Колекції сезону осінь-зима — 2025/26 року стали чимось значно більшим, ніж просто демонстрацією нових фасонів, кольорів чи тканин. Подіуми Нью-Йорка, Мілана та Парижа об’єднала одна на перший погляд абсурдна ідея: вивертати речі навиворіт. Але якщо придивитися уважніше, стає зрозуміло: йдеться не про епатаж заради епатажу, а про дуже точну емоційну діагностику часу. Цей тренд говорить не лише про моду — він говорить про наш внутрішній стан, про намагання зрозуміти, що відбувається з нами та навколо нас.
Як одяг, що здається «неправильно» зшитим, перетворився на найвлучнішу метафору нашого часу?
Колекції осінньо-зимового сезону, що співзвучні зі світом
Zomer: несвідомий прорив
Дует дизайнерів Zomer — Даніал Айтуганов і Імру Аш — не планував створити колекцію про хаос. Але саме це в них і вийшло. Куртки навиворіт, штани догори дригом, сорочки, які неможливо правильно застібнути — усе це народилось із бажання «перемотати час назад». Уже після показу в Парижі вони визнали: те, що починалося як концепт ретроспективи, перетворилося на точну відповідь нашій реальності, що постійно здається такою, що відмотується назад — у плані прав, етики, суспільних норм.
Zomer
Tory Burch і сила дискомфорту
У Нью-Йорку цей «зсув реальності» почався з колекції Tory Burch. Дизайнерка описувала її як дивну інтерпретацію американського спортшику. Тут усе було не зовсім таким, яким мало б бути: кардигани з рукавами, що охоплюють тіло як обійми, жакети, закуті в тюль, дивні складки та тканини, що створюють ілюзію зламаної форми. В одязі з’являється відчуття «порушення правил» — і саме це робить його актуальним.
Tory Burch
Luar: відповідь політичним рішенням
Ще один знакова подія — шоу Luar. Рауль Лопес створив костюми, в яких рукави були підняті вгору, ніби зв’язані. Цей потужний жест — алюзія на пригнічення і водночас символ візуального маніфесту гей-ідентичності. Костюми з розрізами спереду й піджаки з плечима, що зсуваються з нормальної осі, — ще один спосіб показати, як світ сьогодні змістився з усталених координат.
Luar
Prada: інтелектуальна деконструкція
Міучча Прада та Раф Сімонс підійшли до теми інакше — витончено й інтелектуально. Їхня осіння колекція для Prada складалася з речей, які, здавалося б, «не так зшиті»: дивні коміри, завищені або занижені талії, негармонійні пропорції. Це був модний діалог про нову жіночність — не зручну і впізнавану, а складну, розсипану, зібрану по шматках. Це одяг, який не маскує напругу, а проявляє її.
Prada
Diesel: образи на межі
Гленн Мартенс для Diesel продовжив гру на межі дискомфорту. Його герої — це манекени з чорними або білими лінзами, спідниці з фейковими поясами, топи з намальованими елементами сорочок. Усе — з відтінком майбутнього в стилі «зомбі-апокаліпсис». Усе — як візуальне відображення тієї дезорієнтації, що стала звичною.
Diesel
Париж: апогей «вивернутості»
Саме Париж став центром цього тренду. Сара Бертон у своєму дебютному показі Givenchy продемонструвала свою «зламану» елегантність у вигляді вишукано скроєних жакетів зі спинкою, які вона поєднала з сережками «зі зламаної люстри». Хіба це не елегантне божевілля?
Givenchy
У Vaquera божевілля доходить піку: величезні бюстгальтери-спідниці, гігантські жакети, перлини розміром з голову. Та стартовою точкою, за словами дизайнерів, був не сюрреалізм, а мрія про Америку. Іронія в чистому вигляді.
Vaquera
Сюрреалізм і тіло
Хітозе Абе із Sacai використала фотографії Ман Рея на одязі — наприклад, чорну сукню з вишитими перевернутими губами або сльози дівчини. В Issey Miyake з’явилися сукні зі вставками, що нагадують гамівні сорочки, і легінси з рукавами — ніби одягом намагаються перевизначити тіло. Hodakova перетворює штани на топи, пояси — на манжети. Це вже не просто «дивні речі», це — переформатування функціональності.
Sacai
Issey Miyake
Hodakova
Junya Watanabe та Comme des Garçons: театр реальності
У записках до колекції Джуня Ватанабе написав: його цікавить «одяг, який здається нереалістичним». І справді, в його шоу з’являються куртки з плечима, створеними з перевернутих армійських черевиків. Рей Кавакубо з Comme des Garçons теж не відстає — її фірмова скульптурність доповнена шапками з подвійними вінцями, які відсилають до фільму The Substance. І знову це одяг як розповідь про психічний стан.
Junya Watanabe
Comme des Garçons
Усе, що ми бачили на осінніх подіумах, — не просто новий підхід до форми. Це щось глибше. Мода, з її чутливістю до коливань реальності, сьогодні стає дзеркалом нераціонального, вивернутого світу. Ці дивні, ледь функціональні речі — спосіб проговорити відчуття розгубленості, вразливості, гніву чи втрати. І водночас — жест індивідуальності, бажання залишитися видимим навіть у часи хаосу.
Мода не зцілить світ. Але вона дасть нам мову, якою ми зможемо описати свій стан. Іноді ця мова має дивний вигляд. Але саме вона і є найчеснішою.
Джерело: Harper's Bazaar USA
