Ще недавно кольчужний топ здавався покупкою для людини, у якої дуже насичене фестивальне літо. Цієї осені він цілком вписується в загальний настрій: ми читаємо романи про драконів, передивляємося «Володаря перснів» і розглядаємо сукні з рукавами, яким потрібно окреме місце за столом. У якийсь момент хочеться й собі додати до гардероба трохи цієї драми.
Це захоплення отримало назву Medievalcore, швидко зробивши інтернет-естетикиу, присвячену Середньовіччю, віральною. Щоправда, під однією назвою тут зібралися лицарські обладунки, ельфійські накидки, придворний оксамит і прикраси, схожі на магічні талісмани. На подіумах теж є з чого вибирати: у Dior Cruise 2025 Марія Грація К’юрі показала кольчужні нагрудники й болеро, у Louis Vuitton Cruise 2026 Ніколя Жеск’єр змішав середньовічні мотиви з глемроком, а в Givenchy осінь-зима 2026 Сара Бертон звернулася до скульптурних драпірувань і головних уборів, що нагадують образи зі старого живопису.
Стристайл, весна-літо 2026
Але самими показами популярність цієї естетики не пояснити. Тут переплелися любов до фентезі, ностальгія за казками й задоволення від одягу, у якому можна уявити себе героїнею пригоди. Залишається розібратися, чому саме зараз нам так хочеться її приміряти.
Спочатку ми це подивилися
У Medievalcore немає одного фільму, після якого всі одночасно захотіли плащ. Цей гардероб давно знайомий нам з екрана. «Гра престолів» і «Дім дракона» зробили придворні сукні, довгі накидки та обладунки частиною великої попкультури. Ми стежили за інтригами, але заразом запам’ятовували силуети: високі коміри, важкі тканини, металеві застібки, одяг, який додає своїй власниці владності ще до першої репліки.
Кадр із серіалу «Дім дракона»
«Володар перснів» пропонує іншу версію цієї фантазії. Сукні Арвен у виконанні Лів Тайлер — довгі, струмливі, з широкими рукавами — легко впізнати навіть без кадру з фільму перед очима. Тут одяг пов’язаний із лісами, магією та пригодою, яка починається одразу за порогом. У «Хроніках Нарнії» звичайні діти потрапляють у світ замків і пророцтв, а разом із новою роллю отримують і відповідний гардероб.
Кадр із серіалу «Дім дракона»
Так формується спільний візуальний запас: ми приблизно знаємо, як має виглядати ельфійська принцеса, лицарка чи загадкова мешканка замку. Дизайнерам достатньо кількох деталей, щоб викликати потрібну асоціацію, а нам — впізнати її й захотіти забрати щось із цього світу собі.
Потім ми прочитали ще одну книжку про драконів
Поки кіно забезпечує готові образи, книжки дозволяють добудувати власні. Особливо romantasy — жанр, у якому любовний сюжет розгортається серед магії, небезпечних випробувань і боротьби за владу.
«Двір шипів і троянд» Сари Дж. Маас і «Четверте крило» Ребекки Яррос зробили такі світи частиною повсякденного читання. Їхні героїні закохуються, навчаються, воюють і поступово з’ясовують, на що здатні. Бальна сукня та спорядження для бою можуть знадобитися одній людині — просто в різні дні.
«Двір шипів і троянд» Сари Дж. Маас
Масштаб цього захоплення виходить далеко за межі кількох популярних відео. За даними NielsenIQ BookData, на початку 2025 року «Оніксова буря» Яррос показала найкращий старт продажів художньої книжки у твердій палітурці у Великій Британії від часів «Іди, вартового постав» Гарпер Лі 2015 року. Аналітики пов’язували розширення аудиторії фентезі саме з популярністю romantasy.
Звісно, прочитаний роман не зобов’язує купувати оксамитовий кейп. Але він змінює асоціації, які ми вкладаємо в одяг. Срібний кулон починає нагадувати талісман, високі чоботи — спорядження для пригоди, а сукня зі шнурівкою отримує цілий уявний сюжет. На дракона розраховувати складно, на прикрасу — цілком.
Стристайл, весна-літо 2026
Казка, яку намалювали ще до кіно
Частина того, що сьогодні здається нам «середньовічним», сформувалася значно пізніше за саму епоху. Зокрема, завдяки прерафаелітам — художникам XIX століття, які зверталися до давніх легенд, літературних героїнь і середньовічних сюжетів.
Звідси знайомий набір: довге волосся, насичені кольори, складки тканини, квіти, вода й природа, у якій постійно відчувається щось таємниче. National Geographic наводить «Офелію» Джона Еверетта Мілле як один з образів, що входять до сучасного романтичного уявлення про минуле. Сама героїня — шекспірівська, картина написана в XIX столітті, але для інтернет-естетики такі часові відстані не становлять проблеми.
Джон Еверетт Мілле. «Офелія», 1851–1852
Поруч — казкові мотиви Вільяма Морріса, зокрема серія кахлів за історією Сплячої красуні, яку Vogue використав у своєму візуальному розборі середньовічних тенденцій. Старовинні гобелени додають до цього словника дрібні квіти, тварин, геральдичні знаки й орнаменти, які хочеться довго розглядати.
Тож Medievalcore має справу з минулим, яке вже багато разів переосмислювали художники, письменники й кінорежисери. Саме тому в ньому так легко поєднуються історичний портрет, ельфійська сукня та сучасна металева сумка. Вони можуть походити з різних століть, але викликати дуже схоже відчуття.
Чому ця фантазія працює зараз
Ностальгія тут теж має місце. Сумувати за життям у XV столітті складно без особистого досвіду, зате легко впізнати світ, який захоплював у дитинстві: героїню в довгому плащі, зачарований ліс, дорогу, наприкінці якої неодмінно станеться щось надзвичайне. Для тих, хто виріс на «Володарі перснів» і «Хроніках Нарнії», повернення до цих образів може бути ще й поверненням до власного захоплення ними. Тепер сюжет уже знайомий, тож можна уважніше роздивитися рукави, прикраси та застібки. І виявити, що дещо хотілося б носити досі.
Водночас у цієї фантазії є дуже сучасний контраст. Робочий день часто минає між вкладками браузера, повідомленнями й справами, які ніяк не закінчуються. Казковий гардероб пропонує трохи іншого досвіду: він емоційний, помітний, іноді незручний і зовсім не завжди піддається раціональному поясненню. Купувати накидку, бо вона нагадує улюблений фільм, — теж достатня причина.
У самих речах багато відчутності: ворс оксамиту, холод металу, рельєфна вишивка, грубе плетіння. Їх хочеться торкнутися й роздивитися зблизька. Звідси може починатися й цікавість до ремесла — хоча середньовічна стилістика сама по собі, звісно, не гарантує ручного виробництва. Це не універсальне пояснення тренду. Проте поєднання знайомої казки, виразних матеріалів і можливості трохи вийти за межі свого щоденного образу допомагає зрозуміти його привабливість.
Як усе це опинилося на подіумі
Мода давно вміє працювати з історичними фантазіями, але найцікавіші результати з’являються там, де дизайнер дозволяє собі щось змінити.
Для Dior Cruise 2025 Марія Грація К’юрі звернулася до Марії Стюарт, ренесансних форм і шотландської текстильної спадщини. Кольчуга перетворилася на нагрудники й болеро, оксамит доповнювало мереживо, а грубі чоботи додавали панківського характеру. За романтичними образами стояли й конкретні співпраці з виробниками та майстрами, серед яких Harris Tweed Hebrides, Johnstons of Elgin і Le Kilt.
Dior Cruise 2025
Dior Cruise 2025
Dior Cruise 2025
Dior Cruise 2025
Dior Cruise 2025
Dior Cruise 2025
Dior Cruise 2025
Ніколя Жеск’єр показав Louis Vuitton Cruise 2026 у Папському палаці в Авіньйоні. Середньовічні мотиви, скульптурні кейпи й металеві акценти він поєднав із глемроком. В аксесуарах з’явилися квіткові мотиви millefleurs, пов’язані зі старовинними гобеленами. У результаті історичні деталі отримали сценічну сміливість — із таким гардеробом легко уявити і замок, і концерт.
Louis Vuitton Cruise 2026
У Givenchy осінь-зима 2026 відсилання делікатніші: важкий атлас, скульптурні драпірування, головні убори Стівена Джонса. Бренд згадує живопис старих майстрів Північної Європи, а сам Джонс пояснює конструкцію головних уборів майже буденно — футболка, яку правильно закрутили. Іноді між портретом із минулого та сучасною річчю справді один рух.
Givenchy, осінь-зима 2026
Givenchy, осінь-зима 2026
Givenchy, осінь-зима 2026
Givenchy, осінь-зима 2026
