чого очікуєш від хорошого трилера, і водночас це історія, що ідеально трансформується у багатовимірне життя на екрані.
Я впевнена, що «Служниця» стане великою кіноподією. Вона належить до дуже специфічного жанру, і ми підійшли до неї у справді особливий спосіб. Божевільні аспекти книги у фільмі, здається, справді оживають. Режисер Пол Фіг («Подружки нареченої», «Проста послуга») має свій унікальний стиль — я роками мріяла з ним попрацювати й була в захваті, що це нарешті сталося. Не можу дочекатися, коли глядачі побачать фільм. Це справжня адреналінова подорож.
Розкажіть про свою героїню.
Для мене Ніна стала найвеселішим акторським досвідом з часів фільму «Погані дівчиська». Це надзвичайно багатогранний персонаж: у ньому задіяно так багато різних динамік, що робота над роллю дала мені неймовірне відчуття свободи й енергії. Це було по-справжньому захопливо. І, чесно кажучи, я не думаю, що коли-небудь бачила подібну героїню в іншому кіно.
У «Служниці» всі персонажі — не ті, ким здаються на перший погляд. Але, певно, саме у Ніни найскладніша траєкторія. Коли ми вперше з нею знайомимося, здається, що перед нами цілком приємна людина. Та вже наступного ранку ми бачимо, як вона втрачає самовладання на кухні, розкидає речі й кричить на Міллі. Ніна зібрана з протиріч: однієї миті вона здатна викликати симпатію, а іншої — психологічно знищувати. І для мене як для акторки було надзвичайно цікаво достовірно відтворити ці емоційні переходи.
Як вам працювалося зі Сідні Свіні?
Щойно я її зустріла, одразу подумала: «Я зроблю для тебе все, що завгодно». Я відчувала величезне бажання оберігати її. Зараз мені щойно виповнилося 40 — і це для мене звучить божевільно! (Сміється.) Водночас у мене є знання та досвід людини, яка вже чверть століття у цій індустрії. Я абсолютно впевнена: якщо Сідні звернеться до мене з будь-яким питанням, я матиму гідну відповідь. І знаю, що вона мені довіряє.
Звідки таке сильне бажання допомогти?
Все просто: я добре пам’ятаю, як на початку своєї кар’єри стикалася з протидією з боку деяких старших актрис. Це було прикро й боляче, та й досі незрозуміло, чому так відбувалося. Такі моменти траплялися не часто, але достатньо, щоб я дала собі слово ніколи не ставати для когось такою. Я вірю, що разом ми сильніші. Готова ділитися будь-чим у будь-який момент. Я — відкрита книга для тих, хто хоче її прочитати, і завжди перша підтримаю колегу, особливо коли вона питає: «Що робити?» Мені це подобається, я люблю давати поради.
Але й Сідні мені допомагала. Ми підштовхували одна одну, підіймаючи планку нашої роботи. Ми щиро сподобалися одна одній і цінували нашу співпрацю. Сідні чудово підходить для ролі Міллі — вона, як і персонажка, справжня життєрадісна. Коли дивишся на неї, її очі завжди широко розплющені від цікавості. Було неймовірно весело спостерігати, як вона реагує на ці божевільні обставини.
А що скажете про роботу з вашим екранним чоловіком, Брендоном Скленаром?
У його персонажі Ендрю багато контрастів. Мені подобалося, як Брендон підкреслював у ньому риси «хорошого хлопця» і «сексуального татуся». На цьому фоні моя Ніна здавалася ще більш напруженою й неурівноваженою.
Ваша Ніна — непроста героїня. Чи є такі риси персонажа, через які ви погоджуєтеся на роль?
Безумовно. Чим більше глибини й шарів у сценарії — тим краще. Як актори, ми завжди можемо створити власну передісторію персонажа. Але питання в тому, чи мусиш вигадувати все сама, чи хтось уже зробив частину роботи. У «Служниці» було відчуття, що хтось уже підготував цей пазл. Всі дрібні деталі — дивні звички Ніни, її способи спілкування, шалені вчинки — вже були прописані, і розкривати їх було надзвичайно цікаво.
Взагалі ж головне — щоб було з чого вибирати. Іноді доводиться наполегливо шукати хороші ролі, часом здається, що їх уже всі розібрали. А іноді вони падають самі в руки. Ніколи не знаєш заздалегідь. Але зараз у мене значно більше можливостей, ніж раніше — і, чорт забирай, це робить мене щасливою!
