Тиждень високої моди у Парижі традиційно відкрив показ Schiaparelli, і у сезоні весна-літо — 2026 його креативний директор Деніел Роузберрі зрештою представив оновлене бачення Дому. Роузберрі змінив концепцію роботи над колекцією: відтепер самі творіння відходять на задній план, поступаючись місцем власним відчуттям кутюр’є. Це злам, що визначатиме майбутнє дизайнера і майбутнє Дому.
Подіумом Schiaparelli крокували infantas terribles — рептилії та павукоподібні істоти, що у руках Деніела Роузберрі стають створіннями польоту, кидають виклик своєю зухвалістю форм і вибухом кольорів. Поряд із ними — образ-оммаж fashion-іконі Ізабеллі Блоу, а також аутфіти-посилання до творчості Пабло Пікассо.
Розглянути колекцію детальніше пропонуємо у нашому матеріалі.
Агонія, екстаз та пробудження Деніела Роузберрі
«Агонія та екстаз» — саме таку назву отримала нова кутюрна колекція Деніела Роузберрі для Schiaparelli. Її емоційна сутність, як розповів дизайнер у нотатках до шоу, відкрилася йому у жовтні минулого року під час творчого ретриту неподалік Рима. Одного пообіддя Роузберрі спонтанно організував собі екскурсію до Сикстинської капели.
Щойно дизайнер зайшов у середину, йому у вічі впали стіни, щільно розписані церковними сценами — ціла низка художників працювала над ними, аби зображення промовляли до глядача і навчали його. Однак, згадує Роузберрі, варто лиш закинути голову вгору — і думка зупиняється, почуття беруть гору. Сорок років по тому, у 1508-му, до Сикстинської капели увійшов Мікеланджело і назавжди змінив світове мистецтво. Він запропонував шалене, візуально бунтівне, вразливе й романтичне бачення Бога, релігії, віри та людського буття.
У розписі стелі агонія і екстаз зливаються воєдино. Мікеланджело не розповідав, що саме відбувається, натомість дозволив глядачеві самому відчути, як слід переживати мистецтво.
«Це пробудило світ. І через 500 років — пробудило й мене. Вперше за багато років я перестав думати про те, як щось має виглядати, і почав думати про те, що я відчуваю, створюючи це. Ось воно. Увесь емоційний пульс цього сезону зосередився не на питанні «як це виглядає», а на іншому: «що ми відчуваємо, коли це робимо?» Яке це було полегшення. Яке відкриття».
Саме це відкриття сформувало кожен елемент колекції Schiaparelli Haute Couture весна-літо — 2026, яка стала для Деніела Роузберрі справжнім звільненням.
Майстерність і уява на межі людських можливостей
Однак нова кутюрна колекція Деніела Роузберрі — не просто крок у перед чи його особисте звільнення — це святкування глибини майстерності й таланту майстрів ательє Schiaparelli. Піджак з білого сатину, що немов створює ефект шкіри, оздоблюють віяла з пір’я; прозорий сітчастий топ, вишитий букетом мереживних квітів у вигляді барельєфа, повністю вирізаний вручну і закріплений на тюлі голками. Кремові атласні туфлі-човники прикрашені штучними пташиними головами — скульптурами з шовкового пір’я, з дзьобами зі смоли та очима з перламутрових кабошонів.
Фантазійні анімалістичні мотиви, що пронизують колекцію, відсилають до пристрасті самої Ельзи Скіапареллі до тваринного світу — передусім мешканців моря й неба. Іменем засновниці названий жакет із четвертого образу з подіуму — модель з гострими плечима з чорного крину і мережива, оздоблений ефектом сфумато з неоново-помаранчевого тюлю на плечах і доповнений тваринним хвостом. Інший жакет «Ельза» — доповнюють роги на грудях і стегнах.
Однак про справжню майстерність ательє Schiaparelli говорить не подяка Деніела Роузберрі, а цифри. На вишивку мереживної спіралі «метелик» було витрачено 4 000 годин, а тюлеву сукню, що кидає виклик гравітації, оздоблюють 25 000 шовкових пір’їн. Формовану сукню-бюстьє прикрашає різнокольорова вишивка атласним мереживом з накладкою з кристалів і 690 натуральних мушель, а чорну сукню з крину — 65 000 пір’їн, вишитих у 27 різних відтінках синього. На створення останньої знадобилося приблизно 8 000 годин роботи.
Хто такі infantas terribles і як вони стали героями подіуму?
Особливе місце у колекції посіли «кутюрні потвори» — infantas terribles, що їх Роузберрі зробив центральними елементами своєї колекції. У них самі архетипи високої моди поєдналися з отрутою, що вплелася просто у силуети.
У колекції бачимо жала й ікла змій, а також — сестер-скорпіонів. Для них дизайнер створив прозорі бюстьє, що перетворюються на хвости. Саме ці infantas terribles стали стелею у Сикстинській капелі Schiaparelli.
Пабло Пікассо, Лувр та Ізабелла Блоу(фіш)
Однак не лише творчість Мікеланджело надихала Деніела Роузберрі. В основу фінальних виходів — витончених образів птахів — лягла картина «Птах у клітці» Пабло Пікассо 1937 року, що свого часу була подарована Ельзі Скіапареллі.
Особлива постать у колекції посідає редакторка британського глянцю і fashion-ікона Ізабелла Блоу. Дизайнер переосмислює її прізвище, створюючи образ Isabella Blowfish. Вбрання, що нагадує рибу-фугу, складається із прозорого крину, прикрашеного розсипом кристалів і шипами, спідниці у тон і сріблястого металевого головного убору, оздобленого чорними стразами.
Окрім цього, у прикрасах Роузберрі пригадує пограбування Лувру минулої осені.
Що таке кутюр?
Деніел Роузберрі зазначає, що кутюр не існує без структури, без дисципліни й правил власної традиції. Та всередині цього саме дизайнер має знайти свободу.
Сенс кутюру — не у створенні одягу для повсякденного життя, проте для Роузберрі це можливість знову з’єднатися з тим наївним підлітком, яким він колись був, тим, хто вирішив не йти в медицину, фінанси чи право, а гнатися за тією єдиною фантазією, яку мода все ще здатна дарувати.
«Нехай решта року буде про реальність — у моді чи деінде. Але ніщо не є більш потужним, позачасовим і, для мене сьогодні, актуальним, ніж можливість зірвати ланцюги власної уяви… і, сподіваюся, вашої. Кутюр — це запрошення. Перестань думати, — каже він. Час відчувати. Потрібно лише підвести погляд».
