Зі шкільних років ми пам’ятаємо Лесю Українку як постать виняткового масштабу в українській культурі, як інтелігентку, яка популяризувала українське та відстоювала гідне місце України у світовому мистецькому контексті. Однак у виданні Harper`s Bazaar Ukraine ми не можемо не згадати й про стиль Лесі Українки, адже у свій гардероб вона інтегрувала останні тенденції європейської моди і разом із тим приміряла вишуканий стилізований український одяг.
Хоча в уяві багатьох образ Лесі Українки закарбований у національному вбранні, у повсякденному житті поетеса віддавала перевагу витонченим, мінімалістичним ансамблям.
Леся Українка з тіткою Олександрою Антонівною Косач-Шимановською, 1906 рік
Окрім особистих вподобань, на стиль Лесі Українки безпосередньо впливали її проблеми зі здоров’ям — поетеса страждала на невиліковний на той час туберкульоз кісток, а, відповідно, носила ортопедичні протези. Саме тому вона не могла часто вдягати сукні, хоча й мала у своєму гардеробі вироби як на щодень, так і для урочистих нагод. Натомість поетеса обирала блузи й спідниці, часто — шила їх власноруч.
«З сеї нагоди мушу я собі чорну блузку шить, бо ліф до чорного плаття тепер я не можу носить, а інакше, як в чорному, читать, по-моєму, не випадає. Оце ж я тільки що скроїла і сфастригувала блузку, та вже й втомилась, тим і лист сей буде не довгий»,
— писала Лариса Косач-Квітка у листі до сестри Ольги 2 жовтня 1899 року.
Текст листа свідчить і про те, що для виступів у літературних товариствах поетеса обирала вбрання чорного кольору, що мало для неї символічне значення.
Смуток мене одягає чорним важким оксамитом,
Тільки й скрашає жалобу жалю кривавий рубін.
Гарна одежа для бранки, що йде в тріумфальному ході.
Леся Українка з Ольгою Кобилянською, 1901 рік
Так само через туберкульоз Леся Українка не носила у повсякденному житті й корсети, що зберігали свою актуальність на зламі XIX-XX століть. Поетеса могла ходити у корсеті не більше кількох годин, а висота поясу заважала й сидіти у ньому.
Окрім цього, ще у віці 12 років Леся Українка перенесла операцію на лівій руці, що залишила кисть деформованою на все життя, а тому ховала її на фотографіях й одягала мітенку. Хвороба змушувала поетесу особливо ретельно ставитися і до вибору взуття — у «не відповідних» черевиках вона кульгала.
Леся Українка з Аріадною Драгомановою
Подорожуючи Європою, Леся Українка купувала чимало одягу: блузи, спідниці, сукні та morgenkleide (подовжені ранкові сукні). Про це вона розповідала своїй матері Олені Пчілці у листах з Берліну, а згодом ділилася з сестрою Ольгою, що гуляючи німецькими вуличками, носить капелюшки.
Різноманітні головні убори в образах Лариси Косач-Квітки ми бачимо і на її світлинах. Свого часу вона обирала декоровані стрічками та пір’ям моделі.
Водночас Леся Українка була відома як вправна кравчиня. Вона сама розробляла ескізи, і дотримувалася у них останніх модних тенденцій: наприкінці XIX століття кроїла блузи з рукавами-буфами, на початку XX-го — замінила їх на моделі з вузькими рукавами.
У 1897 році поетеса срібним гаптом вишила елегантну сорочку, а згодом навіть створила таку ж модель на знак подяки чоловіку, у якого орендувала приміщення в Криму.
Леся Українка з матір'ю, Ялта, 1898 рік
Щодо національного вбрання, у якому Леся Українка від раннього дитинства позувала на світлинах, — любов до етнічного одягу їй прищепила матір Олена Пчілка. Однак вишиті сорочки і такі прикраси як дукачі, коралі та ґердани поетеса одягала переважно саме для фото. Кандидатка історичних наук Оксана Косміна у матеріалі видання «Локальна історія» відслідковує, що у кадрі Леся Українка та Олена Пчілка носили одні й ті ж самі елементи національного костюма — з так званого сімейного гардероба етнічного одягу, що слугував реквізитом під час знімань.
Родина Косачів власним прикладом популяризувала український народний одяг серед шляхти, одягаючи, зокрема на свята, вишиванки з вишуканими деталізованими орнаментами.
Леся Українка з братом Михайлом і Маргаритою Комаровою, Одеса, 1889 рік
