Стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін продовжує ексклюзивно для Harper`s Bazaar Ukraine розповідати про життя і творчість видатних дизайнерів, які вплинули на світ моди та чиї роботи й нині продовжують формувати індустрію.
«Моя історія знайомства з цим дизайнером розпочалася в дитинстві. Тоді я навіть не знав його імені, але був зачарований красою його речей. Памʼятаю, мов сьогодні: я взяв у подруги старий журнал Vogue і на його обкладинці побачив дівчину у светрі з хрестом з різноманітного каміння. Для мене це було чимось абсолютно незрозумілим, чимось провокаційним і неправильним, але таким прекрасним».
Єгор згадує, що тоді вирвав одну зі сторінок журналу з цією дівчиною у светрі та вклеїв у свій записник.
«Це була моя особиста таємниця, моя власна ікона».
Минули роки, перш ніж він дізнався імʼя цього дизайнера, і ще більше часу — до того, як потрапив у його магазин у Парижі. Це історія Крістіана Лакруа — короля кутюру!
Крістіан Лакруа народився 16 травня 1951 року в невеличкому містечку на півдні Франції — Арлі. З раннього дитинства хлопець почав виявляти творчі здібності, створюючи альбоми та колажі, присвячені театральному й оперному мистецтву, а також своїй сім’ї та рідному краю. Він був захоплений творчістю французького художника, ілюстратора та дизайнера костюмів Крістіана Берара, навіть колекціонував його репродукції та обклеював ними свою кімнату.
Крістіан ріс у звичайній, далекій від мистецтва, родині. Батько був інженером, а мати — домогосподаркою. Хоча, як згадує сам Лакруа, його мама володіла неабияким смаком і вміла виглядати розкішно навіть попри обмежений бюджет родини.
У 1969 році Крістіан вступив до Університету Монпельє на факультет історії мистецтв. За два роки продемонструвавши неабиякі таланти та захопленість навчанням, перевівся до знаменитої Сорбонни в Парижі. Випускна робота Лакруа була присвячена костюмам на полотнах великих художників XVII століття. Спеціально для неї хлопець підготував колажі з репродукціями героїв з полотен художників, перетворивши це на справжню театральну постановку.
Трохи згодом Крістіан вступив на магістратуру у École du Louvre, а згодом, отримавши підвищення кваліфікації, став куратором музею Гарньє у Парижі. Саме там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною — Франсуазою Розенсіель, старшою співробітницею музею та колегою.
Крістіан і Франсуаза Лакруа, 1980-ті роки
Франсуаза, як ніхто інший, бачила значний потенціал Крістіана, розуміючи, що роль куратора замала для його таланту. Завдяки її підтримці Лакруа незабаром змінив професійний напрям і взявся будувати кар’єру у світі моди.
А почалось все з випадкового знайомства з Жаном-Шарлем де Кастельбажаком, fashion-ілюстратором, який працював у Hermes. Саме він помітив талант молодого хлопця під час відвідин однієї з виставок, організованих Лакруа, та запропонував приєднатись до команди.
Спочатку Крістіан працював як художник з оформлення і fashion-журналіст, але згодом його залучили до створення ескізів для колекцій взуття та аксесуарів.
У 1981 році Лакруа прийняв запрошення приєднатися до команди Дому Jean Patou, де згодом успішно замінив Роя Гонзалеса на посаді креативного директора. Бачення Крістіана знайшло відгук як у серцях клієнток, так і у настроях інвесторів — продажі зростали, а імʼя молодого дизайнера все частіше зʼявлялося у пресі.
За п’ять років Лакруа отримав премію «Золотий наперсток» за колекцію суконь, натхнену красою природи та архітектури його рідного регіону. Того ж року в його житті відбулася доленосна зустріч з Бернаром Арно — власником холдингу Louis Vuitton Moët Hennessy (LVMH), який запропонував Крістіану профінансувати створення його модного дому.
Рік по тому на одній з наймодніших вулиць Парижа, Сен-Оноре, відчинив двері перший магазин Christian Lacroix. Ба більше, модельєр представив першу колекцію під своїм іменем на Паризькому тижні моди.
Christian Lacroix Haute Couture осінь-зима — 1987/88
Дебют Лакруа викликав великий резонанс, але думки критиків розділилися. Хтось захоплювався несподіваними кольоровими поєднаннями, інші ж називали образи дизайнера відверто неактуальними та занадто пишними. Проте колекція знайшла відгуки в серцях парижанок, які наступного ж дня кинулися до магазина бренду, аби передзамовити вишукані спідниці та розшиті камінням топи.
Того ж року Лакруа отримав титул найвпливовішого іноземного дизайнера за версією Союзу модних дизайнерів Америки. Сталося це не без участі Анни Вінтур, на той час ще нової головної редакторки американського Vogue. Вона помістила на свою першу обкладинку топ з дебютної колекції Лакруа, чим ознаменувала нову сторінку в історії моди.
Наступна колекція дизайнера була наповнена фольклорними й традиційними для стилю бароко елементами, що створювали новий образ французької моди — витонченої та водночас пихатої. Видання France Soir назвало Лакруа месією моди, який відроджує мистецтво haute couture, а журнал Time помістив його фото на обкладинку.
У 1988 році Крістіан Лакруа отримав другий «Золотий наперсток» і був визнаний дизайнером року. За рік розпочалася всесвітня експансія Christian Lacroix. Бутики бренду з’явилися у Франції, Швейцарії, Америці, Великобританії та Японії. Трохи згодом світ побачила лінійка готового одягу prêt-à-porter.
Дебютна ready-to-wear колекція Christian Lacroix, лютий 1988 року
Роботу у власному Домі Лакруа поєднував із втіленням своєї дитячої мрії. На запрошення Віденської опери він узявся за створення костюмів для постановки «Кармен».
1990-й став роком запуску лінії аксесуарів, а також першого парфуму марки — C’est la Vie. До слова, цей аромат і досі є одним із найпродаваніших серед усього асортименту Christian Lacroix.
У 1993 році Лакруа випустив одну з найнеочікуваніших колаборацій — її партнером стала компанія Coca-Cola. Крістіан розробив дизайн для обмеженої серії пляшок, зробивши їх предметом колекціонування.
За два роки Крістіан презентував молодіжний бренд BAZAR, що став демократичнішою і практичнішою версією його основної колекції, а ще за рік представив джинсову лінію одягу.
Однак початок нового тисячоліття став періодом змін і викликів для Christian Lacroix. Зростання конкуренції на ринку, зокрема від брендів зі схожою естетикою — Dolce&Gabbana та Jean-Paul Gaultier, а також високі витрати на виробництво та рекламу вплинули на збільшення боргів марки.
У 2002 році Лакруа взяв замовлення на розробку дизайну уніформи для стюардес авіакомпанії Air France, аби збільшити впізнаваність бренду у світі, проте цей крок не приніс очікуваних результатів.
Роком пізніше дизайнер знову вдався до співпраці та випустив капсульну колекцію взуття для спортивного гіганта Reebok. У ній Лакруа поєднав спортивний стиль з елементами високої моди, зробивши акцент на принти та фурнітуру.
Однак усе це не принесло вагомих результатів, і 2005 року Лакруа був вимушений продати контрольний пакет акцій власного бренду американській компанії Falic Group. Це спричинило деякі зміни в управлінні та фінансовій стратегії бренду, проте Крістіан залишився на чолі модного дому.
Наступні декілька колекцій Christian Lacroix вийшли в режимі сурової економії. Якщо раніше для пошиття суконь використовували лише найдорожчі шовк, оксамит і жакард, то тепер — переважно синтетичні тканини, а вишивки та оздоблення було надзвичайно мало.
Christian Lacroix осінь-зима — 2006/07
Однак ані економія, ані фінансові вкладення Falic Group не допомогли врятувати Дім. У 2009 році компанія оголосила про банкрутство через величезні фінансові втрати.
«Я не плакатиму, — сказав журналістам Крістіан Лакруа, — я хочу продовжувати свою справу, почавши, можливо, з невеликого ательє. Єдині, про кого я зараз хвилююся, — це жінки, які працювали в нашому Домі моди».
Проте, попри банкрутство марки, цікавість до одягу від Лакруа не згасла, а його архівні моделі лише зросли в ціні на ресейл-майданчиках та аукціонах. Серед відданих поціновувачок бренду були Єва Мендес, Мадонна та сестри Олсен.
У 2010 році, після відходу Крістіана Лакруа з бренду, новим головним дизайнером став його помічник Саша Валкгофф, який працював пліч-о-пліч з ним із 1992 року.
Саша Валкгофф
Валкгофф розробив нову стратегію бренду, зосередивши увагу на виробництві тільки чоловічого одягу та аксесуарів, а також годинників, окулярів і парфумів, аби стабілізувати фінансові проблеми та погасити борги.
Окрім цього, бренд додав до асортименту продукцію для дому: оббивні тканини, шпалери, подушки, килими та посуд.
Christian Lacroix Home
Того ж року світ побачила колаборація Christian Lacroix зі шведським гігантом H&M. Для колекції були використані архівні ескізи марки у стилі haute couture з розкішними вишивками й багатими декоративними елементами.
У 2013 році Крістіан Лакруа здійснив емоційне повернення на Тижні високої моди в Парижі як запрошений дизайнер для відродження бренду Schiaparelli.
За його словами, це був жест глибокої поваги до екстравагантності й простоти творчості Ельзи Скіапареллі. Трибьют дизайнера став відновленням його репутації у світі високої моди та іскрою надії на його повернення. Проте дарма: після дебютної колекції для Schiaparelli Лакруа відновив співпрацю з театрами задля створення оперних костюмів.
Крістіан Лакруа для Schiaparelli
Сьогодні Дім Christian Lacroix продовжує слідувати антикризовому плану Валкгоффа, не цураючись багатьох колаборацій, як-от з Desigual, Regatta, longchamp та іншими.
2025 рік для Christian Lacroix почався з приголомшливих новин: іспанська компанія Sociedad Textil Lonia (STL), яка володіє брендами Carolina Herrera, Purificacion Garcia та Adolfo Dominguez, оголосила про придбання 100% акцій модного дому у Falic Group.
Чи стане це першим етапом відродження Christian Lacroix, чи лише інвестиційним проєктом, невдовзі побачимо самі.
